Пожежі, потопи, та ще й мости руйнують. Які тільки труднощі не переживав Острів у Херсоні!

Мікрорайон Корабел у Херсоні, чи просто “Острів”, як його називають місцеві, – найбільший острів міста, відомий ще з 17 століття. За всю його історію жителям постійно доводилось долати якість труднощі – пожежі, потопи, окупацію, а зараз ще й російські обстріли та евакуацію.

Перші згадки про Острів, які були його назви? 

У різні історичні періоди назви змінювалися, це залежало як від географічної особливості, так й від призначення острова. В документі “Реєстр річок і прикмет по обох сторонах ріки Дніпра” 1697 року він згадувався, як “Кошовий”. Його назвали на честь однойменної річки –   рукава Дніпра. 

Підпис: Річка Кошова в Херсоні на початку 20 століття,
фото з сайту “Моє місто – Херсон”

У 18 столітті острів вже отримав назву Карантинний, а також згадувався, як Кордонний. 

“Назву ж Карантинний він отримав у 1780 році – тоді, коли, власне, й почали будувати карантинні корпуси. Згадують ще одну його назву – Кордонний, але ця назва вочевидь була ситуативною у ті періоди, коли був кордон по Дніпру, а на самому острові працював “кордонний пункт”, – розповів “Вгору” херсонський краєзнавець Сергій Дяченко.

Водночас, за словами науковця, на давніших картах Острів не позначався – ймовірно, через його загалом плавневий характер, який унеможливлював господарське використання. Сухим був лише його північно-східний мис. 

Тому в описах часів існування Олександрівського Шанця 1737-1739 рр. цей мис згадували як урочище Кошова Голова. Головою будь-якого острова на Дніпрі називали його початок, тобто верхній мис.

Від козацького зимівника до індустріального мікрорайону

Повернемося до 18 століття, з карти інженера Томілова 1775 року відомо, що на території острова розташовувався запорозький зимівник. Його власником був бунчуковий товариш Соханський. 

У 1780-1788 рр., ймовірно, просто на місці зимівника діяв карантин. Тут були збудовані казарми для команд та пасажирів кораблів, які прибували морем до Херсона й мали витримати термін у 30 днів. Пізніше цей карантин перемістили в Очаків, а потім в Одесу. 

Натомість на острові, на місці колишнього карантину, з'явилися вовномийні. Згодом і лісопильня. А канали карантину використовували у 1806 році для заснування купецької корабельні. 

Підпис: Спуск міноносця на корабельні Вадона в Херсоні, 1914 рік, 
фото з порталу “АртКавун”

У 1912 р. Олександр Вадон звів нову корабельню. З розвитком різних виробництв на острові зростало й житлове селище. На початок 20 століття тут нараховувалося 182 родини постійних жителів. Це  змусило міську владу відкрити на острові навіть міське початкове училище.

“У 1947 році на острові почали зводити цехи нового суднозаводу, для цього побудували залізничний міст. А в 1951 відкрили автомобільний міст. Таке зручне сполучення безпосередньо з центром міста призвело до ідеї створення на острові нового житлового масиву. Перший будинок заселено у січні 1970 року” – розповів херсонський краєзнавець Сергій Дяченко.

Повені, пожежі та зміна ландшафту острова

Найбільшим бар’єром для масового заселення острова була його підтоплюваність. Щовесни вода невблаганно підіймалася, а в окремі роки поверхня острова й зовсім зникала під водою. Навіть у 1913 році, коли зводили яхт-клуб на найвищій ділянці, його все одно встановили на бетонних палях – аби виключити будь-який ризик затоплення. Деякі мешканці вдавалися до таких самих заходів, споруджуючи власні домівки.

Підпис: Розлив Дніпра, Карантинний острів на початку 20 століття,
картинка з сайту “Моє місто – Херсон” 

Листівки кінця XVIII – початку XX століття яскраво засвідчують, як Острів буквально “тонув” під час весняних повеней – до спорудження Каховської ГЕС. Зведення дамби дозволило регулювати рівень води, приборкавши стихію. Як зазначає краєзнавець Сергій Дяченко, масштабне насипання ґрунту для будівництва заводів і житлових масивів докорінно змінило ландшафт острова – колись заболоченого, а нині урбанізованого.. 

«Сьогодні важко уявити, як жилося на острові до середини XX століття, – хіба що побувавши в районі так званої “Венеції” біля Нафтогавані.  Ще у XIX столітті мешканці штучно насипали ґрунт на своїх ділянках, укріплювали його палями, а вже потім зводили будинки. У такий спосіб виникали й перші дачі на островах. Вони ще потерпали від повеней, тож бетонні палі під будинками – це не архітектурна примха, а сліди боротьби з водою», – розповідає науковець. 

Ще однією проблемою були пожежі, особливо, коли на початку 20 століття намагалися налагодити електричне освітлення. 

“На Карантинному острові проводиться електрика… Електрика хороша річ… Але, може, почати з пожежної безпеки… Пожежна бутафорія, що є в незначній кількості, придатна швидше для оперетки, ніж для роботи…” (газета «Рідний край», 1908 рік).

Гадаєте, хтось прислухався до цих слів? Ні. У наступному 1909 році все ж таки спалахнула пожежа, яка почалася на одному з підприємств: 

“Сильним вітром вогонь умить перекинувся через вулицю на ряд будинків, що починаються тут. За 5 хвилин було охоплено майже всі 9 дворів з усіма спорудами та майже з усім майном… ” (газета «Рідний край», 1909 рік).

Тільки через 25 хвилин прибула міська пожежна команда та два пожежних пароплави, які загасили пожежу. Загалом, ця катастрофа завдала збитків на 10 тисяч рублів.

І це далеко не всі труднощі, з якими стикалися жителі Карантинного острова на початку XX століття.  За словами Сергія Дяченка, життя у плавнях завжди ускладнювали комарі та мошки. Також через підвищену вологість у старі часи частіше виникали й епідемії.   

Окупація, затоплення, обстріли та евакуація: як за роки повномасштабного вторгнення РФ змінився мікрорайон?

Після початку вторгнення на долю жителів Острова випали нові труднощі: окупація, затоплення, обстріли, а зараз ще й вимушена евакуація. 

У червні 2023 року після підриву російськими окупантами Каховської ГЕС мікрорайон Корабел затопило на кілька метрів. Волонтери, рятувальники, небайдужі херсонці рятували мешканців, тварин, привозили їжу, воду та іншу допомогу. Навіть у таких умовах деякі люди не хотіли залишати небезпечний мікрорайон. 

Згодом життя на Острові ускладнилося ще більше: проблеми з опаленням і комунальними послугами стали хронічними. Електропостачання зникало на тижні, а то й місяці – мережі та трансформатори неодноразово потрапляли під російські обстріли. У цих умовах комунальні служби ремонтували пошкоджене, знаючи, що завтра все може бути зруйноване знову.

Підпис: Евакуація з Острова, 2025 рік,
Фото Олександра Андрющенка / "Вгору"

А тепер війська РФ знищують міст через річку Кошова, який є важливим сухопутним сполученням Острова з іншою частиною міста. Жителям доводиться виїжджати та шукати прихисток в інших районах Херсона. За останніми даними від місцевої влади, вже евакуювали понад 1500 мешканців, серед них – понад півтори сотні маломобільних людей. 

Водночас, за словами речника Сил оборони півдня Владислава Волошина, висадка російських військ у мікрорайоні Корабел у Херсоні наразі – малореальний сценарій.  

Він додав, що для висадки, захоплення та утримання Острова армія РФ не має достатньої кількості засобів. Тому обстріли мосту мали на меті створити паніку серед мирного населення.