«Навчання – великий старт у житті»: як студентка з Херсонщини здобуває освіту попри війну

Останній іспит другої сесії Дар’я складала з окупованої Херсонщини. За її словами, десь за годину після екзамену зник український мобільний зв’язок.

Вона згадує, як в окупації думала покинути університет. Проте у вересні 2022 року виїхала на підконтрольну Україні територію та продовжила навчання дистанційно. Навесні 2026 року на чотири місяці поїхала до Латвії за програмою Erasmus+ – і вперше після повномасштабного вторгнення знову повернулася до аудиторій та живого спілкування зі студентами.

Журналісти «Вгору» поговорили з Дар’єю про навчання в окупації, виїзд, студентську мобільність і плани після університету.

Вступ до університету: яким було студентське життя до війни 

До Херсонського державного аграрно-економічного університету Дар’я (прізвище не наводимо з міркувань безпеки) вступила у 2021 році на спеціальність «Менеджмент». Зараз вона навчається вже на останньому курсі магістратури. 

Тоді навчальний заклад працював у Херсоні, а студентське життя ще залишалося звичним, хоча через пандемію коронавірусу частину занять проводили онлайн.

Дівчина згадує навчання на Стрітенській, територію університету, його парки та сади. Каже, що сумує за тим часом і природою.

У рік вступу разом із нею до університету прийшли близько 700 випускників.

«У нас була посвята в студенти. Дуже гарно організували захід. Ще потім була дискотека, – згадує вона. – Потім розпочався карантин. І навчалися то вдома на дистанційці, то очно. Аж поки не почалася війна, тоді вже повністю перейшли в онлайн».

Останній іспит перед відключенням зв’язку: навчання в окупації

Повномасштабну війну Дар’я зустріла на Херсонщині. Понад сім місяців вона прожила в окупації та продовжувала навчатися дистанційно.

«Свою другу сесію складала в окупації. Якраз останній екзамен склала і через годину окупанти повністю вимкнули український зв'язок», – розповіла дівчина.

Навчатися в таких умовах було складно. Електрика з’являлася періодично, інтернет був нестабільний. Крім того, саме навчання в українському закладі освіти могло становити небезпеку.

Наприкінці вересня 2022 року Дар’я вирішила виїхати з окупованої Херсонщини. У той період вона навіть думала, щоб відрахуватися з вишу. Проте викладачі підтримали її та переконали не залишати навчання. Зараз вона живе на заході України.

Дівчина каже, що вдячна за підтримку викладачів і не шкодує, що тоді вирішила продовжити навчання. 

Згодом Херсонський державний аграрно-економічний університет релокували до Кропивницького. Нині студенти можуть навчатися дистанційно, а також відвідувати заняття очно. Дар’я живе далеко від університету, тому навчається онлайн.

Захід у релокованому ХДАЕУ у Кропивницькому. Вересень 2026 року. Фото зі сторінки ХДАЕУ у фейсбуці

Дистанційне навчання після виїзду з окупації: як Дар’я продовжила освіту

Зараз Дар’я навчається та паралельно працює. Вона вважає можливість працювати одним із плюсів онлайн-формату, адже така форма дозволяє краще організувати час.

Інколи дівчині доводиться зранку працювати й паралельно слухати викладачів, а ввечері повертатися до матеріалу, щоб розібратися в ньому детальніше та не відставати.

Проте найбільшим мінусом онлайн-навчання Дар’я називає відсутність повноцінного студентського життя – зустрічей із викладачами та одногрупниками.

«Я вступала, коли ще не було повномасштабної війни. Я знала та бачила всіх своїх одногрупників. Ми ходили на пари. Я першу сесію здала в стінах рідного університету. І це класно. Це студентське життя, і не передати словами, наскільки це круто. Але потім за момент цього не стало», – каже вона.

За словами Дар’ї, найскладніше зараз – не мати можливості побачити одногрупників і викладачів наживо, посидіти разом на парах, поговорити та подискутувати. Усе спілкування перенеслося в чати. Дівчина також староста групи й каже, що попри це спілкується зі всіма одногрупниками.

Erasmus+ у Латвії: чотири місяці навчання в аудиторіях

Частково повернути відчуття студентського життя Дар’я змогла завдяки програмі Erasmus+.

Навесні цього року її виш підписав договір із Латвійським університетом біонаук та технологій. Дар’я пройшла конкурсний відбір і на чотири місяці поїхала до Латвії.

Навчання відбувалося англійською мовою, тому Дар’я значно покращила рівень володіння нею. Також познайомилася з людьми з різних країн. На її спеціальності, зокрема, навчалися студенти зі США, Індії та Узбекистану.

Дар’я – учасниця програми Erasmus+ (друга праворуч). Фото надане героїнею матеріалу

Програма передбачала стипендію, яка, за словами Дар’ї, покривала витрати на проживання.

«У гуртожитку я за чотири місяці зрозуміла, що таке студентське життя, якого в мене не було. Ходили на пари, були різні заходи», – розповідає Дар’я.

Цей досвід став для неї можливістю не лише продовжити навчання, а й отримати те студентське життя, яке вона втратила після початку повномасштабної війни.

Підтримка університету, волонтерство та плани на майбутнє 

Студентка говорить, що упродовж навчання відчуває підтримку.

«У мене найбільше підтримки з'явилося від викладачів моєї кафедри та адміністрації університету. Якщо виникають якісь питання, навіть не пов’язані з навчанням, наприклад, щось сталося вдома, можна звернутися і вони допоможуть, чим зможуть», – каже вона.

Цьогоріч влітку Дар’я волонтерила в консультаційному центрі приймальної комісії та консультувала вступників. Вона каже, що багато молодих людей сумнівалися, чи варто вступати, оскільки мали різні труднощі. Перше, що вона їм радила, – не хвилюватися та здобувати вищу освіту. 

Після завершення навчання вона хоче пов’язати своє майбутнє зі спеціальністю, яку опановує в університеті, мріє відкрити власну справу та займатися підприємництвом.

«Сподіваюся, що найближчим часом закінчиться війна і треба буде відбудовувати та відновлювати Україну. Думаю, моя професія дуже цьому знадобиться – це ж стратегічне управління, менеджмент, організація всіх процесів, логістика», – говорить Дар’я.

Вона радить молодим людям не відкладати навчання через труднощі. Під час роботи у приймальній комісії дівчина не раз чула від вступників сумніви щодо того, чи варто вступати зараз, чи, можливо, краще зачекати.

«Чекати можна довго. Я пройшла через цей шлях: в окупації жила і навчання теж хотіла кидати. Але зібрала волю в кулак і зараз маю багато знайомств в різних країнах, здобуваю вищу освіту. Є люди, які мені в подальшому допоможуть, а я допоможу їм. Це дуже класно. Навчання – дуже великий старт у житті. Не треба втрачати можливості вчитися після школи».

• «Навчалися навіть на горищі»: як родина з Нової Каховки зберігала українську освіту в окупації
• «Нам треба освічене покоління»: як під час війни вчителька херсонського ліцею навчає математики
• «Починається урок – і в мене виростають крила»: як учителька з Херсона навчає дітей онлайн під час війни
• Селфі з окупації: чому вступникам із ТОТ треба доводити, що вони там живуть
• Україна втрачає молодь? Чому стає менше вступників з окупованих територій
• Херсонські виші в евакуації: як навчають студентів і готуються до вступу
• Жила за кордоном, але навчалася в Україні. Історія науковиці з Херсона
• П’ять днів через фронт: як випускник з Херсона виїхав з окупації заради навчання в Україні