Професії воєнного Херсона. Флористи
“Квіткова студія в історичній частині Херсона…” Гарно звучить, правда ж? І навіть романтично. А якщо я додам, що вона розташована саме в тій частині міста, яку постійно обстрілюють окупанти з лівого берега Дніпра? Що скажете?
І що в студії цій працюють двоє тендітних, але дуже мужніх дівчат – я сам дізнався випадково. Я й гадки не мав, що ця квіткарня зараз працює, та раптом побачив на порозі дівчину з шикарним букетом троянд…
Біля входу гучно торохтить генератор. Після нічного обстрілу немає електроенергії. У студії пораються двоє дівчат, привітні й життєрадісні, енергією котрих, на перший погляд, можна було б заживити цілий квартал.
Тетяна, власниця квіткової студії, розповідає: “За місяць до повномасштабного вторгнення я відкрила цю студію в надії дарувати радість, квіти та приємні емоції херсонцям, але так склалося, що довелося покинути домівку на півтора року. І от зараз, уже чотири місяці, як ми повернулися до роботи. Ми працюємо з дівчинкою, флористом. Владислава до цього мала зовсім інший фах. Вона раніше не вміла робити букети, ми навчили та працюємо тепер тут разом. Так у нас є додаткове робоче місце в Херсоні”.
Здавалося б, які квіти під час війни? Але виявляється, попит на цю красу є щодня.
“Я дуже рада, я дуже приємно здивована, – продовжує Тетяна, – що, попри обстріли, коли, наприклад, три хвилини тільки, як прилетіло, все одно телефонують: “дайте нам квіти”. День народження, свято, не знаю, день ангела – люди все одно продовжують жити, і людей стало більше в місті. Мене це дуже радує, бо коли я поверталася, дуже переживала, що в місті взагалі нікого немає. А тут бачу, що люди живуть, знаходять способи порадувати своїх близьких і подарувати їм приємні емоції”.
Під час нашої бесіди на дворі дуже потужно гепають “прильоти”. Дівчата все такі ж веселі та життєрадісні. Питаю, які проблеми їх турбують.
“Немає проблем! – сміється Тетяна, – ну, зараз проблема – світла немає, але то – тимчасово. У нас є вода, у нас є їжа, дах над головою – і це вже дуже класно, бо ті, хто перебувають у складніших умовах, – їм набагато гірше. Херсонці, які опинилися в цій атмосфері, не жаліються, у них немає проблем: сьогодні вижили, сьогодні не прилетіло до нас – усе супер, усе класно. Я людина була трошки інша до повномасштабного вторгнення. Я була… менш позитивною, мабуть, бо цінності дуже змінюються, коли ти живеш тут – ти дуже цінуєш те, що маєш. Раніше цього не було”.
На питання, що ви хочете побажати херсонцям, дівчина відповіла: “Я бажаю херсонцям терпіння, сили духу, незламності, бо тільки херсонці насправді розуміють, що тут відбувається. Я дуже вдячна за кожне замовлення, за довіру й за теплі слова, які отримую, коли виконуємо замовлення. Ті слова вдячності тримають нас на плаву й дають сили рухатися далі. Ми розуміємо, що в нас тут є свій маленький фронт радості, який ми тримаємо в Херсоні”.
Олександр Андрющенко, 12 лютого 2024 року.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
