Заняття, які не скасовує війна: як у Херсоні жінки займаються спортом попри обстріли

Серед тих, хто приходить на йогу, є й ті, хто самі тренують інших. Зокрема, тренерка зі східних танців Анастасія. Вона поєднує обидві ролі – відвідує заняття з йоги й водночас веде власні заняття з танців. 

Каже, що для неї танці – не про додаткове навантаження, а навпаки – про ресурс:

“Мені не потрібно шукати сили, щоб піти на танці. Навпаки - саме вони дають мені енергію. Тому я займаюся і бачу, що дівчата, які приходять, теж беруть це для себе”.

Тренерка зі східних танців Анастасія. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

Анастасія займається танцями вже близько 20 років. Після початку повномасштабної війни була перерва, зокрема під час окупації, але згодом заняття вдалося частково відновити. Після деокупації до тренувань почали повертатися й учасниці.

За її словами, танці – це не лише фізична активність, а й спосіб взаємодії з тілом і емоціями. Саме це приваблює – люди шукають не лише навантаження, а й відчуття руху, підтримки та позитиву.

“Це важливо, коли в тебе є контакт зі своїм тілом. Через танці ми вчимося контактувати з ним і слухати його. Дівчата отримують від цього позитивний настрій і вчаться чомусь новому”.

Втім, як і з іншими тренуваннями в місті, заняття доводиться підлаштовувати під безпекову ситуацію. У разі загострення їх скасовують або переносять:

“Коли ситуація загострюється, то ми не займаємось, я скасовую  заняття, якщо бачу, що йде обстріл. Якщо ми вже на заняттях, то можемо спуститися в підвал, якщо є така необхідність”.

Заняття зі східних танців. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

Серед викликів – і нестача залів: частина приміщень опинилася в небезпечних районах або перестала працювати. Впливають і економічні фактори – не всі можуть дозволити собі регулярні тренування.

Попри це, каже Анастасія, і вона, і її учениці намагаються продовжувати заняття, коли це стає можливим.

Підтримайте роботу редакції, долучайтесь до Спільноти, щоб ми надалі могли розвінчувати фейки окупантів.

Чому жінки у Херсоні обирають спорт замість постійних новин

У залі зі східними танцями під час тренування звучить музика, учасниці повторюють рухи перед дзеркалом. На цей час вони не стежать за новинами й не читають повідомлення про дрони.

Після перерв через обстріли жінки самі просять відновити заняття і приходять, щойно це стає можливим. У місті небагато варіантів для відпочинку, тому такі тренування стають способом перемкнутися і повернутися до звичного ритму.

Оксана, яка займається східними танцями, каже: заняття допомагають не лише емоційно, а й фізично – після них з’являється відчуття полегшення та кращий настрій. Вона також відзначає атмосферу в колективі та роботу тренерки, яка передає досвід і підтримує учасниць. За її словами, навіть попри небезпеку, у залі намагаються створити максимально безпечні умови.

“Я всім бажаю за будь-якого настрою, навіть депресивного, займатися танцями. Це дуже підіймає настрій – ви забуваєте всі ваші проблеми”.

Учасниця занять зі східних танців Оксана. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

На заняття приїжджають жінки не тільки з Херсона, а й із наближених до міста населених пунктів. Любов Олексіївна добирається з Приозерного – її маршрут проходить ділянками під антидроновими сітками, а дорога регулярно потрапляє під артилерійські обстріли. Вона залежить від транспорту і намагається не пропускати тренування.

Вона приїжджає щонайменше раз на тиждень і каже, що підлаштовується навіть під сезонність – планує частіше відвідувати вечірні заняття, коли стає світліше. Попри відстань та складну дорогу, ці поїздки стали для неї частиною життя.

“Я просто живу цим, – говорить вона, – Якби цього не було, я б точно, мабуть, померла”.

Учасниця занять зі східних танців Любов Олексіївна. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

Любов Олексіївна вже на пенсії, і зізнається, що не всі її ровесниці розуміють таке захоплення:

“У мене на вулиці мої бабусі кажуть: “Олексіївно, ти з розуму зійшла?”. Але краще я отак буду сходити з розуму, ніж так, як вони – на лавках, в хустинках”.

Заняття зі східних танців. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

Жінка каже, що іноді буває страшно, але до цього звикають. Разом із чоловіком вони вирішили не змінювати свій спосіб життя через війну і продовжувати жити так, як жили раніше. Попри небезпеку і загрозу обстрілів, вона продовжує їздити на заняття.

“Я є, я тут”: як спорт допомагає пережити війну

Журналісти “Вгору” звернулися за коментарем до психологині громадської організації “Десяте квітня” Юлії Свиридової, щоб зрозуміти, чи на часі займатися спортом у таких умовах. Вона каже, що в стані постійної напруги тіло та психіка не встигають відновлюватися, тому фізична активність стає одним із базових способів підтримки себе.

“Рух – це один із найпростіших способів скинути накопичену тривогу та напруження. У стані постійної напруги наша нервова система не встигає відновлюватися”.

Юлія Свиридова, психолог громадської організації “Десяте квітня”. Фото Олени Гнітецької  / "Вгору"

За її словами, в умовах нестабільності важливо давати тілу опору, адже значна частина стресу накопичується саме в ньому. Саме через рух люди можуть частково проживати та вивільняти ці стани.

“Спорт – це не про досягнення, а про повернення відчуття життя в тілі. Це таке маленьке “я є”, “я тут”. І зараз це не про “на часі”, а про виживання, стабілізацію і життя, навіть коли складно”.

Більше матеріалів про життя Херсона під час війни: 

• Херсон під обстрілами – місто, де не зупиняється життя
• Дитинство під землею. Як укриття стали простором життя для маленьких херсонців
• Під загрозою виселення. Спортзал у фронтовому Херсоні між судом і війною
• Від Херсона до Одеси: айкідо – спосіб триматися під час війни