Бюрократія, мовний бар'єр та різні менталітети - українки з 8 країн розповіли про особливості еміграції

Як би ми не любили свою країну, але пожити якийсь час в іншій - завжди цікаво. Як влаштуватися на роботу, чи є мовний бар'єр, криза і бюрократія - про всі плюси та мінуси життя в чужих краях розповіли 8 українок.

Італія, Грузія, Нідерланди, Греція, Болгарія, Латвія, Австрія та Угорщина. Чи чекають нас там і чи сумують герої за рідною країною? Відповіді розповіли на ресурсі Gloss.ua.

Італія - ​​Марія, 25 років, викладач італійської мови

Моя історія почалася з вивчення італійської та філології, хоча я ніколи не мріяла про переїзд в іншу країну. В Італію я почала навідуватися для знайомства з культурою і поглиблення знання мови. У 2014 році у мене з'явилася можливість залишитися тут на навчання і з того часу я живу на півдні Італії та викладаю італійську по Skype.

За 5 років я побачила як плюси, так і мінуси життя за кордоном. Позитивною стороною я б назвала сонце, що світить 300 днів у році. Ця країна закохує в себе італійськими сирами та вином, а також багатою культурною спадщиною. Тут ніхто нікуди не поспішає - італійці не люблять поспішати, вони все роблять повільно і не створюють собі проблем, може тому вони довгожителі.

Серед мінусів я б назвала бюрократію: італійська тяганина з документами відома, мабуть, усім. Вони в Італії робляться довго. Рівень життя, в порівнянні з Україною, значно вище, але в порівнянні з рештою Європи, набагато нижче, особливо на півдні. Що стосується медичного обслуговування - просто так на прийом до фахівця не потрапити. В Італії потрібно вистояти в черзі дні, а то й місяці. Хочеш швидко - готуйся платити по 100 євро за прийом.

Поживши за кордоном, я можу сказати: "Добре там, де нас немає!". У кожній країні є свої плюси та мінуси. Живучи за кордоном не перший рік, я дуже сумую за своєю країною, родиною, а часом навіть за нашим менталітетом.

Грузія - Ярослава, 28 років, event manager

Мій переїзд до Грузії був спонтанним і позаплановим - ми з молодим чоловіком поїхали в гори до друзів і прожили в Гудаурі три місяці. Нам так сподобалося, що вирішили залишитися.

Досить тривалий період життя в цій країні я була без нормальної роботи, але нові друзі не давали нудьгувати, а згодом зайнялася організацією різних івентів і свят. Грузія - пострадянська країна, що реставрується, відбудовується і прогресує кожну хвилину. Але при цьому, тут все ще залишається багато нетрів, руїн і будинків минулого століття. Точно така ж паралель проглядається і в людях: величезна кількість прогресивної молоді в великих містах і, одночасно, великий відсоток населення проживає в селах і дотримується старих традицій і звичаїв.

Люди тут зовсім інші, менталітет дуже сильно відрізняється від українського. Грузини живуть зовсім в іншому ритмі: вони нікуди не поспішають, насолоджуються життям, п'ють вино на обід і вечерю, їдять ситну їжу, відверто сильно вірять в Бога і дуже люблять гостей. Тут я зустріла нових друзів, ця занадто виноградна країна навчила мене розбиратися у винах, поруч є гори та море, поля, пустелі, річки, озера і все зовсім недалеко від Тбілісі.

Болгарія - Катя, 30 років, стоматолог

Думки про переїзд в Болгарію прийшли до мене усвідомлено і вибір країни теж. Мені хотілося розвитку у своїй професії та, звільнившись, я полетіла в Софію на три місяці. За цей час я покращила знання мови й встигла знайти роботодавця, з яким у нас сходилися інтереси.

Все закрутилося дуже швидко: півтора року життя на дві країни, багато роботи, підтвердження диплома, часті робочі перельоти. А далі й сам переїзд до столиці, де я сьогодні відчуваю себе як вдома.

Софія для мене комфортне місто, я його обожнюю. Ця країна може на перший погляд нічим не відрізнятися від України, адже вона також швидко розвивається і змінюється в кращу сторону з кожним роком. Сьогодні тут працює безліч цікавих міжнародних компаній, відкриті всі можливості для самореалізації та розвитку.

Для мене також важливий клімат і природа навколо: в Софії гірське і чисте повітря, а в 15-ти хвилинах їзди підніжжя гори Вітоша. Цілий рік фрукти продаються за звичайними цінами, що для мене має значення. А наявність 46-ти прямих рейсів до Європи дає можливість часто і багато подорожувати.

Є в Болгарії й свої проблеми - 4 великих міста і пару промислових держав розвиває, але маленькі містечка і села просто на межі бідності. Ще в Болгарії проживає велика група етнічних ромів, які намагаються втрутитися в соціальне та економічне життя країни, для місцевих жителів це гостра тема.

Угорщина - Марина, 25 років, project manager

Ще в 18-ть років я почала вивчати шляхи міграції, історії експатів і одного разу мені запропонували роботу за контрактом в міжнародній компанії в Будапешті. Я прийняла це як знак про початок реалізації моєї мрії та прийняла цю пропозицію. За перший місяць перебування в Угорщині, всі мої внутрішні страхи втілилися в життя. Починаючи з потрапляння в лікарню і закінчуючи відвідуванням поліцейської дільниці та крадіжкою документів. Адже відомо, як складно відновлювати дозвіл на проживання, банківські картки. Загалом, нудьгувати було ніколи!

Скоро я для себе зрозуміла, що на зарплату стажиста з упевненістю можна самостійно знімати собі житло або ділити з кимось квартиру, добре харчуватися, ходити з друзями в бари або кіно і навіть планувати вихідні десь в Австрії чи Словенії. Я вважаю це прийнятним стартом для людей, які тільки закінчили університет.

З мінусів проживання в цій країні можу відзначити наступні: в Угорщині високі податки і їх потрібно платити, штрафи за перевищення швидкості від 100-500 євро, захотілося "зайцем" прокотитися в трамваї - будь добрий, заплати 45 євро.

Необхідно змиритися з тим, що угорці песимісти та націоналісти - люблять і поважають свою мову і країну. Тому без знання мови вам буде складно завести місцевих друзів, купити продукти на ринку. Але є, безумовно, і безліч плюсів життя в Будапешті: відмінна транспортна розв'язка, лояльні умови для відвідування wellness, SPA і тренажерних залів, високий рівень безпеки в місті та відсутність напливу мігрантів, близькість до України та схожість менталітетів, що відчувається навіть в робочих моментах, а рівень інфраструктури в рази більше розвинений, ніж в нашій країні.

Мені складно було лише перший рік, я літала додому кожні два-три місяці. Зараз теж сумую, але вже по-іншому. В Україні прилітаю раз в дев'ять місяців, тим більше друзі не дають мені нудьгувати та самі навідуються в гості.

Нідерланди - Юлія, 31 рік, програміст

Я переїхала до Нідерландів 2,5 роки тому. Це був Роттердам - ​​друге місто за величиною після Амстердама, але для експата все ж не найкращий вибір. Через рік я змінила роботу і переїхала до столиці. В Амстердамі всі говорять англійською мовою, тому знання голландської мови зовсім не потрібно. Але для тих, хто все ж планує залишитися в королівстві тюльпанів - її доведеться вивчити. Перший рік був найважчим і, водночас, найяскравішим.

Після подолання всіх бюрократичних моментів, оренди квартири та перших місяців роботи, я почала багато подорожувати по країні. Нідерланди дуже різні, кожне місто неймовірно красиве, кругом поля, річки - все зелено! Єдине, чого дуже не вистачає - це сонця, бо в Нідерландах майже завжди вітряно і йдуть дощі. Тут легко знайти друзів з різних кінців світу - Бразилії, Америки, Венесуели. Всі експати, як одна велика сім'я, а ось з голландцями доводиться важче.

Серед місцевих жителів у мене мало друзів. Це країна можливостей, тут усі рівні, немає бідних і багатих, люди не женуться за брендами, поруч з тобою на велосипеді може сидіти твій бос. Звичайно, як у будь-якій країні, є і свої мінуси - вони стосуються іпотеки, мовного бар'єра, погоди - але я людина позитивна і намагаюся не брати до уваги ці недоліки.

Австрія - Катя, 20 років, студентка

Закінчивши школу, склавши вступні іспити та підготувавши всі документи для Віденського університету, я переїхала до столиці Австрії та почала досліджувати її. На даний момент я є студенткою факультету "Міжнародного бізнесу і економіки" і підробляю на ресепшині в місцевому готелі.

Столиця Австрії дев'ять разів поспіль була названа найкомфортнішим для проживання містом світу. Це не просто, адже до уваги брались політичне, соціальне та економічне середовище, медичне обслуговування, вищу освіту, інфраструктуру, а також громадський транспорт, водо- і електропостачання, можливості для дозвілля місцевих жителів. У Відні, наприклад, не потрібно купувати воду в пляшках - тут можна сміливо пити з будь-якого водопровідного крана, адже вода надходить прямо з альпійських джерел.

Студентам дозволено працювати 20 годин на тиждень, громадянам ЄС - до 40 годин. Робочих місць вистачає для всіх охочих, відсоток безробіття найнижчий в Європейському Союзі. В Австрії зарплата залежить не тільки від виду діяльності, а й від стажу. Досвідчені працівники цінуються вище і це справедливо. До титулів і ступенів особливе ставлення - їх вказують всюди: на водійських правах, при замовленні картки в будь-якому магазині. Середня зарплата в Австрії близько 3400 євро на місяць, після сплати податків і обов'язкових зборів залишається 2200 євро. Фахівці на низькооплачуваних посадах отримують не менше 1500 євро.

Нерухомість коштує дорого, але це вигідне вкладення, бо за останні 25 років ціни виросли у 2,5 раза. Наприклад, купити 2-х кімнатну квартиру у Відні можна за 200-250 тисяч євро. Але австрійці частіше беруть в кредит і платять 400-800 євро на місяць, поступово сплачуючи її. Продукти в порівнянні з зарплатами коштують дешево, в місяць середньостатистичний дорослий чоловік витрачає на їжу 200-300 євро. У Відні, як і в будь-якому іншому місті, є жебраки - вони не приймають допомогу у вигляді їжі або одягу, тільки гроші.

Магазини працюють до семи-восьми годин вечора. Неділя - вихідний день, тому доводиться купувати все необхідне заздалегідь. Для вихідців з країн СНД важко знайти офіційну роботу, бо потрібно оформити довідку про дозвіл на неї. Часто роботодавці не хочуть морочитися і чекати два місяці отримання цієї довідки, до того ж без знання мови далеко не підеш. Я сумую за Україною, своїм рідним і близьким. Тому, в залежності від навчання і роботи, намагаюся приїжджати додому кілька разів на рік.

Латвія - Ірина, 25 років, дилер в онлайн-казино

Три роки тому мені довелося залишити все і поїхати за чоловіком в іншу країну. На той момент я ніколи не бувала за кордоном і уявити життя в Латвії я вже точно не могла. Перші три місяці у мене була депресія. Попри те, що Рига мені сподобалася, я відчувала себе в ній незатишно. Спілкуванням телефоном особливо ситий не будеш, а нові друзі з неба не падали.

Одним з плюсів було те, що 60% місцевих жителів знали російську мову. Також я дуже довго не могла звикнути до клімату - після херсонського сонця, вогкість і дощі вганяли мене в тугу. Через пів року я обзавелася друзями та життя заграла новими фарбами. Коло спілкування складалося з українців, які опинилися в Ризі з різних причин. Латиші по своїй натурі трохи холодні та обережні люди, розташувати їх до спілкування нелегко. А знайти роботу в Ризі - це ціле випробування! Головна вимога у роботодавців - знання трьох мов.

Через рік, мені вдалося влаштуватися дилером в онлайн-казино, де вимагали тільки англійську мову. У столиці Латвії ціни на житло і продукти в 3-5 разів вище, ніж в Україні. Для себе я зробила висновок: якщо ти іммігрант і хочеш нормально почувати себе в Ризі, треба бути висококваліфікованим, затребуваним фахівцем. За моїми спостереженнями, найчастіше українці тут або навчаються, або працюють в IT-сфері. Я дуже сумую за рідною домівкою та Україною, але повернення поки в планах немає. Точно так же не впевнена, що залишилася б в Ризі назавжди. На даний момент кайфую від усього, що відбувається і сподіваюся, що світ відкриє нові горизонти в майбутньому.

Греція - Дарія, 30 років, студент

У Греції мене привела любов. Зараз я заміжня, у мене двоє дітей, я знову студентка і здобуваю другу вищу освіту в Національному Афінському Економічному Університеті. До речі, освіта для іноземців в Греції абсолютно безкоштовна! Перші роки я дуже сумувала за своїм друзям і родиною. З їжі я сумувала за гречкою, сиром і сметаною. Але зараз я зрозуміла, що не так вже й люблю це, а справжній грецький йогурт набагато смачніше сметани.

Звичайно, в Греції, крім прекрасної погоди, моря і гір, є і мінуси. З 2009 року в країні почалася серйозна криза: економічні проблеми, звільнення, невдоволення людей, постійні страйки та наплив нелегалів. Сьогодні криза закінчується: відкривається багато нових цікавих закладів, готелів, магазинів. Центральні райони прокидаються, ніби, після тривалої зимової сплячки. Я обожнюю Афіни - це місто контрастів, винятковою античністю та сучасною метушнею. Афіни мені багато в чому нагадують Одесу, яку я теж люблю всім своїм серцем.