Перед розмовою представляємося, називаємо медіа та пояснюємо мету збору інформації. Людина має розуміти, чи її слова можуть бути оприлюднені та в якому форматі.
Основний режим спілкування — під запис і з можливістю назвати джерело. Якщо умови розмови відрізняються, погоджуємо їх до отримання інформації:
для публікації — інформацію і джерело можна називати;
без зазначення імені — інформацію можна публікувати, але редакція захищає особу;
для орієнтування — інформація допомагає роботі, але не публікується без окремого підтвердження;
не для публікації — інформацію не публікуємо.
Редакція не платить джерелам за свідчення, коментарі або документи. Допустиме відшкодування необхідних і погоджених витрат, яке не залежить від змісту свідчення і не створює винагороди за потрібну версію подій.
Не обіцяємо джерелу право погоджувати готовий матеріал. На прохання можемо перевірити точність окремої цитати, складного факту або опису травматичного досвіду, але редакційні висновки та контекст не передаємо під зовнішній контроль.
Анонімність надаємо, коли інформація має суспільне значення, а розкриття особи може спричинити переслідування, насильство, втрату роботи, покарання в окупації або іншу істотну шкоду. Бажання уникнути критики чи відповідальності саме по собі не є достатньою підставою.
Особу анонімного джерела повинні знати журналіст або журналістка та щонайменше один відповідальний редактор. Виняток можливий лише за рішенням головного редактора, коли навіть внутрішнє розкриття створює надмірний ризик.
У матеріалі пояснюємо причину анонімності настільки конкретно, наскільки це безпечно: «ім’я змінено з міркувань безпеки, оскільки родичі співрозмовниці залишаються в окупації».
Приховуємо не лише ім’я, а й сукупність деталей, за якими людину можна впізнати: точну адресу, місце роботи, посаду, голос, обличчя, метадані, родинні зв’язки, унікальні обставини. Рівень маскування погоджує редактор.
Редакція не розкриває конфіденційне джерело добровільно. Будь-яку юридичну вимогу про розкриття негайно передаємо головному редактору та юристу.
Людині або організації, щодо якої висуваємо суттєві звинувачення чи публікуємо критичні твердження, надаємо реальну можливість відповісти до публікації. У запиті стисло й конкретно викладаємо суть тверджень та встановлюємо розумний строк з огляду на терміновість і складність теми.
Якщо відповідь не надійшла, зазначаємо, коли і як зверталися. Відсутність відповіді не означає визнання звинувачення. Якщо змістовна відповідь надходить після публікації, редакція розглядає її та за потреби оновлює матеріал.
Баланс не означає механічно надавати однакову вагу перевіреним фактам і дезінформації. Пропагандистські або очевидно неправдиві заяви наводимо лише тоді, коли це необхідно для розуміння події, та одразу даємо перевірений контекст.
Під час підготовки матеріалів прагнемо використовувати різні релевантні й незалежні джерела, особливо коли тема є спірною або стосується кількох сторін.
Новини пишемо нейтральною мовою. Оцінки й прогнози належать конкретному джерелу та мають чітку атрибуцію.
Колонки, блоги, рецензії та інші авторські жанри маркуємо так, щоб читач розумів їхню природу. Авторські матеріали можуть містити позицію автора, але не можуть містити свідомо неправдиві факти, мову ворожнечі, дискримінацію, необґрунтовані звинувачення або заклики до насильства.
Публікуємо лише ті персональні дані, які необхідні для матеріалу і виправдані суспільним інтересом. Те, що інформація доступна у відкритому реєстрі або соціальній мережі, не скасовує потреби оцінити можливу шкоду.
Без достатньої підстави не оприлюднюємо точні адреси, телефони, приватні електронні адреси, документи, медичні дані, місце перебування, маршрути, дані родичів та іншу інформацію, яка може створити ризик.
Публічність людини зменшує, але не скасовує її право на приватність. Втручання виправдане, коли приватна обставина безпосередньо стосується виконання публічних обов’язків, можливого конфлікту інтересів, використання ресурсів або іншого виразного суспільного інтересу.
Мінімізуємо шкоду, не приховуючи суспільно важливих фактів. Не тиснемо на людину, не вимагаємо подробиць, які не потрібні для матеріалу, і нагадуємо, що вона може зробити паузу або відмовитися відповідати.
Не публікуємо натуралістичних зображень смерті, тяжких поранень, катувань або приниження лише заради емоційного ефекту. Якщо такий матеріал має значний суспільний інтерес, рішення ухвалює відповідальний редактор; застосовуємо попередження, обмежуємо видимість і пояснюємо контекст.
Не романтизуємо насильство, самогубство, розлади харчової поведінки, залежність або іншу саморуйнівну поведінку. Не описуємо детально способи вчинення самогубства чи інших небезпечних дій, щоб не провокувати їх наслідування.
Людей, які пережили окупацію, полон, насильство чи втрату, не зводимо до ролі жертв. Показуємо їхній досвід, суб’єктність і право самостійно визначати, що саме розповідати.
У роботі з дітьми ми завжди ставимо їхні інтереси, безпеку та добробут вище за редакційні потреби. До інтерв’ю пояснюємо дитині зрозумілою мовою, хто ми, навіщо говоримо і де може з’явитися матеріал. Згода дорослого не замінює добровільної згоди самої дитини.
Для інтерв’ю та ідентифікації дитини зазвичай отримуємо згоду законного представника. Водночас не звертаємося по згоду до дорослого, який може бути кривдником або створювати загрозу; у таких випадках радимося з редактором і фахівцем із захисту дітей.
Не ідентифікуємо дитину, яка пережила сексуальне насильство, яку підозрюють або обвинувачують у правопорушенні, яка перебуває в небезпечній сімейній ситуації чи може зазнати помсти, стигми або переслідування. Приховуємо також непрямі ознаки: школу, точну громаду, імена родичів, обличчя, голос і деталі історії.
Не просимо дитину повторно переживати травматичну подію заради сильнішої цитати чи кадру. Інтерв’ю припиняємо, якщо дитина виснажена, налякана або не розуміє наслідків публікації.
Називаємо війну та її учасників точно: «російсько-українська війна», «повномасштабне вторгнення Росії в Україну», «російські військові», «армія РФ», «тимчасово окупована територія України», «окупаційна адміністрація».
Не використовуємо в інформаційних матеріалах слова «орки», «русня», «гауляйтер», глузливі евфемізми та узагальнення «росіяни», коли йдеться про військових. Відповідальність називаємо конкретно: «російські військові обстріляли Херсон».
Представників окупаційних органів не описуємо як законну українську владу. Пишемо: «призначений Росією очільник окупаційної адміністрації Херсонської області». Назви незаконних структур супроводжуємо поясненням їхнього статусу.
Окупаційні та російські державні медіа чітко характеризуємо. Не даємо на них активних посилань і не вбудовуємо їхні дописи. Пропагандистське твердження не переносимо в заголовок як факт.
Під час першої згадки пояснюємо статус джерела. Наприклад: «окупаційне медіа Херсонщини “Таврія” повідомило…» або «російське державне інформаційне агентство ТАСС заявило…». На такі ресурси не даємо активних посилань, якщо це не необхідно для прозорості розслідування чи фактчеку; у такому разі редактор оцінює безпековий ризик і може використати архівну копію.
Незалежні від російської влади редакції описуємо точно: “російське медіа “Назва”», якщо така характеристика підтверджена актуальними відомостями про власність і редакційне управління. Сам факт посилання не є підтвердженням інформації: перевіряємо її на загальних підставах.
У новинному тексті допустиме формулювання «очільник Кремля Володимир Путін». Коли офіційна посада має юридичне або фактичне значення — наприклад, у тексті указу, міжнародній зустрічі чи повідомленні про повноваження – пишемо «президент Росії Володимир Путін» і за потреби окремо пояснюємо недемократичний характер російського режиму чи оцінки виборчого процесу з належним посиланням. Точна назва посади не означає підтримки або легітимації політики Росії.
Не публікуємо в реальному часі точні місця влучань боєприпасів, позиції та переміщення військових, роботу протиповітряної оборони, маршрути евакуації, розташування критичної інфраструктури, укриттів обмеженого доступу або інші деталі, здатні нашкодити людям чи Силам оборони. Перед публікацією оцінюємо не лише окремий факт, а й те, що можна встановити з поєднання кількох деталей.
Якщо точне місце зйомки, роботи журналіста або перебування героя не може бути вказане з міркувань безпеки, повідомляємо про це аудиторії настільки конкретно, наскільки це безпечно, без розкриття деталей, які можуть створити ризик для людей, джерел або Сил оборони.
Під час прямих ефірів і live-контенту дотримуємося тих самих стандартів точності, приватності, безпеки та мінімізації шкоди, що й для іншого контенту. Не транслюємо наживо зображення смерті, тяжких поранень, насильства або інший чутливий контент без належного редакційного рішення та суспільного інтересу. Не розкриваємо в реальному часі точне місцезнаходження військових, наслідків атак, критичної інфраструктури, джерел або інших осіб, якщо це може створити ризик. Відповідальний редактор може затримати, перервати або не допустити трансляцію контенту, який порушує редакційні стандарти чи створює небезпеку.
Жителів окупованих територій не звинувачуємо за сам факт перебування в окупації, отримання необхідних документів, виплат або послуг. Поняття «колаборант», «зрадник», «злочинець» не використовуємо як редакційний вирок; називаємо конкретні дії та процесуальний статус.
Фото, відео й аудіо перевіряємо так само ретельно, як текст. Встановлюємо автора або джерело, дату, місце, первинну публікацію, ознаки редагування та контекст. Дозвіл на використання й умови авторства фіксуємо.
Не видаємо реконструкцію, архівний кадр, ілюстративне фото або зображення, створене штучним інтелектом, за документальне свідчення. Ілюстративні та архівні матеріали маркуємо.
Матеріали очевидців не публікуємо автоматично. Перевіряємо їх, оцінюємо ризик для автора й людей у кадрі, прибираємо небезпечні метадані та за потреби затримуємо публікацію.
Матеріали, отримані від очевидців, читачів або інших зовнішніх авторів, публікуємо з чітким зазначенням їхнього походження або авторства, якщо це не створює ризику для джерела. Якщо особу джерела необхідно захистити, пояснюємо це аудиторії настільки конкретно, наскільки це безпечно.
Суттєве редагування фото чи відео, яке змінює зміст сцени, заборонене. Допустима технічна корекція кольору, кадрування, шумозменшення або приховування особи, якщо це не вводить аудиторію в оману.
Пишемо українською мовою, короткими зрозумілими реченнями. Використовуємо активний стан, коли відомий і важливий суб’єкт дії. В офіційній назві зберігаємо написання, зафіксоване в реєстрі або на офіційному ресурсі, якщо воно не суперечить українському правопису й закону.
Під час першої згадки подаємо ім’я і прізвище, точну посаду та установу: «начальниця Херсонської міської військової адміністрації [ім’я і прізвище]». Далі використовуємо прізвище або зрозумілу коротку назву посади. Не пишемо лише «чиновник», «посадовець» чи «влада», якщо можемо назвати орган і повноваження точніше.
Назви посад, звань і професій у звичайному тексті пишемо з малої літери: «президент», «міністерка», «директор», «голова громади». Велику літеру зберігаємо на початку речення та в повній офіційній назві документа чи органу. Використовуємо нормативні фемінітиви, якщо людина не просить про іншу форму.
Повну назву установи подаємо під час першої згадки, а далі — усталену коротку назву або абревіатуру. Назви організацій і медіа беремо в українські лапки «», якщо це не абревіатура або графічний бренд: медіа «Вгору», агентство ТАСС, ЗСУ.
Українські топоніми подаємо в офіційній українській формі незалежно від того, як їх називають окупаційні структури. Незаконне перейменування можемо згадати лише для пояснення, з чітким застереженням.
Цитати передаємо точно й беремо в українські лапки «». Лапки всередині цитати — “”. Пропуск позначаємо трьома крапками у квадратних дужках […], якщо вилучення може бути важливим для розуміння контексту. Власне уточнення редакції також подаємо у квадратних дужках.
Можна прибрати слова-паразити, повтори й очевидні обмовки, якщо це не змінює зміст, тон і характер висловлювання. Не «покращуємо» суперечливу або неграмотну думку так, щоб вона набула нового значення. Суттєво скорочену чи перебудовану думку переказуємо непрямою мовою. Перекладену цитату перевіряє людина; за потреби зазначаємо, що це переклад редакції.
Дати пишемо так: «14 вересня 2026 року»; без початкового нуля й без скорочення назви місяця у звичайному тексті. Час — «14:30», період — «з 12 до 15 вересня». Для події в іншому часовому поясі вказуємо час за Києвом або чітко називаємо пояс.
Десяткові дроби подаємо з комою: «2,5 кілометра». Великі числа групуємо пробілами: «12 500 людей». Відсоток пишемо цифрою зі знаком: «25%». Грошову одиницю не залишаємо неясною: «100 тисяч гривень», «20 доларів США». Число на початку речення, якщо можливо, пишемо словом або перебудовуємо речення.
Маловідому абревіатуру під час першої згадки розшифровуємо. Усталені скорочення ЗСУ, ООН, ЄС можна вживати без розшифрування, якщо вони зрозумілі цільовій аудиторії. Не перевантажуємо текст абревіатурами; замість неоднозначного «РФ» у новинах переважно пишемо «Росія» або «російський».
Заголовок передає головний перевірений факт, відповідає тексту й не обіцяє більше, ніж матеріал доводить. У ньому називаємо суб’єкта дії, якщо це важливо для відповідальності: «російські військові обстріляли…», а не безособове «сталося влучання».
Не використовуємо клікбейт, перебільшення, маніпулятивні запитання, наказовий тиск на читача, капслок і вигуки «Шок», «Терміново», «Сенсація», «Стало відомо». Слово «ексклюзив» вживаємо лише тоді, коли редакція справді першою отримала суспільно важливу інформацію.
Не виносимо в заголовок неперевірену заяву, мову ворожнечі, пропагандистський лозунг або звинувачення без чіткого авторства. Якщо твердження є позицією джерела, це видно із заголовка: «У прокуратурі заявили…», «За словами…».
Не робимо героя матеріалу винним до вироку, не розкриваємо даних дитини чи постраждалої людини й не додаємо деталей, що створюють безпековий ризик. Після написання редактор перевіряє заголовок окремо від тексту: чи точний він без контексту, чи не змінює причинно-наслідковий зв’язок і чи не завдає непропорційної шкоди.
У новинах уникаємо:
дегуманізувальних назв «орки», «русня» та етнічних узагальнень замість точного суб’єкта;
слова «гауляйтер» поза прямою цитатою або історичним поясненням; натомість пишемо «призначений Росією очільник окупаційної адміністрації»;
пропагандистських кліше «визволення», «приєднання», «референдум», «нова влада» щодо окупації без лапок, авторства і спростувального контексту;
евфемізмів «бавовна», «хлопок», «приліт», коли відомо, що йдеться про вибух, удар, обстріл або влучання;
безособових конструкцій «було здійснено», «було проведено», якщо відомо, хто діяв;
канцеляризмів «даний», «вищезазначений», «має місце», «з метою здійснення»;
стигматизувальних назв на кшталт «інвалід», «божевільний», «наркоман», «нелегал»; називаємо людину, а не діагноз чи ярлик;
слів «жертва» або «нещасний» як автоматичної характеристики; точніше — «загибла людина», «постраждала», «людина, яка пережила…»;
пафосу, зловтіхи, романтизації насильства та непідтверджених формулювань «героїчний», «ганебний», «безпрецедентний» від імені редакції.
Такі слова можуть з’явитися у точній цитаті, аналізі пропаганди або матеріалі про мову, але редакція не повторює їх без потреби й дає контекст.
Тон «Вгору» — точний, спокійний, людяний і прямий. Ми пояснюємо складне просто, але не спрощуємо зміст; співчуваємо без жалості згори; показуємо людей як суб’єктів власних рішень, а не декорації до події.
Новина починається з найважливішого підтвердженого факту. Аналітика пояснює зв’язки та межі знання. Репортаж дає читачеві побачити й почути подію, але спостереження автора не підміняє факт. У матеріалах про війну не змагаємося за сильніші емоції й не перетворюємо біль на видовищний контент.
Віддаємо перевагу конкретним дієсловам, коротким абзацам і зрозумілим поясненням термінів. Не повчаємо аудиторію, не говоримо від імені всіх жителів Херсонщини та не приховуємо невизначеності. Якщо чогось не знаємо або не можемо незалежно перевірити, прямо про це повідомляємо.
Коментарі аудиторії та модерація. На сайті «Вгору» немає функції публічних користувацьких коментарів. Коментарі аудиторії можливі на сторінках і каналах «Вгору» у соціальних мережах. Редакція здійснює постмодерацію та може приховувати або видаляти коментарі, що містять мову ворожнечі, погрози, переслідування, образи, наклепницькі твердження, розголошення приватних або персональних даних, спам, рекламу, заклики до насильства або інший контент, що порушує закон, правила платформи чи створює ризик для безпеки людей. Критика редакції, незгода з матеріалом або непопулярна думка самі по собі не є підставою для видалення коментаря.
До обвинувального вироку не називаємо людину винною. Точно вказуємо процесуальний статус: «підозрюють», «повідомили про підозру», «обвинувачують», «суд визнав винним». Розрізняємо затримання, підозру, обвинувачення та вирок.
Не публікуємо припущення правоохоронців як доведений факт. Позицію захисту або реальну можливість відповісти забезпечуємо, коли це потрібно для справедливого висвітлення.
Затверджено: Головним редактором медіаплатформи “Вгору” Леонідом Бондарчуком,
16 жовтня 2026 року