«Я собі загадала: якщо в мене хлопчик – то це знак, що перемога буде за нами»
Історія жінки з Чорнобаївки, яка народила сина 11 листопада 2022 року
…Вона розгублено дивилася на дві смужки. Отже, нудота вранці зовсім не на нервовому ґрунті... Вагітність? Зараз, коли чотири дні тому до Херсона увірвалися окупанти?
Порожні полиці магазинів та аптек, черги з кілометр, навіть цей тест на вагітність чоловік ледве купив. У ліжечку спить однорічна Мілена. Поруч старша донька – семирічна Арина – злякано здригається від кожного вибуху за вікном. Хіба час для третьої дитини?..
«Чоловік сказав: народжуватимемо, усе буде гаразд, усе буде добре, не хвилюйся,– згадує Альбіна. – А я думаю: роботи немає, грошей немає, як це взагалі все відбуватиметься? Але вирішили народжувати».
Усі свої 26 років Альбіна прожила в Чорнобаївці. Взимку 2022 року переїхали з чоловіком до Херсона, почали облаштовувати квартиру в Таврійському мікрорайоні. Але у перші дні після вторгнення повернулися до Чорнобаївки, до батьків:
«Ми подумали, що там безпечно, бо в сусідів у будинку є підвал, можна сховатися, якщо що. Але коли там побули, зрозуміли, що ні… Над головою літали снаряди. 1 березня я забрала дітей та поїхала назад до Херсона. І цієї ж ночі було влучання в будинок сусідів у Чорнобаївці. Вибуховою хвилею у нашому будинку вибило всі вікна та двері, знесло дах. Я відчула, що треба виїжджати».
Рішення народжувати було прийнято, отже, треба було заробляти на сім'ю гроші. Альбіна – майстриня з нарощування вій, працювала в салоні краси поряд із будинком. Війна війною, а дівчатка все одно мають бути гарними! І Альбіна продовжила приймати клієнток, коли було з ким залишити дітей. Щоправда, на роботі тепер треба було виявляти обережність – разом з окупантами почали з'являтися підозрілі клієнтки.
«Я попередила своїх, щоби нічого зайвого не говорили, бо в нас переважно клієнтки місцеві, і ми всі чекали нашої перемоги, всі чекали наших», – згадує Альбіна. Неправильне слово могло привести «на підвал».
На УЗД лікар сказав: народиться хлопчик. «Я так і думала, що це має бути хлопчик, – каже Альбіна. – Я собі загадала: якщо в мене хлопчик – то це знак, що перемога буде за нами».
Лікар назвав і попередню дату пологів: 10 листопада 2022 року. Ніхто тоді не знав, які важливі події чекають на Херсон цього дня.
Альбіна дбала про доньок, готувалася до пологів, боролася з побутом. Було важко, але ще дужче пригнічували думки про батьків, які залишилися в Чорнобаївці. Поруч із селом аеродром, про який знала вся країна, на якому раз за разом ЗСУ знищували техніку окупанта. Про те, що відбувалося у самому селі, було майже невідомо.
«Я в такому жахливому стані Чорнобаївку не бачила ніколи, – розповідає Альбіна. – Порожні вулиці, трава на зріст вища за мене, магазини побиті... У батьківському будинку цілими залишилися лише дві кімнати, це вже тільки під знесення. Мама з татом переселилися до вцілілого будинку сусідів. Я їх умовляла перебратися до нас в Херсон, але вони не хотіли. Казали, шкода тварин: у нас там три собаки, два коти та ще тхір».
Багато хто вмовляв виїхати з Херсона і Альбіну. «Мене питали: а ти не боїшся народжувати? А я кажу: раніше якось і в полях народжували. Наші бабусі пережили війну та голод, і не було ані інтернету, ані зв'язку. І я народжу. Я вірила і чекала, що наші незабаром прийдуть. Ось наші зайдуть у Херсон, я народжу – і тоді виїду через Миколаїв, я таку собі дала установку. А танків на вулицях не боялася – я їх ненавиділа».
У день, коли російські окупанти втікали з міста, Альбіна прийшла до пологового будинку. Народжувати вирішила в рідній «Тропінці» (лікарня імені Тропіних), де до цього народила двох дочок. Прийшла 10 листопада, як і належало, але лікар, оглянувши пацієнтку, сказав:
– Сьогодні народжувати не будете, приходьте завтра.
Альбіна знала, що треті пологи можуть пройти дуже швидко й розмірковувала, чи не краще їй заночувати в пологовому будинку... Але при втечі окупанти знищили всі комунікації, у лікарні не було електрики. Може, вранці з'явиться світло?
І вранці 11 листопада вона знову була в пологовому. Проте електрика не з’явилася, єдиний генератор працював у реанімації. Як за таких умов народжувати?!
Оскільки зв'язок не працював, головний лікар сам поїхав по лікарнях Херсона – дізнатися, чи зможуть прийняти Альбіну десь в іншому місці. Десь, де є світло. Але...
«Прийняти нас ніхто не міг, – згадує Альбіна. – Лікар каже: «У вас один вихід – переправлятися на лівий (окупований) берег». Я відповідаю: «Ні, нікуди не поїду, я маю тут родину». До того ж розуміла, що це квиток в один кінець.
Тут медсестра каже:
– Це в дівчинки вже треті пологи, може, самі приймемо? У нас залишився один набір стерильних інструментів. Завтра вони вже не будуть стерильними.
Мені пощастило.
11 листопада 2022 року Херсон визволяли ЗСУ, а в цей час перед Альбіною стояло завдання: встигнути народити при світлі дня.
«Пробили міхур. Пологи ніяк не йшли, взагалі не просувалися. Дали мені пігулку – теж нуль. Поставили крапельницю. Однієї крапельниці мало, поставили ще. І ось нарешті почалося! За півтори години я народила. Під час пологів медперсонал забігав до палати, кричали: «Наші зайшли!». І я не знала, плакати мені від болю чи від щастя, що наші прийшли», – згадує Альбіна. «На вечір головний лікар приніс до палати свічку. Не було ні світла, ні води. Холодно. На обід мені принесли гречку з куркою, їжа пахла багаттям. Очевидно, персонал готував її на вулиці. Наступного дня мене вже виписали».
Свого сина, який народився в день визволення Херсона, Альбіна назвала Тимофієм.
Це не перший такий збіг у родині: її старша дочка Арина народилася в день Незалежності України.
За два тижні після пологів Альбіна з дітьми виїхала з Херсона до Одеси – через Миколаїв, як і хотіла. Вона залишилася в Одесі, але мріє повернутися додому:
«От як я була налаштована виїхати через Миколаїв, коли зможу, так і зараз я налаштована повернутися до Херсона наприкінці травня або на початку червня. У Херсоні на мене чекає чоловік, він залишився в місті через роботу. Плюс треба займатися відновленням квартири – коли був приліт у будівлю МНС поруч, у нас повилітали вікна на балконі та на кухні. Але в мене таке відчуття, що все буде гаразд».
Записала Олена Астасьєва
Публікація підготовлена в рамках кампанії «Нові херсонці»
ГО Центр культурного розвитку «Тотем»
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
