"За непослух били лозиною" - українка про навчання у Зімбабве

"У школу я пішла, коли мені не виповнилося й шести. Потім в Україні я всім пояснювала, чому в 21 вже закінчила магістратуру, - каже Аліса Тінаше Ньямукапа. Розклад був зовсім іншим: спочатку уроки, уроки, уроки, а потім перерва на півтори години. Інші перерви були буквально по кілька хвилин. І канікули по-іншому влаштовані: три місяці вчишся, а один відпочиваєш. За непослух можна було отримати по дупі. Якщо погано поводився, вчителька відправляла тебе до когось на кшталт завуча з виховної роботи, і від нього вже можна було отримати лозиною. Ще пам'ятаю, що ми вчилися писати олівцем, а вже потім бралися за ручки".

"В нашій - жовто-зелена. При цьому все було суперсуворо: туфлі і навіть стрічки у волосся можна було носити тільки певного кольору. Спортивна форма теж була - біла футболка, білі шорти, білі шкарпетки і біле взуття. Купальники теж якісь були, але басейн рідко працював. Брати участь у спортивних активностях було обов'язковим, а я цього дуже не любила. У школі часто влаштовували ярмарки з різними активностями на кшталт стрільби з лука, лотерей. В Україні мені не вистачало таких заходів".

"Мало не з першого класу нам розповідали про секс, пояснювали, як передається СНІД. Про все це говорили абсолютно відкрито, пояснювали, що можна, а чого не можна. Доходило і до комічних випадків: говорили, що якщо ми побачимо на вулиці білу кульку, її не можна брати в руки. Як ще шестирічній дитині пояснити про презервативи? А по телевізору йшов серіал, в якому піднімалася тема СНІДу. Коли я приїхала в Україну, я вже все про це знала, а тут такого не розповідали і 10-річним дітям".

"Навіть у звичайному підручнику англійської мови та літератури можна було знайти есе, присвячене цій темі. Там розповідалося, як себе поводити, коли дорослі ставлять певні запитання або вчиняють по відношенню до тебе певні дії".