У спортивному клубі
Маман (іншого слова не підберу - причесон, губ'я, всьо як треба) оре на пів-клубу на хлоп'я років 8-9, щоб він свою шапочку для басейну віддав "дєвочке" (дочка подруги), а сам надів одноразове чудо для душу - целофанове таке чудо на резиночці.
Пацан не погоджується. Свою віддає, а до басейну не йде. Щоб перервати процес "виховання", питаю пані, чи не вчили її розмовляти в людних місцях тихо, щоб не заважати іншим. Вмовкла і вибачилась. Пішла до сауни.
Хлопчик глянув на мене, очима посміхнулася з вдячністю. Сидить, і смартфон уткнувся. "Малий, - кажу, - клас! Свою думку і себе завжди треба відстоювати". Дитя розцвіло.
Неправильно? Не педагогічно? Можливо. Але мені дуже хотілося підтримати дитину, яка не має підтримки від людини, яка найперша має захищати і підтримувати дитину. Шафи поряд з "пАдругою" - цілком нормальна мамочка, адекватна людина. Дивно, як такі різні люди взагалі поряд можуть бути... Кажу їй, що не хочу скандалу, а просто прошу передати подрузі, що через пару років цей чудовий хлопчик подорослішає, і пошле "маму" відкритим текстом, і вона то заслужила. На що мені відповідають, що мамашка та на зауваження не реагує і розмовляти з нею немає сенсу. І я починаю розуміти, що тут дуже не вистачає ювенальної поліції, яка би таким батькам клепки недостаючі вставляла!!!
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
