Про тих, хто любить Херсон

Для людини, яка любить рідне місто, достатньо побачити маленький фрагмент фото, щоб впізнати місце, де це було знято. Тільки від знайомих обрисів вже розливається тепло по тілу.

Херсон можна любити по-різному: хтось надає перевагу центральним просторим вулицям, новим забудовам, а хтось божеволіє від старих провулків і двориків, що мають вікову історію, які вже писані-переписані багатьма художниками.

Цілком зрозумілі теплі почуття до міста людей, які народились і виросли в ньому, або вже багато років тут живуть. Та є люди, які люблять Херсон, хоча бувають у ньому дуже рідко і живуть за тисячі кілометрів, у тому числі й іноземці…

Мій друг і колега живе в Софії. В столиці Болгарії він народився і виріс. Любить подорожувати Україною не менше, ніж Болгарією, та старий Херсон особливо припав йому до душі. Дуже переживав, коли почалося повномасштабне вторгнення, до останнього не вірив, що Херсон будуть обстрілювати. 

Особливо приголомшили його мої світлини руйнувань від ворожих обстрілів. Руйнувань Херсона, який він дуже любить фотографувати.

Кілька днів тому, після публікації статті про художницю Владиславу Фальченко, мій друг зателефонував мені й запитав, чи можливо купити в авторки картину, де зображений херсонський вокзал. Після розмови з Владиславою стосовно деталей я йому повідомив, що це – мініатюра, і назвав ціну. На це друг відповів: “Це не важливо, мене не влаштовує лише ціна”. І заплатив більше ніж у десять разів за озвучену ціну, знаючи, куди підуть ці гроші…

А ще додав: “Я хочу також докласти руку до вашої Перемоги та мати змогу якнайскоріше приїхати в Херсон, щоб закінчити наш спільний фотопроєкт і розпочати новий. Я знаю, що все буде добре. Все буде ОК”.