Молода художниця, волонтерка Владислава Фальченко – корінна херсонка. Вона аспірантка ХДУ. Увібравши все найкраще від своїх викладачів, Владислава зараз шукає власну стежку в мистецькому просторі. Особливо надихають творчу фантазію дівчини українська міфологія, квіти, тварини. Мисткиня також любить зображувати різноманітні херсонські сюжети та пейзажі.
Окупацію родина Владислави пережила в Херсоні від початку до кінця.
Владислава згадує, що тоді почалася тягуча невизначеність. Події розгорталися дуже швидко. Херсонці з тривогою спостерігали за новинами. Ворог наближався до Києва. Напруга в Херсоні зростала, і люди почали виїжджати з міста.
Херсонці пам’ятають, що лишатися в окупації – це як жити в клітці з крокодилами. Ти постійно в напрузі, бо будь-якої хвилини можуть відчинитися двері твоєї квартири, і якщо ти чимось не сподобався “гостям”, то невідомо де ти можеш опинитися…
Попри все художниця не полишала живопис. Свій гнів і протест вона переносила на полотно, хоча розуміла, наскільки це небезпечно. У цей час Владислава ще й навчалася в магістратурі та готувала дипломну роботу.
Зараз мисткиня працює як вільна художниця, бере участь у багатьох благодійних проєктах, спрямованих на допомогу військовим та на порятунок тварин.
У Владислави існують також інші персональні проєкти, кошти з яких перераховуються на рахунки великих фондів, таких як “Повернись живим” та “UAnimals”. Владислава зауважує, що після повномасштабного вторгнення мистецька спільнота об’єдналася як ніколи. І це стосується як професіоналів, так і аматорів. Вони роблять все, що в їхніх силах, для країни та для захисників.
Дівчина любить своє місто, свій дім і, попри все, не збирається їх покидати. Як і переважна більшість херсонців, мріє про звільнення лівобережжя та про Перемогу. А її маленька особиста мрія – дістати ящик з-під боєприпасів, розписати його, перетворивши на артоб’єкт, та розіграти на збір, щоб допомогти закрити потреби наших воїнів…