Пожежі, потопи, та ще й мости руйнують. Які тільки труднощі не переживав Острів у Херсоні!

Мікрорайон Корабел у Херсоні, чи просто “Острів”, як його називають місцеві, – найбільший острів міста, відомий ще з 17 століття. За всю його історію жителям постійно доводилось долати якість труднощі – пожежі, потопи, окупацію, а зараз ще й російські обстріли та евакуацію.

Перші згадки про Острів, які були його назви? 

У різні історичні періоди назви змінювалися, це залежало як від географічної особливості, так й від призначення острова. В документі “Реєстр річок і прикмет по обох сторонах ріки Дніпра” 1697 року він згадувався, як “Кошовий”. Його назвали на честь однойменної річки –  рукава Дніпра. 

Підпис: Річка Кошова в Херсоні на початку 20 століття,
фото з сайту “Моє місто – Херсон”

У 18 столітті острів вже отримав назву Карантинний, а також згадувався, як Кордонний. 

“Назву ж Карантинний він отримав у 1780 році – тоді, коли, власне, й почали будувати карантинні корпуси. Згадують ще одну його назву – Кордонний, але ця назва вочевидь була ситуативною у ті періоди, коли був кордон по Дніпру, а на самому острові працював “кордонний пункт”, – розповів “Вгору” херсонський краєзнавець Сергій Дяченко.

Водночас, за словами науковця, на давніших картах Острів не позначався – ймовірно, через його загалом плавневий характер, який унеможливлював господарське використання. Сухим був лише його північно-східний мис. 

Тому в описах часів існування Олександрівського Шанця 1737-1739 рр. цей мис згадували як урочище Кошова Голова. Головою будь-якого острова на Дніпрі називали його початок, тобто верхній мис.

Від козацького зимівника до індустріального мікрорайону

Повернемося до 18 століття, з карти інженера Томілова 1775 року відомо, що на території острова розташовувався запорозький зимівник. Його власником був бунчуковий товариш Соханський. 

У 1780-1788 рр., ймовірно, просто на місці зимівника діяв карантин. Тут були збудовані казарми для команд та пасажирів кораблів, які прибували морем до Херсона й мали витримати термін у 30 днів. Пізніше цей карантин перемістили в Очаків, а потім в Одесу. 

Натомість на острові, на місці колишнього карантину, з'явилися вовномийні. Згодом і лісопильня. А канали карантину використовували у 1806 році для заснування купецької корабельні. 

Підпис: Спуск міноносця на корабельні Вадона в Херсоні, 1914 рік, 
фото з порталу “АртКавун”

У 1912 р. Олександр Вадон звів нову корабельню. З розвитком різних виробництв на острові зростало й житлове селище. На початок 20 століття тут нараховувалося 182 родини постійних жителів. Це  змусило міську владу відкрити на острові навіть міське початкове училище.

У 1948 році на острові почали зводити цехи нового суднозаводу, для цього у 1951 році побудували залізничний міст. А в 1954 відкрили автомобільний міст. Таке зручне сполучення безпосередньо з центром міста призвело до ідеї створення на острові нового житлового масиву. Перший будинок заселено у січні 1970 року.

Повені, пожежі та зміна ландшафту острова

Найбільшим бар’єром для масового заселення острова була його підтоплюваність. Щовесни вода невблаганно підіймалася, а в окремі роки поверхня острова й зовсім зникала під водою. Навіть у 1913 році, коли зводили яхт-клуб на найвищій ділянці, його все одно встановили на бетонних палях – аби виключити будь-який ризик затоплення. Деякі мешканці вдавалися до таких самих заходів, споруджуючи власні домівки.

Підпис: Розлив Дніпра, Карантинний острів на початку 20 століття,
картинка з сайту “Моє місто – Херсон” 

Листівки кінця XVIII – початку XX століття яскраво засвідчують, як Острів буквально “тонув” під час весняних повеней – до спорудження Каховської ГЕС. Зведення дамби дозволило регулювати рівень води, приборкавши стихію. Як зазначає краєзнавець Сергій Дяченко, масштабне насипання ґрунту для будівництва заводів і житлових масивів докорінно змінило ландшафт острова – колись заболоченого, а нині урбанізованого.. 

«Сьогодні важко уявити, як жилося на острові до середини XX століття, – хіба що побувавши в районі так званої “Венеції” біля Нафтогавані.  Ще у XIX столітті мешканці штучно насипали ґрунт на своїх ділянках, укріплювали його палями, а вже потім зводили будинки. У такий спосіб виникали й перші дачі на островах. Вони ще потерпали від повеней, тож бетонні палі під будинками – це не архітектурна примха, а сліди боротьби з водою», – розповідає науковець. 

Ще однією проблемою були пожежі, особливо, коли на початку 20 століття намагалися налагодити електричне освітлення. 

“На Карантинному острові проводиться електрика… Електрика хороша річ… Але, може, почати з пожежної безпеки… Пожежна бутафорія, що є в незначній кількості, придатна швидше для оперетки, ніж для роботи…” (газета «Рідний край», 1908 рік).

Гадаєте, хтось прислухався до цих слів? Ні. У наступному 1909 році все ж таки спалахнула пожежа, яка почалася на одному з підприємств: 

“Сильним вітром вогонь умить перекинувся через вулицю на ряд будинків, що починаються тут. За 5 хвилин було охоплено майже всі 9 дворів з усіма спорудами та майже з усім майном… ” (газета «Рідний край», 1909 рік).

Тільки через 25 хвилин прибула міська пожежна команда та два пожежних пароплави, які загасили пожежу. Загалом, ця катастрофа завдала збитків на 10 тисяч рублів.

І це далеко не всі труднощі, з якими стикалися жителі Карантинного острова на початку XX століття.  За словами Сергія Дяченка, життя у плавнях завжди ускладнювали комарі та мошки. Також через підвищену вологість у старі часи частіше виникали й епідемії.   

Окупація, затоплення, обстріли та евакуація: як за роки повномасштабного вторгнення РФ змінився мікрорайон?

Після початку вторгнення на долю жителів Острова випали нові труднощі: окупація, затоплення, обстріли, а зараз ще й вимушена евакуація. 

У червні 2023 року після підриву російськими окупантами Каховської ГЕС мікрорайон Корабел затопило на кілька метрів. Волонтери, рятувальники, небайдужі херсонці рятували мешканців, тварин, привозили їжу, воду та іншу допомогу. Навіть у таких умовах деякі люди не хотіли залишати небезпечний мікрорайон. 

Згодом життя на Острові ускладнилося ще більше: проблеми з опаленням і комунальними послугами стали хронічними. Електропостачання зникало на тижні, а то й місяці – мережі та трансформатори неодноразово потрапляли під російські обстріли. У цих умовах комунальні служби ремонтували пошкоджене, знаючи, що завтра все може бути зруйноване знову.

Підпис: Евакуація з Острова, 2025 рік,
Фото Олександра Андрющенка / "Вгору"

А тепер війська РФ знищують міст через річку Кошова, який є важливим сухопутним сполученням Острова з іншою частиною міста. Жителям доводиться виїжджати та шукати прихисток в інших районах Херсона. За останніми даними від місцевої влади, вже евакуювали понад 1500 мешканців, серед них – понад півтори сотні маломобільних людей. 

Водночас, за словами речника Сил оборони півдня Владислава Волошина, висадка російських військ у мікрорайоні Корабел у Херсоні наразі – малореальний сценарій.  

Він додав, що для висадки, захоплення та утримання Острова армія РФ не має достатньої кількості засобів. Тому обстріли мосту мали на меті створити паніку серед мирного населення.