Це вже крик душі. Херсонщина горить. Бериславщина горить
Орки випалюють нас!!! У Херсоні й в Херсонській області просто нереально жити!!!
Це коли мені в Києві кажуть, що ти тут приїхав «басні» розповідати! В нас тут також прилітає.
Сьогодні російські окупанти знову жорстоко атакують Херсон та область. Вони просто методично випалюють усе: будинки, поля, техніку, підприємства. Вбивають людей і знищують усе, що ще продовжує тут жити та працювати.
Я співчуваю кожній родині, кожному комунальнику, кожному фермеру, кожній людині, яка сьогодні на останньому подиху продовжує працювати на Херсонщині. Людям, які віддають останні кошти, ризикують здоров’ям і власним життям, але не залишають свою землю.
На жаль, сьогодні втрати й у нас.
Наш комбайн виїхав спробувати скосити пшеницю, яка досі стоїть у полі. До нього налетіло близько чотирьох ворожих дронів. Не побачили навіть в індикатор дронів !!! В нас їх багато ! Нічого не показало!!!
Хлопці боролися. Давили їх РЕБом. Відстрілювалися. І почали терміново виводити техніку.
Відійшли швидко вже приблизно на 10–15 кілометрів від того місяці, вже 35-40 км, але один із дронів усе-таки наздогнав комбайн і влучив у нього. Удар прийшовся в район бака та моторного відсіку. Хлопці кинулися гасити комбайн вогнегасниками. Намагалися врятувати його до останнього. Але слідом прилетіли інші дрони. Вони просто почали добивати вже палаючий комбайн.
Слава Богу, всі хлопці живі. Це сьогодні найголовніше. Але комбайна більше немає.
Машини вартістю близько 600 тисяч доларів більше немає.
І особливо боляче від того, що саме цей комбайн свого часу був наданий нам завдяки допомозі Говарда Баффета Жнива Перемоги – Victory Harvest. У момент, коли до нас уже практично ніхто не хотів їхати працювати, ця допомога дала нам другий подих. Дала можливість ще працювати, збирати свій хліб, платити людям зарплати й утримувати господарство.
А сьогодні згорів і він. Це був наш останній комбайн. Останній подих і надія!!!
Попереду соняшник. А косити його нам тепер просто нічим. І я сьогодні не знаю, чи зможемо ми взагалі його зібрати. Можливо, доведеться просто залишити врожай у полі.
І найстрашніше – я далеко не один. Так сьогодні живуть фермери Херсонщини. Ми залишаємося з кредитами, боргами, лізингами, зарплатами, податками та іншими зобов’язаннями. І мова вже йде не про мільйони гривень. Мова йде про мільйони доларів втрат та зобов’язань.
Люди роками будували господарства, купували техніку, брали кредити, створювали робочі місця, вирощували український хліб. А тепер усе це щодня спалюють дрони.
І не треба більше думати, що це проблема тільки тих, хто працює за 10–20 кілометрів від фронту. Дроновий контроль уже доходить на 40–50 кілометрів і далі.
Нас просто випалюють.
Горять поля.
Горить техніка.
Горять будинки.
Гинуть і калічаться люди.
А фермери один за одним просто банкрутують.
Я завжди намагався триматися. Завжди казав хлопцям: працюємо далі. Посіємо. Зберемо. Відновимося.
Але сьогодні я вперше просто не знаю, що робити далі.
Чим збирати соняшник?
За що купувати нову техніку?
Як віддавати кредити?
Як платити людям?
За що жити?
Це вже не прохання одного фермера. Це крик душі всієї прифронтової Херсонщини. Ми не просимо подарувати нам красиве життя. Ми просимо дати нам можливість вижити та продовжити працювати на своїй українській землі. Бо якщо сьогодні не врятувати тих, хто ще залишився тут працювати, завтра рятувати вже може бути нікого.
Херсонщина горить.
Бериславщина горить.
І ми більше не можемо мовчати!!!!
-preview.webp)
-v1-preview.webp)
