Вчіть, нарешті, мову…

"Українські актори, які не володіють українською і не працюють над цим, навіть не уявляють, що вони втрачають", - я почула це вперше за все моє кіножиття з 1992 року.

Ми просто розмовляли на знімальному майданчику, і Роман Бондарчук сказав це так просто, що я навіть на мить затихла. А за мить мені стало так радісно, що думки наші збігаються, що я почула це від кінорежисера, у якого на майданчику я зараз абсолютно щаслива. Бо це так нереально, коли на фоні халтури, до якої швидко звикають, від цього "сейчас переговорю", від якого зжимається все нутро, це майже нереально, що тут знімається кіно - кадр, епізод, цілісним дублем, іноді дублів так багато, як у Стенлі Кубріка, але я цього не помічаю і не втомлююсь, а лише відкриваюся з кожним дублем. І нема цього - репетиція, вона ж зйомка, вона ж перший і останній дубль. 

Нічні зйомки, ранні виїзди, не розумію, вже яке число, який день тижня, як вітатися, коли приїздиш на майданчик фільму “Редакція”, чи то "Добрий ранок", чи то "Добрий вечір", коли обід о 3 ночі.

До чого я це пишу, любі мої колеги, більшість з вас заробляє, знімаючись російською, але вчіть, нарешті, мову.

Робіть її органічною, хоча б на майданчику вводьте для себе мовний режим, працюйте над собою, я вивчила українську майже сама. А ще, не кажіть одразу першим реченням у телефонній розмові з кастинг директором, який у вас гонорар і райдер. Це так смішно у нас. 

Заради повного метру можна покинути всі ваші "йолкі" і понти. Одразу напишу, що не маю не меті образити тих, хто знімає серіали, бо я перебувала серед творчих людей і в серіалах, і мій останній проєкт з Max Lytvynov назавжди в моєму серці. Але, колеги актори, у нас є унікальний шанс зараз зніматися і в кіно, і в серіалах. В Україні нема поки що розподілу на категорії, тому коли на кастингу повного метру ви собі дозволяєте не знати текст, не читати сценарій і не цікавитися, хто цей режисер, то мені шкода, що ви самі вводите себе добровільно в категорію "серіальний" актор.

Римма Зюбіна