Херсон під обстрілами - місто, де не зупиняється життя

У Херсоні надворі здебільшого пустельно. Сірі стіни будинків подекуди зберігають сліди після обстрілів. Вхід до укриття майже непомітний - звичайні двері, за якими кілька прольотів сходів униз. Але варто спуститися - і простір змінюється.

У підвалі людно: на лавках сидять батьки, які чекають дітей із занять, у коридорах чути розмови та сміх. На підлозі розкладені яскраві килимки, а стіни вкриті картинами - їх залишають маленькі й дорослі учасники творчих гуртків. Тут, між бетонними стінами, проходять тренування, уроки англійської та заняття з робототехніки.

Після деокупації Херсона частина міського життя спустилася під землю. Під постійними обстрілами та загрозою атак російських дронів місто вчиться зберігати звичне повсякдення - діти приходять на заняття, волонтери доставляють допомогу, підприємці відкривають кав’ярні, актори грають вистави в укриттях.

Спорт і навчання під землею

Координаторка простору Active Kids Kherson Юлія Юріна розповідає, що більшість занять для дітей і дорослих у Херсоні зараз проводять в укриттях.

“У нас постійно дронові атаки, ми постійно під прицілом, тому ховаємося в укриттях, щоб повноцінно жити і займатися”, - говорить вона.

Координаторка проєкту Active Kids Kherson Юлія Юріна. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

За словами координаторки, у центрі діють різні секції для дітей: англійська мова, цифрова грамотність, робототехніка, заняття з конструкторами LEGO, карате, самозахист та творчі гуртки. Працюють програми для дорослих - фітнес і тренування із самозахисту для жінок.

У двох укриттях у різних районах міста займаються близько 240 дітей. Всі ці заняття безкоштовні завдяки підтримці партнерів і донорів. Для багатьох родин це не лише можливість навчатися чи тренуватися, а й спосіб повернути дітям хоча б частину звичного життя.

Дитячий простір в укритті. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

Окрім занять, у просторі планують проводити кінопокази, зустрічі, майстер-класи та інші події. Уже зараз тут працює невелика виставкова зала.

Зала для подій та зустрічей в укритті. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

Простір в укритті оживає щодня: люди швидко переодягаються, лунає музика. Попри тісний простір і бетонні стіни, тренування починаються так само, як у звичайному фітнес-залі.

Простір для тренувань в укритті. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

Тренерка Тетяна, яка проводить заняття з фітнесу, каже, що навіть у таких умовах люди намагаються не зупинятися.

“Такий важкий час, але життя продовжується. Ми тренуємося, скоро літо - готуємо тіла до літнього сезону. Раніше займалися у фітнес-клубах, зараз - в укритті, але рухаємося далі”, - говорить вона.

Тренерка Тетяна. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

Попри підземний формат роботи, організатори сподіваються, що одного дня всі ці активності зможуть повернутися на поверхню.

Допомога під дронами: робота волонтерів

Все частіше над містом кружляють не лише FPV‑дрони та Mavic, а й безпілотники‑камікадзе Shahed. Ми зустрічаємося з волонтерами в одному з відносно безпечних районів Херсона - подалі від берега, де здається тихіше. Але здалеку все одно чути віддалені вибухи та рев “шахедів”, що нагадує: навіть тут небезпека поруч.

Волонтери миттєво реагують на кожен звук: на рівні інстинктів перевіряють детектори дронів, РЕБ-системи та беруть до рук антидронові рушниці. Ці засоби не можуть збити Shahed - але гучний рев безпілотника змушує спершу миттєво готуватися до захисту, а вже потім оцінювати, яка саме загроза над головою.

Євген Пятак, координатор Херсонського напрямку благодійної організації Global Empowerment Mission Ukraine, розповідає, чим займається його команда:

“Основна наша діяльність - надавати продуктові набори та воду населенню Херсонської області. Також займаємося легкою формою відбудови - це віконна програма. І за покликом серця вже евакуація”, - говорить він.

Євген Пятак, координатор Херсонського напрямку благодійної організації Global Empowerment Mission Ukraine. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

За чотири роки повномасштабної війни волонтерська робота значно змінилася. Якщо на початку це була спонтанна реакція на кризу, то сьогодні - добре організована система допомоги.

Команди навчилися планувати маршрути з урахуванням обстрілів, працювати в умовах постійної загрози дронових атак і координувати свої дії з військовими та місцевими адміністраціями. Для безпеки використовують спеціальне обладнання - детектори дронів, прилади нічного бачення, захисне спорядження.

Волонтери Global Empowerment Mission Ukraine в Херсонській області. Фото Євгена Пятака

Однак навіть ці заходи не гарантують повної безпеки. Нещодавно під час поїздки до одного з прибережних сіл команда волонтерів потрапила під атаку дрона. Після доставки гуманітарної допомоги вони забирали пораненого місцевого жителя, якого перед тим атакував безпілотник. На виїзді із села російський дрон скинув вибухівку поруч із автомобілем.

Вибухова хвиля здебільшого була спрямована в землю, але уламки пошкодили машину. Попри це, волонтерам вдалося довезти пораненого до лікарні.

“За чотири роки ми адаптувалися. Але адаптація - це не звикання до війни. Це просто означає, що допомога не повинна зупинятися, незважаючи на небезпеку”, - каже Євген Пятак.

Саме на цьому, за його словами, тримається робота волонтерів на Херсонщині: допомога має доходити до людей навіть там, де щодня лунають обстріли.

Генератори, доставка і дрони: реальність херсонського бізнесу

Кав’ярня 11.11 працює більше трьох років після деокупації міста. Власник закладу Олексій Гайдук розповідає, що за цей час умови роботи постійно змінювалися, а останнім часом ситуація стала складнішою через активність російських дронів.

Кав’ярня щоразу виглядає по‑різному - залежно від дня та обставин. У свята тут метушливо: на кухні готують піцу та бургери, на вітрині з’являються тематичні десерти. У звичайні дні атмосфера спокійніша, але людей усе одно вистачає.

Під час блекаутів заклад швидко змінює формат: за столиками з’являються відвідувачі з ноутбуками та зарядними пристроями. Олексій виводить додаткові подовжувачі, запускає генератор - і кав’ярня перетворюється на простір, де можна не лише випити кави, а й погрітися та підзарядити техніку.

Власник кав’ярні 11.11 Олексій Гайдук. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

Разом із тим бізнес стикається з практичними проблемами: складно знайти працівників, а перебої з електроенергією змушують працювати на генераторах. Нещодавно заклад розширився - поруч відкрилася кухня, але на два об’єкти потужності генератора вже не вистачає.

“Світло у нас вимикають спонтанно. Буває, що зранку прокидаєшся від дзвінка - терміново треба заводити генератор. І ти летиш, де б не був, викочуєш його, запускаєш і починаєш працювати”, - розповідає Олексій.

Заклад також має власну доставку їжі. Кур’єри намагаються доставляти замовлення майже по всьому місту, але у так звану “червону зону” вони не відправляються, щоб не наражати команду на ризик.

Кав’ярня та бургерна “11/11”. Фото Олени Гнітецької/”Вгору”

Для бізнесу важливим залишається й фінансовий тиск через високі тарифи на електроенергію.

 “Шкода, але ніякої допомоги ми не отримуємо. Навпаки, ще більше сплачуємо щомісяця. Минулого місяця це була катастрофа - нічого не заробили, усе віддали за оренду і світло. У цьому місяці кажуть, ще буде більше”, - говорить Олексій.

З настанням весни відвідувачі дедалі частіше обирають столики надворі. Хоча ще не зовсім тепло, все більше людей сідають на літньому майданчику. Хтось бере каву із собою, щоб неквапливо пройтися містом.

Попри труднощі, власник не планує закривати бізнес і сподівається, що місто поступово повернеться до більш спокійного життя.

 “Так, проблеми є - зі світлом, з електрикою, з роботою. Але ми живі-здорові, у нас є персонал. Ми не окуповані і будемо працювати з надією, що все налагодиться”, - каже Олексій.

Культура під землею: як вистави проходять в укриттях

Культурне життя у Херсоні також змінилося - але не зникло. Після початку повномасштабного вторгнення Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша фактично “спустився під землю” і тепер працює на сценах, облаштованих в укриттях.

У підземному театрі все має різний вигляд - залежно від того, чи є вистава. Під час підготовки тут постійно щось ремонтують, фарбують, доробляють декорації. Укриття не створювалося як сцена, тому багато речей доводиться облаштовувати буквально з підручних матеріалів. Але команда театру наполегливо готує простір до показів.

У дні вистав глядачі приходять завчасно і швидко спускаються під землю, адже район навколо театру досі небезпечний через обстріли та дронові атаки. Серед відвідувачів багато жінок у сукнях і на підборах, з акуратним макіяжем. Хтось приносить квіти для акторів.

Світло тут м’яке й неяскраве, стільці стоять щільно один до одного, а від останнього ряду до сцени - буквально кілька кроків. Саме ця близькість створює особливу атмосферу: кожна емоція відчувається сильніше, ніж на великій сцені.

Керівниця літературно-драматургічної частини театру Альона Мовчан розповідає, що через безпекові обмеження вистави переважно камерні - моновистави, постановки на кількох акторів або концертні програми. Водночас театр не припиняє створювати нові роботи: лише за минулий рік тут відбулося близько 15 прем’єр.

Альона Мовчан, керівниця літературно-драматургічної частини Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Фото Олександра Андрющенка/"Вгору"

Окрім вистав, у просторі театру проводять кінопокази, майстер-класи та різні мистецькі події. Діє спеціальна ініціатива “Квиток херсонцю”: мешканці інших міст купують квитки, щоб подарувати можливість безкоштовно відвідати виставу жителям прифронтового Херсона.

Поетичний перформанс “Чотири на чотири”. Фото Олександра Андрющенка/"Вгору"

Частина акторів зараз живе в інших містах і приїжджає до Херсона на вистави, дехто служить у лавах Збройних сил України. Утім, театр продовжує працювати - з меншим колективом, іноді створюючи постановки буквально з мінімальних ресурсів, але з тією ж метою: щоб у місті залишалося місце для мистецтва.

Діти, сім’я та турбота про себе: погляд психологині

Юлія Свиридова, психолог громадської організації “Десяте квітня”, працює з херсонцями, які живуть під обстрілами, а також з тими, кого евакуювали з тимчасово окупованого лівобережжя області. Вона пояснює, що тривалий стрес впливає не лише на емоції, а й на фізичний стан: люди відчувають порушення сну, апетиту, головний біль, втому та інші соматичні прояви. Через це їм важче реагувати на події навколо та ухвалювати рішення.

Юлія Свиридова, психолог громадської організації “Десяте квітня”. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

Особливу увагу психологиня приділяє дітям та сім’ям. Нещодавно ухвалений закон №12353 дозволяє поліції евакуювати дітей без згоди батьків із територій активних бойових дій, якщо вони не можуть самостійно залишити небезпечну зону. Для багатьох батьків це стає складним емоційним випробуванням: вони відчувають провину та страх, одночасно намагаючись зберегти спокій та безпеку своїх дітей.

Свиридова розповідає, що в першу чергу люди потребують базової безпеки - доступу до води, їжі, тепла, сну. Лише після цього вони можуть почати опрацьовувати психологічні наслідки пережитого, зокрема страхи, тривогу та втрати. Психологиня проводить групові та індивідуальні консультації, арт-терапію, навчальні та підтримувальні програми, як для дорослих, так і для підлітків.

”Коли ми можемо підтримати себе, тоді з’являється більше ресурсу витримувати все, що відбувається навколо. Турбота про себе - це не егоїзм. Це базова потреба безпеки”, - зазначає вона.

Юлія наголошує, що у стресових умовах важливо планувати свій день, фокусуватися на конкретних діях та відзначати навіть маленькі досягнення. Це допомагає відновлювати відчуття контролю, зменшує тривожність та дозволяє зберігати ресурс для підтримки близьких. Особливо це стосується сімей із дітьми: дитина відчуває спокій тоді, коли батьки можуть піклуватися про себе та забезпечувати базові потреби родини.

Психологиня підкреслює, що підтримка один одного та взаємодопомога - важлива частина виживання під час війни, проте першою ланкою завжди має бути турбота про себе.

Стела Херсона при в'їзді в місто. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

Життя в укриттях, робота волонтерів і підтримка психологів показують, що Херсон - це спільнота, яка не здається. Навіть під обстрілами люди знаходять сили дбати одне про одного та відстоювати своє право на безпечне життя.