Жила за кордоном, але навчалася в Україні. Історія науковиці з Херсона

Херсонка Надія Скобель досліджує південні степи, старі цвинтарі та кургани. Заради можливості продовжувати освіту і наукову роботу дівчина виїхала з окупованого міста до Польщі. Проте щойно правобережжя Херсонщини звільнили, вона почала повертатися сюди в експедиції.

Журналісти «Вгору» записали історію молодої науковиці, яка з-за кордону допомагає рятувати та вивчати природу рідного краю.

Життя в окупації та переїзд до Польщі: як херсонка рятувала свою наукову роботу

У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, молода науковиця з Херсона, Надія Скобель вже працювала лаборанткою на кафедрі ботаніки й планувала продовжити навчання в аспірантурі Херсонського державного університету. Та повномасштабна війна й окупація Херсонщини поставили під загрозу не лише її життя, а й наукову кар'єру.

«Взагалі за фахом я ботанік, маю проводити багато часу в полі. Магістерська в мене була присвячена флорі старих цвинтарів міста Херсона, займаюся я ще охороною степів. І мала на меті й далі розвиватися як науковиця»,  – розповідає Надія.

Вона згадує, як почали з’являтися жахливі новини про воєнні злочини РФ проти мирних людей. Тому в травні 2022 року, за підтримки свого наукового керівника доктора біологічних наук професора Івана Івановича Мойсієнка, ухвалила складне рішення – залишити окупований Херсон і шукати підтримки в польських колег.

Переїхавши до Варшави, Надія продовжила освіту й вступила в аспірантуру рідного ХДУ вже дистанційно, поєднуючи навчання з адаптацією та роботою лаборантом у польському виші. Оформили її досить оперативно: бакалаврський диплом ХДУ, виданий двома мовами, відповідав вимогам польських колег, тож додатково верифікувати його не довелося.

У Варшаві Надю тепло прийняли колеги, зокрема вже знайома Івона Дембіч, яка сама роками досліджувала українські степи. Вона надала дівчині прихисток у власній оселі. Надія швидко інтегрувалася в академічне середовище. Вона згадує:

«Перший час спілкувалась англійською, бо ще не знала польської. Багато було безкоштовних курсів для біженців при університеті. Я ходила на них і досить швидко акліматизувалася».

Надія на дослідженні курганів півдня України

Наукові експедиції на деокуповану Херсонщину: що досліджує ботанікиня

Пропрацювавши пів року на технічній позиції, Надія виграла грант для українських вчених без наукового ступеня, який дав можливість річного стажування. За цим грантом вона займалася оцифруванням флористичних даних із природно-заповідних територій Нижнього Придніпров’я. Після цього було ще кілька грантових проєктів, у межах яких Надія проводила дослідження як у Польщі, так і в Україні. Серед них –  вивчення флори старих цвинтарів Варшави (програма NAWA), аналіз урбанізованих лук як елементів сталого розвитку міста (стипендія CRASP та Elsevier) та моделювання рослинного різноманіття на степових ділянках кладовищ Північного Причорномор’я (спеціальний грант IAVS). Темою ж її дисертації стала флора старих цвинтарів правобережного злакового степу. Надія захистила її в червні 2026 року і тепер має науковий ступінь доктора філософії.

Окрім власного наукового шляху вона активно долучається до досліджень свого наукового керівника, професора Івана Мойсієнка, присвячених впливу війни на природу українського півдня. Їздила в експедиції на Херсонщину, брала участь в дослідженні курганів.

«Ми були біля Малої Олександрівки, міряли вирви на курганах, досліджували, що росте в цих вирвах. І порівняння робили: на кургані є пошкоджені ділянки, а є непошкоджені ділянки степів, де не було окопів», – розповідає дослідниця про свою участь в експедиції.

Аналізуючи, як війна вплинула на природу півдня України, Надія констатує, що, у місцях вибухів флора порушена, і замість типових степових видів   з’являються рослини  які зазвичай зустрічаються біля доріг чи в містах.

На питання, що у природі Херсонщини їй подобається найбільше, Надія відповідає не задумуючись: ковилові степи.

«Перший раз, коли я поїхала в експедицію, ми одразу потрапили на ковилові степи. І ось ця густота ковилового, можна сказати, моря, коли до горизонту її видно, і так густо, що хочеться зробити гарну фотографію. У Польщі, наприклад, таких ковилових степів я ніколи не бачила», – розповідає науковиця.

Під час експедиції в Польщі

Боляче дивитися на спорожнілі села: як проходять поїздки додому

Надія щороку приїздила в Україну на очні тижні навчання, університетські практики та наукові конференції, брала участь в експедиціях у Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та на Поліссі.

«У період вегетаційний, квітучий, я завжди була в Україні», – уточнює дослідниця.

Але поїздки додому з кожним разом даються складніше: і через небезпеку, і через важкі емоції. Цьогоріч Надія вперше не наважилася приїхати до батьків на зимові свята.

«Я вже не можу так вільно і безпечно приїхати в Херсон через атаки дронів на цивільних. Сколихнула нещодавно новина, як в маршрутку поцілив  дрон, а там дівчина їхала з документами на вступ», – каже Надія.

Її засмучує, як змінилася за роки повномасштабної війни Херсонщина. Пересуватися областю стало небезпечно, а села спорожніли.

«Така, не знаю, як це сказати, не занедбаність, а покинутість цих місць, з яких виїхали люди. На це боляче дивитися. Раніше я активно їздила по цих територіях, знаю, як було до. І як боляче тим людям, які там раніше жили», з гіркотою констатує Надія.

Та попри успішну інтеграцію в європейське наукове середовище, вона мріє про повернення: «Мені подобається жити в Україні, це – мій дім. І я маю проєкт, який буду реалізовувати в Україні».

Після захисту дисертації в червні 2026 у Івано-Франківську

Сьогодні вона не лише продовжує власні дослідження, а й виступає амбасадоркою платформи iNaturalist. Також як волонтерка Надія допомагає оцифровувати дані для світових баз біорізноманіття, роблячи українські знахідки доступними вченим з усього світу. Завдяки цьому записи гербарію Херсонського університету тепер є у глобальній мережі.