Поки окуповані Олешки залишаються одним із найтяжчих осередків гуманітарної катастрофи на лівобережжі Херсонщини, схожа ситуація розгортається і в іншому місті за майже 15 кілометрів від Херсона — Голій Пристані. Близько півроку люди там живуть без світла, майже рік — без газу, живуть із замінованими дорогами, без медицини та фактично без можливості виїхати. За словами очільниці Голопристанської МВА Світлани Лінник, через ізоляцію та нестачу їжі в громаді вже трапляються перші голодні смерті серед літніх людей. "Вгору" з'ясувала, що зараз відбувається в місті, яке до війни було квітучим та затишним.
За словами очільниці Голопристанської МВА Світлани Лінник, у грудні минулого року російські військові фактично заблокували Голу Пристань та прилеглі населені пункти. В’їзд і виїзд із міста час від часу перекривали, а основні траси на Скадовськ і Залізний Порт, а також частину лісових доріг — замінували.
Спроби цивільних виїхати нерідко закінчувалися підривами автомобілів. Також, за словами Лінник, російські військові атакують дронами цивільний транспорт. Люди, яким вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, розповідали, що вздовж доріг видніються скелети розбитих цивільних автомобілів.
Як і сусідні Олешки, Голопристанська громада перебуває у важкій гуманітарній ситуації. За даними МВА, понад п’ять місяців у громаді немає світла, а газопостачання - вже одинадцять місяців. Через відсутність електрики не працюють помпи централізованого водопостачання, тому мешканці багатоповерхівок були змушені носити воду з приватного сектору, а готувати їжу на саморобних печах.
Ситуацію ускладнювало й те, що російські військові тривалий час забороняли людям збирати сухе гілля та зрізані дерева для опалення. Гуманітарну допомогу, зокрема й засоби для обігріву приміщень та приготування їжі, окупаційна влада не надавала й не надає.
Іноді до громади вдається завезти балони зі скрапленим газом. За даними МВА, вартість одного заправленого балона коштує близько восьми тисяч рублів, а каністра бензину — від двох з половиною до трьох з половиною тисячі рублів. Місцеві жителі кооперуються із сусідами, щоб мати змогу хоча б періодично заряджати мобільні телефони та користуватися генераторами.
У зимовий період температура у квартирах, за словами Світлани Лінник, опускалася до мінус трьох градусів. Як стверджують офіційні звіти МВА, у приміщеннях взимку зафіксована температура від 0 до -5 градусів.
За словами очільниці МВА, центральна частина Голої Пристані сильно зруйнована, і людей там майже не залишилося. Через окупацію та постійні бойові дії відновленням інфраструктури й забезпеченням потреб місцевих жителів фактично ніхто не займається.

Зруйнована автостанція в Голій Пристані
За словами очільниці Голопристанської МВА Світлани Лінник, особливо складною залишається ситуація у селах громади. У Великій та Малій Кардашинках російські військові перекрили основні в’їзди, а єдиним шляхом сполучення тривалий час залишається лісова дорога до Малих Копанів. Нею місцеві жителі намагаються привозити продукти та інші необхідні речі.
Згодом цей маршрут також замінували. За даними МВА, на міні підірвався трактор, яким місцеві жителі возили продукти, а також кілька цивільних автомобілів і мопедів.
Крім того, за словами очільниці МВА, у Великій Кардашинці дронами російські військові знищують магазини, які продовжують працювати.
У громаді критично не вистачає харчових продуктів. Доставляти їжу небезпечно через обстріли та блокпости, а через відсутність електрики люди не можуть довго зберігати продукти. Також, як стверджує очільниця МВА, російські військові періодично забороняють ввозити життєво необхідні товари й не пропускають автомобілі, які доставляють продукти, а видавати гуманітарну допомогу місцевим жителям припинили майже півроку тому.
Відносно стабільною залишається лише частина Голої Пристані, яку місцеві жителі іронічно називають «Рубльовкою». Там у ранкові години ще працює невеликий ринок, куди іноді привозять продукти з навколишніх сіл.
Втім, за словами місцевих жителів, після 10-ї ранку вулиці міста порожніють. Люди намагаються рідше виходити з дому та менше спілкуватися через постійний страх і недовіру.

Зруйнований господарчий магазин у Голій Пристані
За словами очільниці Голопристанської МВА Світлани Лінник, у громаді відсутня повноцінна медична допомога. Останні автомобілі швидкої допомоги зникли ще минулого року, а через нестабільний зв’язок викликати медиків або додзвонитися до лікарів часто неможливо.
Як стверджує Лінник, бригади російської швидкої допомоги погоджуються забирати тяжкохворих людей лише з окремих точок збору, зокрема з району ринку «Журавель» на виїзді у бік Чулаківки. За спеціалізованою медичною допомогою або ліками від хронічних захворювань людям доводиться їхати до Скадовська чи окупованого Криму.
Аптеки працюють лише в Голій Пристані та Новій Збур’ївці, однак життєво необхідних препаратів там майже немає. Частину ліків привозять приватно, але їх якість та походження перевірити неможливо.
Також у громаді вже давно не працюють ритуальні служби. За інформацією МВА, тіла померлих тимчасово звозять до будівлі Голопристанської міської ради та ще одного пункту поблизу колишньої міграційної служби. Частину невпізнаних та самотніх людей ховають у спільних похованнях. А дістатися кладовища складно через замінованість та дронові атаки.
На тлі тривалої ізоляції та постійного страху в громаді погіршується і психоемоційний стан людей. Чоловіки середнього віку нерідко вчиняють самогубства через відсутність роботи, постійний стрес і страх примусової мобілізації.
За даними МВА, лише за останній місяць у громаді зафіксували три випадки суїциду. Адміністрація шукає можливості залучити психологів для підтримки людей, які залишаються в окупації, та для роботи з тими, хто вагається щодо виїзду.
Як зазначає Лінник, багато чоловіків призовного віку роками майже не виходять із домівок, щоб їх не забрали до російської армії, а їхні родини через це також відкладають евакуацію. Водночас, як повідомляють у МВА, російській окупаційній владі не вдалося відновити роботу шкіл і дитячих садків у громаді.
За даними Голопристанської МВА, до повномасштабної війни в громаді проживали понад 34 тисячі людей. Тепер у Голій Пристані залишаються близько 1800–1900 мешканців, серед них — понад 50 дітей, а всього в громаді ще залишається біля 300 дітей різного віку.
Виїзд із окупації залишається складним і небезпечним. Люди змушені їхати через окуповані території, РФ та Білорусь, проходити багатогодинні перевірки, фільтрацію, психологічні приниження. Особливо складно виїхати чоловікам призовного віку, які бояться затримань і примусової мобілізації до російської армії.

Зруйнований будівельно-господарчий гіпермаркет
За даними Голопристанської МВА, на підконтрольній Україні території як ВПО зареєструвалися понад 8 тисяч жителів громади.
У бюджеті громади передбачили щорічні виплати родинам із дітьми, які виїхали з окупації після 2022 року, — по 10 тисяч гривень на дитину, й з обласного бюджету - по 30 тисяч. Також жителі громади можуть отримати матеріальну допомогу на лікування складних захворювань.
У Кривому Розі та в інших регіонах працюють гуманітарні центри підтримки ВПО із Херсонщини, там можна отримати продуктові набори, засоби гігієни, постільну білизну, медичне обладнання, юридичну та психологічну допомоги тощо.
Благодійні фонди та громадські організації, які співпрацюють з Центрами також супроводжують ВПО із Херсонщини. Є державна підтримка, зокрема виплати, субсидії, компенсації за оренду житла тощо.

Багатоповерхові будинки в центрі міста, де колись вирувало життя, а сьогодні-руїни.
Фото надала Світлана Лінник
Водночас за словами Світлани Лінник, найбільшою проблемою є те, що люди досі залишаються заблокованими на окупованому лівобережжі. У МВА вважають, що без офіційних гуманітарних коридорів і режиму тиші масова евакуація цивільних наразі неможлива.