Від укриття в Херсоні до турніру в Одесі: як спорт допомагає дітям не втрачати дитинство

В укритті на Таврійському мікрорайоні в Херсоні діти шикуються на тренування. Тут небагато місця – кілька кроків убік, і вже стіна. Для багатьох херсонських дітей це чи не єдина можливість зустрітися з друзями, порухатися та хоча б на годину відволіктися від війни.

За кілька тижнів частина з них опиниться вже в іншому просторі – великому спортивному залі Одеси. Тут на них чекатимуть тренування разом із вихованцями клубу карате “Мауглі”. А ще трохи згодом – міжнародний турнір “Odessa Open”, сотні учасників та перші серйозні випробування на татамі.

Для 13-річної Юлії Криницької цей шлях завершився бронзовою медаллю. Але ця історія не лише про спортивний результат. Вона – про дітей, які дорослішають під звуки повітряних тривог та російських атак, і про людей, які намагаються повернути їм хоч частину справжнього дитинства.

Журналістка “Вгору” побувала на тренуванні в херсонському укритті, відвідала заняття в Одесі та побачила змагання, на яких виступали юні спортсмени з Херсонщини.

“Ми всі боїмося випускати дітей на вулицю”

Умови, в яких сьогодні живуть діти в Херсоні, складно назвати нормальними.

“Діти не ходять до школи, не відвідують садочок, не соціалізуються. Навчання тільки онлайн. Вони не можуть досхочу погуляти на майданчику, зустрітися з друзями чи просто порухатися”, – розповідає Олена, мама однієї з вихованок клубу.

За її словами, останнім часом ситуацію додатково ускладнили російські дрони, які дедалі частіше атакують цивільних.

Саме тому раз на тиждень у херсонському укритті збираються хлопці та дівчата різного віку. Тут вони займаються карате під керівництвом тренера з Одеси Руслана Хомутенка.

Тренування з карате в херсонському укритті. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Для багатьох дітей тренування стали можливістю не лише займатися спортом, а й знайти нових друзів.

“Ми навчаємося дистанційно, немає змоги піти в школу. Багато в чому обмеження. Не можна так просто вийти погуляти”, – розповідає Єва, – Я прийшла на тренування та познайомилася з іншими дітьми”.

Єва, вихованка OperationAid Херсон. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Діти кажуть, що до вибухів звикнути неможливо. Та під час занять страх відходить на другий план – увага зосереджена на тренуванні, команді та словах тренера.

Від гуманітарної допомоги до тренувань в укритті

До повномасштабного вторгнення Руслан Хомутенко понад два десятиліття працював тренером. Після 24 лютого 2022 року спортивна робота відійшла на другий план. Перші місяці великої війни були присвячені евакуаціям та допомозі людям.

“Ця пауза була пов’язана зі щоденною роботою по евакуаціях, організацією шелтеру в наших спортзалах. Тут, де ми зараз перебуваємо, стояли ліжка, ночували сім’ї з дітьми, яких ми забирали з кордонів сірої зони Херсонщини та Миколаївщини”, – згадує він.

Евакуація населення та плетіння захисних сіток під час повномасштабної війни. Фото з архіву Руслана Хомутенка

Після деокупації Херсона команда почала регулярно доставляти гуманітарну допомогу до міста, підтримувати лікарні та місцевих жителів.

Площа Свободи у Херсоні після деокупації. Фото з архіву Руслана Хомутенка

Згодом Руслан вирішив допомагати дітям у тому, що знає найкраще:

“Я почав шукати в Херсоні можливості бути корисним саме в тому, в чому я професіонал. Це робота з дітьми та спортивний розвиток”.

За словами Руслана Хомутенка, спортивний простір для дітей Херсонщини вдалося створити за підтримки OperationAid та за допомогою херсонського волонтера Ігоря Цуркана.

"Там і нове сучасне татамі, і обладнання, яке подарували шведські партнери", – каже тренер.

Сьогодні Руслан щотижня приїжджає до міста проводити заняття для дітей.

Війна зачепила і сам клуб “Мауглі” в Одесі. За словами тренера, під час російських атак постраждали два із шести спортивних залів клубу. Перші місяці повномасштабного вторгнення тренування взагалі довелося призупинити.

“Діти боялися навіть підійти одне до одного”

Перші заняття в Херсоні стали несподіванкою навіть для досвідченого тренера:

“Діти боялися торкання один одного, боялися зменшення дистанції. Тренер підходить – вони жахаються. Однолітки підходять – вони відходять”.

За словами Руслана, на той момент багато дітей уже кілька років жили в ізоляції – спочатку пандемія, потім окупація, обстріли та постійна небезпека.

Сьогодні під час тренувань діти жартують, підтримують одне одного та разом готуються до змагань.

Тренування з карате в херсонському укритті. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Від підземного залу до великого спортивного клубу

Для частини херсонських дітей тренування не обмежуються лише заняттями в укритті. Деякі з них також відвідують клуб карате “Мауглі” в Одесі, де для дітей-переселенців із Херсонщини тренування безплатні.

Серед них – Юлія Криницька.

“Я взагалі з лівого берега, але проживаю в Херсоні. Прийшла два роки тому, в Херсоні займалася карате, потім почала в Одесу їздити теж тренуватися”, – розповідає дівчина.

У залі “Мауглі” одночасно займаються десятки дітей різного віку. Тут більше простору, більше тренувань і більше можливостей для розвитку.

“Карате надає позитивних емоцій, мотивацію продовжувати рухатися далі. Це такий маленький сенс життя”, – говорить вихованка клубу Лана.

Лана, вихованка клубу карате “Мауглі” з Одеси. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору” 

За її словами, спорт став не лише захопленням, а й важливою частиною життя.

Клуб карате “Мауглі” з Одеси. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Бронза для Херсонщини

На початку червня вихованці клубу взяли участь у Всеукраїнському турнірі Прем’єр-ліги Української федерації карате “Odesa Open 2026”.

Два дні на татамі змагалися понад 600 спортсменів із 11 регіонів України.

Початок змагань “Odesa Open 2026” в Одесі. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Для Руслана Хомутенка ці два дні були особливо насиченими. Він поєднував ролі тренера, організатора турніру та регіонального координатора OperationAid в Одеській області.

Втім, навіть тут війна нагадувала про себе. У великому спортивному залі було по-літньому спекотно. Трибуни, проходи заповнили спортсмени, батьки, тренери та вболівальники. Час від часу змагання переривали повітряні тривоги. Учасники та гості спускалися до укриття, потім турнір продовжувався. Через це графік дещо змістився, однак ніхто не поспішав розходитися.

Саме тут Юлія Криницька здобула свою бронзову медаль. 13-річна спортсменка посіла третє місце у ваговій категорії понад 52 кілограми серед дівчат 12-13 років. Юля впевнено провела перший поєдинок. У другому поступилася суперниці, однак зуміла зібратися та вибороти перемогу в поєдинку за бронзу.

Юлія Криницька на змаганнях в Одесі. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

На цих же змаганнях дебютувала й Василіса Ковальова. Медаль вибороти не вдалося, однак тренер відзначає її прогрес.

“Для Василіси це були перші змагання такого рівня. Вона продемонструвала непересічний спортивний характер та якісно новий рівень технічної підготовки. Проте цього поки що виявилося недостатньо для медального заліку”, – говорить Руслан Хомутенко.

Руслан Хомутенко та Василіса Ковальова на змаганнях в Одесі. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Більше, ніж спорт

Серед глядачів були й представники OperationAid - менеджер з логістики Домінік Леслі та керівник проєкту Ремі Нг, які приїхали зі Швеції.

Попри мовний бар’єр вони активно спілкувалися з дітьми та їхніми батьками, вітали спортсменів із перемогами, підтримували тих, хто засмучувався через поразки, фотографувалися з учасниками та уважно слухали історії родин.

Ремі Нг, керівник проекту OperationAid, Василіса Ковальова, Юлія Криницька та Домінік Леслі, менеджер з логістики OperationAid на змаганнях в Одесі. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Для Руслана Хомутенка головний результат цієї роботи вимірюється не лише медалями:

“Це розвиток спорту в Херсоні як можливість вирвати дітей із тих жахливих умов, надати їм соціальну підтримку, коло безпеки та коло друзів”.

За його словами, під час тренувань та змагань діти знайомляться з однолітками з інших міст України та поступово стають частиною великої спортивної спільноти.

Руслан Хомутенко на змаганнях в Одесі. Фото Олени Гнітецької / ”Вгору”

Для Домініка Леслі ця історія теж значно ширша за спорт:

“Дати дитині можливість відчути себе звичайною дитиною, насолоджуватися спортом, демонструвати свою дисципліну та результати тренувань – це справді неймовірно”.