"... І НЕМА НА ТЕ РАДИ"

Останні вересневі дні в Херсоні сприймалися болісно. Невгамовний суховій, постійні артилерійські,  бомбові та ракетні громи змушували думати про життя на грані, тривожитися долею дітей, вболівати за іншу рідню та близьких друзів. Уся країна опинилася на межі буття.

Щодня моє місто осипається. Не як дерева, обпалені війною та сонцем. Вулиці та будівлі руйнуються снарядами, людей убивають осколки. Одні бомби сплющують простір і від живого залишається мокре місце, інші - повітря миттєво розривають і тіла ніби випаровуються.

Людину можна вбити. Народ - безсмертний! Наша безмежна історія сьогодні перегортає закривавлену сторінку, написану не тюрками чи арабами, німцями чи московитами - рідною мовою ми сьогодні вперше розповідаємо про минуле й нинішнє життя українців.

Світ народів так влаштований, що нації важко проіснувати кілька тисяч років. Людині свій вік прожити завжди не легко. Я спілкуюся з десятками друзів, які залишаються в Україні, підтримую зв"язок з тими, кого тимчасово прийняла чужина. Ніхто не радіє таким обставинам. Усі хотіли б миру і добра своїм рідним і Батьківщині. Після Перемоги.

Українці знову потерпають від ординської навали. Від племен, що не змогли стати нацією, не створили народ, а домагаються чужого. Цю ситуацію ще не всі розуміють у нашій державі. Політики залишаються у тенетах історії минулого. Ті, хто творять день сьогоднішній - лише передовий загін, якому ще належить зібрати побратимів і визначити лідера нації та народу(...)

Віктор Тютюн, 2 жовтня 2023 року. Фото Валентина Мартинова