Дві трагедії однієї греблі: до третьої річниці підриву росіянами Каховської ГЕС на Херсонщині

Підрив росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року став однією з найбільших трагедій повномасштабної війни на Херсонщині, наслідки якої побачив увесь світ. За кілька годин вода затопила населені пункти на обох берегах Дніпра, а тисячі людей були змушені рятуватися від повені. 

Це була не перша трагедія, пов’язана з Каховською ГЕС. Ще у 1950-х роках під час створення водосховища під водою опинилися десятки сіл та частина історичного Великого Лугу. 

Між цими трагедіями – майже 70 років, але в обох випадках люди втрачали свої домівки та все, що будували роками, а також навіть життя. До третьої річниці підриву Каховської ГЕС згадуємо, як одна гребля двічі трагічно змінила життя мешканців Херсонщини. 

“Будівництво століття” посеред степу 

“Офіційно” радянська влада пояснювала необхідність будівництва Каховської ГЕС посухою 1946 року, яка призвела до голоду на півдні України. Тоді загинули сотні тисяч людей.

Кремлівське керівництво відповідальність за трагедію переклало на природу. Радянські чиновники не хотіли визнавати, що два мільйони тонн зерна, які так були потрібні місцевим жителям, насильно вивезли до країн так званого «соцтабору» в Європі. 

Після цього у Кремлі заговорили про необхідність «приборкати природу». Одним із найбільших таких проєктів мало стати створення Каховського водосховища та нової системи зрошення для Півдня України.

Будівництво Каховської ГЕС. Фото з сайту “Бабель”

У вересні 1950 року розпочалося будівництво Каховського гідровузла – ГЕС, водосховища та мережі каналів. Радянська пропаганда називала його «будівництво століття». Влада обіцяла електроенергію, розвиток промисловості та воду для посушливих степів.

Будівництво тривало п’ять років. На роботи були залучені понад 10 тисяч людей, які працювали у важких умовах – із затримками зарплат та нестачею харчів. Але паралельно радянські газети й кінохроніки розповідали про те, як «успішно» ведеться будівництво Каховської ГЕС. 

Вид на будівлю ГЕС із верхнього б’єфа. Фото з сайту “АрміяInform” 

Водосховище стало одним із найбільших у СРСР. Його довжина сягала понад 200 кілометрів. Через систему каналів вода мала надходити не лише до Криму, а й у всі посушливі райони Півдня України.

Радянська влада також планувала використовувати Північнокримський канал для судноплавства та перевезення вантажів до Азовського моря. Каховську ГЕС у Москві подавали як символ великого інженерного прориву, який мав змінити весь регіон.

Села, які зникли під водою 

Частину амбітних планів радянської влади так і не вдалося реалізувати. Мережі каналів не вдалося створити, бо інженери прорахувалися: вода з Каховського водосховища випаровувалася швидше, ніж очікувалося.

Але найбільші наслідки будівництва Каховської ГЕС відчули жителі населених пунктів, які опинилися в зоні затоплення.

Карта частини затоплених сіл при будівництві Каховської ГЕС. Ілюстрація з сайтів “Історична правда” та texty.org.ua 

Під водою опинилися понад 90 сіл. Близько 37 тисяч людей були змушені залишити свої домівки. Для багатьох це означало втрату домівок, де поколіннями жили їхні родини.

Масштаб цієї трагедії описував у своїх нотатках український режисер Олександр Довженко. Під час розмови з одним із сільських голів він почув коротку відповідь на питання про настрої людей, яких переселяли:

«Проклинають усі, кого переселяють. Всіх, хто цей захід здійснює».

Український режисер Олександр Довженко у Новій Каховці. Фото з сайту “Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара”

Пізніше навколо цієї драми за сценарієм Довженка зняли фільм “Поема про море”. У ньому режисер так описував наслідки створення Каховського водосховища:

«Цей страшний сон переходить у дійсність майже непомітно… Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Все, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, – все щезло».

Разом із селами під воду пішли плавні, кладовища та частина історичного Великого Лугу, а також зникли цілі види риб. Був затоплений великий острів Тавань, який старожили пізніше почали називати «Херсонською Атлантидою». Є версія, що у різні століття його контролювали литовці, козаки та турки.

Острів Тавань після підриву Каховської ГЕС. Супутниковий знімок із телеграм-каналу Каховської МВА

Масштаби катастрофи для того, аби налагодити нову систему зрошування для вирощування рису, бавовни та інших сільськогосподарських культур, погодьтеся, були невиправдані.

Вода вдруге спричинила катастрофу

Минуло майже 70 років, і Каховська ГЕС знову стала місцем великої трагедії. У ніч на 6 червня 2023 року її підірвали російські окупанти. За кілька годин вода почала затоплювати населені пункти на обох берегах Дніпра. Люди рятувалися на дахах будинків та чекали евакуації.

Особливо складною ситуація була на окупованому лівобережжі Херсонщини. Попри швидке підняття рівня води, окупаційна влада тривалий час заявляла, що підстав для паніки немає.

Під водою опинилися Нова Каховка, Олешки, Гола Пристань, Кардашинка, Корсунка, Дніпряни та інші села й міста. Частина людей кілька днів залишалася відрізаною від допомоги та не могла самостійно евакуюватися.

Затоплена площа перед Будинком культури в окупованій Новій Каховці після підриву ГЕС у 2023 році. Фото Reuters

Українські військові та волонтери допомагали цивільним не лише на деокупованій частині області, а й на окупованих територіях. Дронами людям передавали воду, їжу та медикаменти, а деякі операції з порятунку проводили під постійною небезпекою обстрілів РФ. І такі історії були непоодинокі. Досі невідома точна цифра людей, які загинули на окупованій частині області під час цієї трагедії. 

Затоплений район річпорту в Херсоні після підриву Каховської ГЕС у 2023 році. Кадр із відео “Вгору”.

Також, за останньою оцінкою Світового банку та Єврокомісії, збитки від руйнування Каховської ГЕС становлять близько 14 млрд доларів. 

Одні загарбники створили греблю, яка затопила села та зруйнувала життя людей на півночі Херсонщини. Інші – підірвали водосховища та перетворили на пекло життя мешканців південної частини області. 

Таким став трагічний парадокс історії Каховської ГЕС – за кілька десятиліть російські окупанти двічі принесли Херсонщині таку масштабну трагедію. 

Матеріали про інші російські злочини в історії Херсонщини: 

• Змішані шлюби, депортація та небажання говорити російською. ТОП-5 маловідомих фактів про русифікацію Херсонщини
• Пожежі, потопи, та ще й мости руйнують. Які тільки труднощі не переживав Острів у Херсоні!
• Як російські окупанти крадуть зерно з Херсонщини зараз та понад 90 років тому
• Як росіяни повторюють радянські методики та використовують дітей для пропаганди на окупованих територіях України
• Закон «про п’ять колосків», як радянська влада забирала хліб у херсонських селян