Як ми докотились до того, що майданівців судять після Революції Гідності

Багато з нас обурилися спробою Генеральної прокуратури заарештувати Івана Бубенчика за підозрою у навмисному вбивстві "беркутівців" на Майдані.

Я одразу прийшов до суду і запитав у прокурора: "А ви встановили, як це було?". "Так", – відповів прокурор. – Це сталося 20 лютого. Працівники правоохоронних органів були вбиті або поранені". "А що вони робили на Майдані 20 лютого, ви встановили?", – запитав я. "Так", – сказав прокурор. – Вони здійснювали охорону громадського порядку".

На Майдані були покалічені сотні людей. Власне, добрий цивілізований Євромайдан, де більшість складала молодь, переріс у Революцію Гідності саме через жорстоке побиття "Беркутом" демонстрантів вночі 29 листопада 2013 року. Далі "беркутівці" почали розстрілювати нас гумовими кулями. У січні 2014 року рушниці вже заряджалися кулями для прострілювання коліс. Саме від них загинули Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Далі були десятки вбитих та забитих насмерть людей 18 лютого. І це прокуратура називає тепер "охороною громадського порядку"?!

Сергій Нігоян

Коли стало відомо про намір арештувати Бубенчика, ми одразу запропонували парламенту викликати генерального прокурора і міністра внутрішніх справ, що вони публічно пояснили, що відбувається.

У той день я сказав не одному народному депутату: "Я бачив тебе на Майдані. Скоро і до тебе прийде Генпрокуратура".

Коли спробою арешту Бубенчика почало обурюватися багато людей, нинішній Генпрокурор поміняв слідчу групу. І ГПУ відкликала клопотання заарештувати Івана. Це черговий доказ, що все насправді в наших руках. Що коли багато з нас висловлюють свою позиція, це може зупинити репресії і посадовців, які повертають нас у часи Януковича.

Але ця історія дає й інший урок. До чого ми докотилися? Як ми після Революції Гідності дозволили украсти у нас величезні шанси на правосуддя, на доброчесних посадовців, на захищені права і свободи?

Замало з нас протидіяли, коли чотири генеральних прокурора поспіль прикривали тих, хто розстрілював і наказував розстрілювати Майдан. За більше сотню вбивств та каліцтв, зроблених на очах у тисяч людей фактично у прямому ефірі, наразі до тюрми засуджений лише один "тітушка". Замало з нас домагалися засудження та хоча б звільнення суддів, які санкціонували тодішній терор.

Так само мільйони засмучувалися і засмучуються, але не зупиняють топ-корупцію, яку ті ж Луценко, Аваков разом з нинішнім президентом успадкували від колишнього і разом же ж дбайливо бережуть. Лише тисячі, а переважно сотні стояли з нами під парламентом з вимогою утворення Антикорупційного суду. Я зараз про наметове містечко на Грушевського, яке ребрендовані у нову поліцію особливого призначені "беркутівці", з ентузіазмом проламуючи голови, розігнали 3 березня, якраз скориставшись пасивністю суспільства.

Ми маємо йти у майбутнє, а не у минуле. Для цього кожен з нас має пам’ятати, що він, як казав один французський король, "Держава – це я".

Єгор Соболєв