Людина, що рятує парк "Херсонська фортеця"

Пана Григорія я зустріла випадково. Погодьтеся, не кожного дня можна побачити чоловіка, котрий один викопує яму на галявині серед міського парку. Він настільки заповзято порався, що не чув звуку працюючого затвору моєї фотокамери.

Зазвичай я не починаю розмову з випадковими перехожими, яких фотографую. Але цього разу моя цікавість взяла гору. Я запитала у чоловіка, що він робить. Відповів, що готує лунку для висадки дерева. 

Так зав’язалася розмова, з якої я дізналася, що пан Григорій самотужки пророщує жолуді та висаджує їх в парку. Але на цьому справа не закінчується. Він час від часу повертається до своїх деревець, щоб полити. Воду чоловік привозить з дому в пляшках на велосипеді, бо в цьому парку вже давно немає поливу рослин. 

Ми розговорилися, пан Григорій пояснив, що насаджує дерева, бо ті, що ростуть у парку, вже старі й хворі. Їм залишилося жити років 10, а то і менше. Уже зараз парк не такий густо-зелений, як колись. Дерева повільно помирають. Нові не висаджують. Міська влада про це, очевидно, не думає. 

Чоловік самотужки пророщує жолуді та висаджує молоді дубки в міському парку. Фото Анастасії Друсінової

А ще дуже часто комунальники зрізають саджанці пана Григорія мотокосами. Навіть розставлені чоловіком кілочки не зупиняють необачних працівників. Прикро, звісно, але це не зупиняє чоловіка й він продовжує висаджувати дубки. А раптом комунальники оминуть деревце і паросток стане великим дубом? 

Після цієї розмови спробувала уявити, як це - гуляти в парку без дерев… Хочеться сподіватися, що цього ніколи не станеться й міська влада діятиме не тільки з розрахунку поточного піару, а й на роки вперед. А якщо херсонці хочуть за 10 років гуляти не “лисими” галявинами, то просувати ідею масового насадження парку “Херсонська фортеця” необхідно вже зараз.