Хочу бути з цим містом у найважчі його часи
Сьогодні велику частину дня гуляли по Херсону. Пройшлися майже до Дніпра.
Порожні вулиці, поодинокі люди на зупинках, звична тремтлива тиша в історичному центрі. Біля ЦУМу той самий пан вибиває на паркані мелодії барабанними палицями. Самотньо, серед пустоти площі, навпроти розваленої кабом облради. Квітучі дерева вдало створюють ілюзію безпеки і легкості.
Я згадувала Херсон у 2020-му з шаленим трафіком по цих самих вулицях, та як у ресторані «ТвінПікс», в який ми їздили часом з нашої бази на березі моря - не можна було знайти вільного жодного столика. А зараз там забиті вікна.
Згадувала Херсон в 2023-му, тільки після звільнення, коли ми жили за дві вулиці від Дніпра, і між чергуваннями на еваку я робила пробіжку, дивлячись на ще цілий міст на Корабел.
Зараз 2026. Торік, 16 квітня зачинився мій улюблений заклад «Кіт на даху», неподалік театру. Для мене це була настільки сумна подія, що я запамʼятала дату. Їхня неонова вивіска, коти, кальян і дуже харизматичний офіціант були справжньою віддушиною серед темряви порожніх вулиць центру у 2023, і у 2025.
Бачила, як відчинялися після звільнення від окупації заклад за закладом у 2023, і так само, як вони зачинялися у 2025 через дронові атаки та цю спорожнілість міста. Деякі продовжують працювати вперто далі, і для мене як військової - ці люди викликають велику повагу. В одному з такик закладів нам сьогодні сказали, що з меню є лише дві страви. А коли я попросила просто чай, то офіціант став радити замовити сирники зі словами «Усі до нас по них їдуть». І звісно, я їх замовила.
Ми у тій фазі війни, де вже мало що мотивує, коли всі вже розучилися це робити, але стійкість цих поодиноких продуктових магазинів, кавʼярень, і водійок тролейбуса, одна з яких сьогодні за півтора кілометри від Дніпра натягувала посеред дороги дріт, що спав - мотивує.
Серед порожніх вулиць міста апокаліпсису ми сьогодні гуляли з чоловіком за руки прогулянковим темпом у місцях, де вже ніхто не ходить, мов пара дурнів. І нам було все одно. Ми уявляли, як швидко все назад наповниться людьми, як швидко заміниться кожна вибита шибка, і кожен пощерблений легким дроном чи рсзо фасад, щойно скінчилася б війна і ми перемогли.
Гуляла і гулятиму цими вулицями, попри всі заявлені ворогом небезпеки. Просто принципово. І тому що хочу бути з цим містом у його найважчі часи.
-preview.webp)
