Приїхали: кримінальна відповідальність за пост у соцмережі

Три роки тому цей самий суд вбачив склад злочину ’’Хуліганство’’ в діях студента, який ’’...наносив з винятковим цинізмом... фарбою чорного кольору зображення людини,... проставляв в області чола крапку червоного кольору...’’. Очевидно, цього разу справу натягувала за вуха та ж сама прокуратура.
Рядовий користувач соціальних мереж вирішив створити бота і попостити трохи про #зраду:

Подібних постів в інтернеті щодня тисячі.
В підсумку — визнаний винним за ч. 3 ст. 109 КК ’’Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій вчинене з  використанням засобів масової інформації’’, з урахуванням щирого каяття і визнання своєї вини, винний обмежився штрафом (8500 грн), системним блоком, який вилучений як речовий доказ, і очевидно переляком, якщо так швидко зізнався у злочині проти основ національної безпеки, між іншим найбільш суспільно небезпечним посяганням відповідно до ККУ.

Відразу маємо два небезпечних прецеденти: власне притягнення до відповідальності за пост в соціальній мережі і визнання сторінки в соціальній мережі засобом масової інформації.

Щодо другого, то суд намагається оминути прямого означення сторінки в соціальній мережі засобом масової інформації, вказуючи що вона ’’використовувалася як засіб масової інформації’’. Цього на думку суду виявилося достатньо для застосування частини 3 статті 109 ККУ, яка передбачає вчинення дій спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади з використанням засобів масової інформації. За такою ж логікою, якщо особа прогулюється Хрещатиком з гаслом написаним на лобі, то лоб ’’використовується як засіб масової інформації’’.

Очевидно, що різноманітні соціальні мережі, твіттер, youtube, wikipedia, блоги це соціальні медіа, які мають ознаки ЗМІ. Але чинне законодавство не містить визначення поняття, яке відповідає засобам масової інформації в мережі Інтернет, а також спеціального нормативно–правового акту, який би визначав їх статус. Підганяти їх під визначення ЗМІ так, як це зробив сумський суд не можна. Якщо робити це, то не тоді, коли мова йде про кваліфікацію тяжких злочинів, а шляхом прийняття відповідного закону про засоби масової інформації в мережі Інтернет. (такий законопроект мав би бути розроблений ще відповідно до указу Президента 2000 року, проте, враховуючи делікатність питання, всі спроби зарегулювати інтернет-ЗМІ були провалені).

Що стосується складу злочину, відразу потрібно зазначити, що в даному конкретному випадку особа зізналася у вчиненні злочину, і це зняло з прокурора тягар доказування кожної обставини справи. В першу чергу того факту, що саме ця особа зробила відповідний пост в соціальній мережі, що довести надзвичайно важко, без свідків фактично неможливо, тим більше, коли використовувався бот.
Тому все обмежилося проведенням двох експертиз писемного мовлення, які засвідчили, що:

- висловлювання є публічним, з прямим закликом ... насильно позбавити влади членів найвищого виконавчого та розпорядчого органу державної влади ... сформувати в Україні тоталітарну державу з однопартійною системою та домінуючою ідеологією націонал-соціалізмом, схожу на ХХХ та ХХХ.
- висловлювання є прямими закликами до користувачів соціальної мережі підійматися до збройної народної боротьби в умовах підпілля проти керівних державних органів або осіб, які мають урядові повноваження аби повалити існуючу владу.

Склад злочину:
З об’єктивної сторони даний злочин здійснюється шляхом активної поведінки (нажати кнопку ’’запостити’’), має формальний склад — закінчений з моменту вчинення самого діяння. Заклики повинні мати публічний характер. В розумінні феміди, це значить доступність матеріалів необмеженому кількості читачів (пост у відкриті групи, автоматичне відображення на сторінках друзів, можливість перепосту — тобто фактично будь-який пост в соціальній мережі).
Об’єктом злочину є відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист конституційного ладу та державної влади.

Суб’єктом — особа, яка досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона передбачає наявність умислу на зміну державного ладу (як правило прямого. Тобто, я пощу, щоб стався державний переворот, або непрямого, я пощу, але не бажаю державного перевороту, проте припускаю його настання). Ч. 1 ст. 109 передбачає ще й обов’язкову наявність мети - насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади. Ч. 3 ст. 109 не передбачає наявність мети,   що значно спрощує доведення винуватості, адже не потрібно проводити аналіз обставин справи визначити, щоб показати, які суспільно небезпечні наслідки передбачав винний і чого конкретно хотів досягти трьома постами в соціальній мережі. Суд в даному випадку таки написав ’’...з метою закликів...до протиправної насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та захоплення чинної державної влади в Україні...’’, не зрозуміло, правда як це доведено, але по факту у випадку кваліфікації за ч.3 ст. 109 це нічого не міняє.

 На жаль, винний зізнався у вчинені злочину і не тільки позбавив прокуратура обов’язку доведення (чи в українських реаліях правильніше сказати, що прокурор вибрав традиційний шлях доказування :)), а і обмежив своє право на оскарження рішення суду.

Тому, коли комусь шитимуть білими нитками державний переворот за три рядки в facebook, не зізнавайтеся. Залиште прокурору можливість виконати свій обов’язок - довести склад злочину. Знайдіть собі адвоката і уважно читайте закон. Як видно вище, між ’’використовувалася як засіб масової інформації’’, і ’’за допомогою засобу масової інформації’’ є суттєва різниця. Якщо щось постите, що викликає сумніви, постіть в режимі ’’лише для друзів’’, тоді важче буде довести об’єктивну сторону -  розповсюдження необмеженому колу читачів. І найголовніше, хочете змін — закликайте до законних дій. Пост в фейсбуці з закликом зібратися на Майдані Незалежності, з якого почалася Революція гідності, не містив закликів, які можуть бути розцінені, як протиправні.