“Дітям треба спілкування”: як на Бериславщині намагаються зберегти школи, учнів і вчителів

Школи Бериславщини розпочали новий навчальний рік за постійної небезпеки. Частина закладів працює дистанційно, інші організували змішане навчання, кілька перебувають у простої. Дві школи Бериславської громади довелося релокувати до іншого регіону.

Як під час війни організовують навчання та намагаються зберегти учнів і педагогів, журналісти «Вгору» дізнавалися у представниці Бериславської РВА Олени Науменко та директорки Орлівського НВК Людмили Яцюри.

Скільки дітей навчається в освітніх закладах Бериславщини

За даними очільниці відділу освіти, охорони здоров'я, культури, молоді та спорту Бериславської РВА Олени Науменко, з 1 вересня 2026 року у закладах освіти району навчаються 6 146 дітей, серед них 407 першокласників. Близько 1 400 дітей отримують навчання дистанційно з-за кордону, а 272 учні – з інших областей України. 

Водночас порівняно з минулим навчальним роком кількість учнів зменшилася майже на 500. Головною причиною Олена Науменко називає безпекову ситуацію. Постійні обстріли змушують родини виїжджати до безпечніших регіонів, а діти продовжують навчання вже там. 

Урок в одному із закладів освіти на Бериславщині. Фото зі сторінки Високопільської СВА

Загалом у навчальних закладах Бериславського району освітній процес забезпечують 847 педагогів. Як зазначає очільниця відділу освіти, наразі не фіксують нестачі вчителів. Також школи можуть залучати педагогів за сумісництвом з інших закладів.

Однак, яка каже Олена Науменко, кадрова проблема може стати більш помітною у разі розширення змішаного або очного навчання. Частина педагогів виїхала за кордон або в інші регіони й продовжує працювати дистанційно. Якщо школи зможуть повертати дітей до класів, знадобляться вчителі, які фізично перебуватимуть у районі.

Як безпекова ситуація змінює формат уроків

На території району працюють 112 освітніх закладів, зокрема 50 закладів загальної середньої освіти та 15 філій. Водночас жоден із них не працює повністю очно. Формат навчання залежить від безпекової ситуації та можливостей захисних споруд.

Від початку нового навчального року чотири заклади на Бериславщині перейшли на змішану форму навчання. Для них наявність укриттів стала однією з головних умов повернення дітей до школи хоча б частково.

Зруйнований навчальний заклад у Новорайській громаді після російського авіаудару 30 вересня 2026 року. Фото зі сторінки голови Бериславської РВА Володимира Літвінова

Проте у громадах, які ближче до лінії фронту, ситуація значно складніша. За словами Олени Науменко, через інтенсивні обстріли, нестабільний зв’язок, евакуацію населення та руйнування шкільних приміщень деякі заклади були змушені повністю припинити освітню діяльність і перейти у простій. Зокрема, це відбулося у Бериславській, Милівській, Новорайській та Калинівській громадах. Їхніх учнів перерозподілили до інших шкіл району, а педагогам запропонували роботу за сумісництвом або передбачені законом виплати на час простою.

Ще один спосіб продовжити навчання в умовах небезпеки – тимчасове переміщення закладів освіти. Для Бериславської громади таким місцем став Кривий Ріг.

На базі Криворізької гімназії №33 організували навчання для Бериславського академічного ліцею та Бериславської початкової школи. За словами Олени Науменко, перед цим аналізували, де перебувають діти та вчителі, які виїхали з Берислава. Кривий Ріг обрали зокрема через значну кількість переселенців із громади та територіальну близькість.

Релокація в цьому випадку – це не лише переміщення освітнього процесу в інше місто. Йдеться про спробу зберегти зв’язок дітей зі своєю школою та вчителями. Діти, які живуть у Кривому Розі, можуть навчатися наживо зі своїми педагогами, спілкуватися з однокласниками та отримувати психологічну підтримку, розповіла представниця Бериславської РВА.

Орлівський НВК: як школа продовжує навчання під час війни

До повномасштабного вторгнення Орлівський навчально-виховний комплекс був одним із центрів життя громади. За словами директорки Людмили Яцюри, в опорному закладі навчалися близько 120 дітей, ще до сотні – у філії. Навчання було очним, у школі працювали гуртки, а на змагання з тенісу до закладу приїжджали діти з інших громад.

Повномасштабна війна змінила цю систему. Частина дітей виїхала, вчителі також залишали громаду. У найскладніший період, розповідає директорка, в школі вона залишилася фактично сама. Водночас навчання не припинялося: педагоги, які виїхали, продовжили працювати з дітьми дистанційно. 

Зараз в Орлівському НВК та його філії навчаються 174 дитини. У школі є протирадіаційне укриття на 150 людей, тому одночасно розмістити всіх учнів там неможливо. Через це заклад організував навчання за графіком: різні класи приходять до школи у визначені періоди.

Окремим питанням для школи стали першокласники. Директорка говорить, що діти, які починали навчання вже під час війни, фактично втрачали важливий досвід перебування у школі. Це позначилося навіть на базових навичках – письмі та взаємодії з учителем. Для таких дітей дистанційне навчання не завжди може замінити безпосередній контакт.

Саме тому школа намагалася організувати очні зустрічі першокласників разом із батьками. Учителі допомагали дітям освоїти базові шкільні навички, а батьків навчали користуватися цифровими платформами та підключатися до дистанційного навчання.

Для Людмили Яцюри очне навчання важливе не лише через знання. Вона звертає увагу на соціалізацію дітей. За її спостереженнями, школярам потрібне живе спілкування з однокласниками та вчителями, можливість відвідувати гуртки. У школі намагаються зберігати такі можливості: коли безпекова ситуація дозволяє, працюють волейбольний, футбольний і тенісний гуртки.

Водночас робота школи залишається пов’язаною з постійним ризиком. Найскладнішим для директорки є не організаційне питання, а моменти, коли діти їдуть шкільним автобусом, а в цей час оголошують повітряну тривогу.

Харчування, яке в умовах ремонту їдальні стало окремим викликом, вирішили організувати через кейтерингову компанію, що доставляє їжу до закладу. Для директорки цей досвід став ще одним прикладом того, як школа змушена постійно перебудовувати свою роботу під умови війни.

Показовим є і кадровий аспект. У самому Орлівському НВК, за словами директорки, фахівців нині вистачає. Коли виникла проблема із вчителем математики через вихід педагогині на пенсію, у громаду переїхала родина, серед членів якої був учитель цього предмета. Так школа змогла закрити кадрову потребу.

Отже, історія Орлівського НВК показує, що збереження школи в прифронтовій громаді – це не лише питання наявності будівлі. Йдеться про вчителів, дітей, транспорт, укриття, інтернет, харчування і можливість хоча б частково зберегти звичне шкільне середовище.

Більше матеріалів про навчання у херсонських закладах освіти читайте в матеріалах “Вгору”:

• Щороку кількість учнів зменшується. Як Херсонщина починає новий навчальний рік
• Селфі з окупації: чому вступникам із ТОТ треба доводити, що вони там живуть
• Херсонські виші в евакуації: як навчають студентів і готуються до вступу
• П’ять днів через фронт: як випускник з Херсона виїхав з окупації заради навчання в Україні