У прифронтовому Херсоні, де щодня лунають вибухи, а ворожі дрони атакують мирних людей, культурне життя пристосувалося до суворого сьогодення. Театр теж знайшов свій прихисток під землею. В таких умовах дебютувала лялькова вистава «Айдар і доросле життя». Вона стала справжнім посібником із виживання у бюрократичному світі.
“Айдар і доросле життя" – це молодіжна вистава, створена командою громадської організації “МолоДіжка”, яка реалізує проєкти для молоді та відновлення громади. Велика «Д» в назві організації невипадкова, відсилання до філософа Діогена, який жив у діжці.
Працювали над виставою всім дружнім колективом, а найбільше долучилися троє учасників команди:
Спілкування з глядачами після прем’єрного показу вистави
Ідея зробити виставу для молоді народилася з жарту, коли команда обговорювала майбутній грантовий проєкт.
"Я пожартував, що молоді іноді треба влаштувати ляльковий театр, щоб буквально “на пальцях” пояснити якийсь банальний процес, і це не сприймалося як повчання, а було цікаво й запам'ятовувалося", – розповідає Володимир Рагульський
Головний герой п’єси – 18-річний кримський татарин Айдар навчається проходити складні етапи: від оформлення документів про смерть діда, сплати комунальних послуг та пошуку роботи – до весілля, придбання авто та реєстрації власної дитини. Ця вистава – поєднання мистецтва та інструкцій, як діяти в різних життєвих ситуаціях. Вистава крок за кроком проводять глядача через усі виклики дорослого життя.
Сюжет побудований за класичним драматичним прийомом «проблема – вирішення», що поступово веде героя від цілковитої розгубленості до перших самостійних дій. Це своєрідна інструкція, яка показує, як діяти, коли виникає якась проблема чи потреба, і герой, отримуючи підказки, поступово стає самостійним.
Злата Коваленко в “МолоДіжці” на репетиції
Основних персонажів у виставі четверо:
На самому початку вистави незримо присутній дідусь головного героя Раміль – дія починається з його смерті. А в кінці з'являється новонароджений син Айдара, якого назвуть на честь дідуся.
Є ще допоміжні персонажі: поліціянти, медики, пожежники, нотаріус і працівник РАЦсу.
Ляльки пошиті художницею Світланою Мацютою
Володимир розповідає, що у виставі є елементи традиції англійського лялькового театру.
"Гранд-Мудрець у нас себе поводить як Панч – персонаж традиційного англійського лялькового театру. У нього є дрючок, бо він старий, йому треба на щось спиратись. Але, скажімо так, він може бити ним інших персонажів, коли треба давати їм настанови не тільки словом", – пояснює Володимир.
Він сам розробив і змайстрував декорації для вистави й згадує цей процес з усмішкою:
«Тут насправді була проблема, щоб декорації кріпилися на ширму і не падали при тому, що їх постійно знімають, а іноді й кидають, і щоб від них нічого не відпадало в процесі. Та іноді все ж щось відвалювалося».
Володимир Рагульский та його персонаж Гранд-Мудрець.
Створення вистави перетворилося на колективний творчий процес. Ідею обговорили в спільному чаті й виписали концепцію. Над текстом працювала Альона Мовчан – авторка п’єс «Котигорошко проти вікінгів» і «На трьох».
Під час роботи вона консультувалась із юристами, поліцією, фахівцями центру зайнятості.
"Чесно кажучи, писати було складно, бо я сама не знаю, що робити в таких бюрократичних моментах. Дівчата (з центру зайнятості) вичитували, редагували. Тоді я переписувала простою мовою", – розповідає Альона.
Виготовила ляльок художниця театру Куліша Світлана Мацюта, озвучували персонажів усім колективом “Молодіжки”, а “оживили” на сцені Володимир Рагульський, Альона Мовчан та наймолодша учасниця команди “МолоДіжки Злата Коваленко. Щоб було веселіше й атмосферніше, кожен придумав собі грим.
У виставі чимало гумору, Альона не поскупилася на жарти, щоб серйозні моменти чергувалися з комічними епізодами, і нікому не було нудно під час перегляду. А вона отримала багато корисних порад під час роботи над п’єсою.
Дорослі та діти на прем’єрному показі вистави.
За словами Володимира, на виставу нерідко приходять глядачі старшого віку й теж дізнаються чимало нового.
А першими глядачами вистави стали гості підземного простору івент-бібліотеки: діти, молодь, дорослі різного віку. Приходили подивиться на виставу й люди, які озвучили персонажів.
Своїми враженнями від взаємодії з глядачами ділиться Злата:
“Сильніше реагують діти. Це приємно. Усі люблять Айдара, але найбільше люблять Наталку. Це майбутня дружина Айдара. Вона завжди була поруч і підтримувала його”.
Діти знайомляться з героями вистави.
Показ вистави став подією культурного життя Херсона й області, “Айдара” возили й у деякі херсонські села. Покази там теж відбувалися в підземних укриттях. Не у підвалі виставу змогли показати лише у сусідньому більш безпечному Миколаєві.
На питання про відчуття від таких підземних заходів, Альона Мовчан каже, що і в мирні часи мала досвід проведення культурних заходів у підвалах, але їй більше подобаються відкриті простори. Однак вона розуміє, що умови життя прифронтового міста не дозволяють іншого.
Злата, Володимир, Альона та персонажі вистави
"Треба використовувати будь-яку можливість відносно безпечно показати людям творчий продукт. Відносно безпечно, бо треба ж ще дійти (до місця показу – ред.). А ці підземелля зараз основне місце життєдіяльності людей у Херсоні", – констатує Альона.