“Це повна жесть”. Волонтер про ситуацію в окупованих Олешках та Голій Пристані

Люди на лівобережжі Херсонщини, зокрема в Олешках та Голій Пристані, опинилися в пастці: без стабільного зв’язку, з мінімальним доступом до їжі й медицини та майже без шансів на виїзд. Волонтери кажуть – логістика руйнується, а можливостей стає менше. Який вигляд сьогодні має шлях з окупації, хто ще може виїхати та чому зволікання може коштувати життя – розповів «Вгору» волонтер організації Humanity Стефан Воронцов.

Що вам відомо про ситуацію на лівобережжі Херсонщини, зокрема в Олешках, Голій Пристані, Каховці?

Там без позитивних змін. І найсумніше те, що легше там не стане. Це теж треба розуміти. І треба починати готувати інші міста до ситуації, яка вже є в Олешках.

Те, що відбувається зараз в Олешках – блокада міста, неможливість заїхати з продуктами, вільно виїхати, – це наслідок усіх чотирьох років окупації. Це не сталося в один момент. Останні три-чотири місяці люди, які в темі Олешок і лівого берега, розуміли, що з Олешок стає все важче й важче виїхати, бо гинуть водії, мінується дорога, все менше тих, хто взагалі готовий туди заїжджати.

Те, що відбувається зараз в Олешках, – якщо дивитися коментарі людей у чатах і волонтерських обговореннях, – це гуманітарна катастрофа. Без перебільшення. Вона вже була і до цього, але тепер, через відсутність логістики, магазини не можуть поповнюватися товарами. Те, що залишилося, або закінчується, або продається за завищеними цінами, і це все змітається.

Пункт пропуску “Мокрани”. Скриншот з відео

Чи звертаються до вас люди з Олешок? І як їм можна допомогти?

Є брак можливостей. З нашого боку це брак водіїв, брак людей на місці. Як можемо допомогти? На тому етапі, де ми зараз, мабуть, з українського боку правильно було б згрупувати всі наявні можливості всіх волонтерів, усі ініціативи, які є на лівому березі, усіх відомих водіїв, перевізників, таксистів, усі контакти – усіх, хто в контексті. Їх не так багато. Якби всіх зібрати разом, плюс залучити херсонську адміністрацію й інституції на різних рівнях, цю проблему потроху, точково можна було б вирішувати.

Бо ми, волонтери, цю ситуацію самі не вирішимо. І не зможемо вирішити зараз. Тільки деокупація і введення українських військ можуть реально вплинути на те, щоб в Олешках стало краще. Росіяни не зацікавлені в цьому. Місто заблоковане.

Тому зараз – тільки виїзд. Але щоб виїхати, треба розуміти: є категорія людей, яка не зможе яка не зможе йти пішки 25 кілометрів, як, наприклад, з Олешок до Голої Пристані через стан здоров’я, вік чи інші причини. Взимку люди замерзали, зараз гинуть через відсутність  продуктів і медицини.

Щоб хоча б зараз допомагати, треба вивозити тих, хто може вийти пішки, тих, хто вже сидить на сумках і готовий будь-якої секунди вийти. В олешківському волонтерському чаті періодично з’являються повідомлення, що через годину є можливість двом людям виїхати. І тільки на такій швидкості готовності люди й можуть виїхати.

Як можемо допомогти? По-перше, медійно. Якщо ми не можемо вплинути логістично, то можемо говорити про Олешки, залучати міжнародні організації, писати Червоному Хресту, звертатися до світу, щоб якось допомогти не тільки Олешкам, а взагалі людям на лівому березі. І ті, хто можуть допомагати з виїздом або мають хоч якісь ресурси, – їм краще об’єднуватися, створити одну робочу групу. Це те, що я пропонував і пропоную.

Що нині відбувається в Голій Пристані та Каховці?

З Голої Пристані ще можна виїхати. Тобто туди ще доїжджають. З Каховки теж легше, з Нової Каховки теж краще, бо звідти простіше виїжджати, більше водіїв туди заїжджає.

Але все дуже індивідуально. Кожен запит окремий. Немає універсальної маршрутки, яка щодня їде з Голої Пристані й забирає всіх. Це не евакуація. І я ще раз на цьому наголошую. Ми в нашій комунікації взагалі не вживаємо цього слова. Ми пояснюємо людям: ми допоможемо виїхати, але це не евакуація. Люди мають це розуміти.

Я був би дуже радий, якби завтра почалася справжня евакуація – щоб автобуси просто вивозили цивільних, які хочуть виїхати, у Європу чи в Україну. Не в Росію, бо в Росію це якраз і так відбувається. Я тільки за те, щоб Червоний Хрест чи інші міжнародні механізми запрацювали. Але поки офіційно це дуже важко.

Що сьогодні найбільше обмежує виїзди – гроші, люди, логістика чи безпекові ризики?

Гроші зараз не є проблемою номер один. Перша проблема – логістика. Бо важко вивезти, важко зв’язатися, важко домовитися, щоб у певну годину, певну хвилину люди вийшли. Важка сама дорога, важка фільтрація, важкі документи – і ще сотні факторів.

Фінанси – це вже те, що можна вирішувати на підконтрольній території. Тут можна більше людей залучити. А якщо говоримо про допомогу на етапі виходу з окупації, там надзвичайно обмежений ресурс. І він виснажується. З першого дня стає все важче.

Фото Омбудсмана Дмитра Лубінця

Що варто знати людям, щоб підготуватися до виїзду з окупації? Чи змінився процес фільтрації та перевірок росіянами?

Якщо говорити чесно – не просто змінився, а погіршився. І він постійно погіршується з першого дня. Фільтрація сама по собі вже максимально жорстока й несправедлива до українців, які перебувають в окупації та хочуть виїхати.  Якщо говорити про маршрути, то зараз є три основні напрямки – це не секрет: Крим, Новоазовськ і Луганська область. Якщо питати перевізників, вони називають саме ці маршрути.

Через Крим зараз майже ніхто не їде. Якщо комусь треба в Європу, то через Крим це дуже довго. І Крим завжди був жорстким у плані проходження. Новоазовськ зараз став другим Кримом за жорсткістю виїзду. Луганська й Донецька області – як пощастить. Тобто люди обирають менше зло з трьох.

Молодь найчастіше їде через Луганську, Донецьку області. Кримом користуються радше літні люди, якщо в них усе “чисто” і до них менше питань. Хоча й до літніх можуть чіплятися.

Перед виїздом треба дивитися, на який КПП ви їдете. Потрібно хоча б приблизно розуміти маршрут. Це важливо. І так, це можна запитати у волонтерів.

А скільки в середньому триває сам виїзд?

Мінімум дві доби. Це якщо дуже швидко. Тобто тільки дорога – якщо швидко їхати перевізником умовно з Нової Каховки до кордону в Білорусі – це дві доби. Але все залежить від фільтрації, від того, чи пропустять одразу, які документи. Тому в середньому я б сказав – тиждень. Але мінімум – дві доби. А іноді це може розтягнутися й на місяць.

Що б ви сказали людям, які вагаються виїжджати?

Ми вже нікого не вмовляємо. Раніше, можливо, щось подібне ще було, але зараз кожен вирішує сам. Ми просто надаємо можливість безплатно виїхати. І люди вже самі пишуть.

Звісно, ми цілеспрямовано шукаємо сім’ї, де є молодь, діти. Щоб вони не залишалися на тимчасово окупованих територіях, не ходили в їхні школи, не вчилися тому, що там нав’язують, а виїжджали на підконтрольну Україні територію. Дорослих ми теж підтримуємо – через поширення контактів, консультації, підказки.

Якщо ви або ваші родичі хочуть виїхати з окупації, або просто щось дізнатися – які маршрути є, що зараз відбувається, – пишіть волонтерам, пишіть нам.

Я, як людина, що організовує виїзди з окупації, чесно кажу: з вашого міста, якщо це прифронтове місто, можливо, скоро не буде виїздів. У 2026 році ми ще якось протягнемо, а що буде у 2027-му – невідомо. Логістика може просто лягти.

Якщо вже зараз є брак ліків, продуктів, медицини – це вже має бути тригером для того, щоб терміново виїжджати. Але найстрашніше зараз те, що ми отримуємо запити від людей, які буквально лежать і помирають. Родичі кажуть: в них є літня людина, вона  вже ментально здалася, вирішила, що помре в окупації. І родичі намагаються її якось витягнути.

І це дуже важко. Такого дуже багато. Люди пишуть, що їхній родич відмовляється їхати. І це ті, хто колись думав виїхати, але передумав. І тепер вони вже ніби згодні помирати в окупації. Але в якийсь момент їм стає страшно від самої думки, що вони можуть померти там, у самотності. І тоді вони починають писати.

Зараз і міст менше, і важкі кейси – не всі можемо закрити, бо немає медичного транспорту. Тому тим, хто вагається, я б радив не чекати, а писати вже зараз. Щоб почати робити документи, готувати виїзд, поки це ще можливо. Поки вони взагалі не заборонили виїзд усім, або не зробили ще жорсткіші вимоги – наприклад, обов’язковий російський закордонний паспорт для в’їзду до Білорусі. І тоді людям доведеться не просто мати російський паспорт, а ще й окремо оформлювати закордонний – тобто ще раз давати свої дані росіянам.

Про це треба знати й розуміти: зараз буде легше, ніж через тиждень.

Читайте наші матеріали про евакуацію з тимчасово окупованого лівобережжя Херсонщини:

• Окупанти вивезли онука з Херсонщини – бабуся поїхала через три країни, щоб повернути його додому
• П’ять днів через фронт: як випускник з Херсона виїхав з окупації заради навчання в Україні
• Навчання і виживання в окупації: історія дівчини з Олешок та її родини
  
• “Люди не витримують та вішаються”. Як житель Нової Каховки після полону РФ зміг виїхати з окупації завдяки ГУР
  
• “Ми рятуємо людей, а влада нас ігнорує”. Як волонтери вивозять людей з окупованих територій України