Трохи трусить. Пост про людяність.

Не про медичну реформу. Не про те, що треба читати, що саме написано в направленні - бо пацієнтка не зобов'язана знати, що написано у направленні. А лиш про людяність.

Зовсім недавно бачила мільйон постів про медичного працівника - під якими ризиками вони постійно перебувають, яка це складна і відповідальна робота.

Але чомусь у моїх спогадах багато медичних послуг, зокрема, у місті Скадовську - це про відчуття приниження або безпорадності. Чи коли я була дитиною, і мама просила за мене. Чи коли я сама стала мамою, і замість отримати послугу - нерідко наражалася на зневагу, або - в кращому випадку - на поблажливість. І рідко справді на чутливе ставлення, з повагою до мене чи моєї дитини.

А вчора звернулася до мене пенсіонерка - вся в сльозах. З 14 червня вона не може потрапити на УЗД. У неї хронічні болі в районі черевної порожнини, часто - стан погіршується. Її лікар-хірург наполегливо радить контролювати ці болі - інакше може все закінчитися трагічно. І направив на УЗД для того, щоб бачити повну картину. Жінка отримала направлення на УЗД.

Але далі починається квест - потрапити туди.

Перший раз її не прийняли, бо прийшла не на ту дату. Її фактично виставили за двері - не почувши, ні з чим прийшла, що турбує, і наскільки все погано.

Удруге жінка прийшла вчасно. І коли лікарка взяла направлення, з'ясувалося, що у папірці написано "не те". Написано у направленні подивитися одне, а направду - турбувало дещо інше. Та сама черевна порожнина, але дивитися не на нирки, шлунок, а інші органи у тій самій черевній порожнині.

Жінка просить, будь ласка, огляньте. Це ж тільки папірець - а болі її турбують зараз, і дуже серйозно.

Медпрацівниці навіть і чути не хотіли. Почали нервувати, виставляти пацієнтку за двері. Зневажливо коментуючи: не подобається - дзвоніть на гарячу лінію МОЗу.

При тому, що перед цим приймали іншу пацієнтку - за кошти. Без квитанцій та чеків. І майже ввічливо.

Ця ж пенсіонерка намагалася захистисти своє право на безкоштовне УЗД. І для цього в неї були всі підстави. Тільки не було людяності з боку лікарів. Ось тих, про яких я постійно читаю, як ризиковану професію. Чи це зовсім не стосується жінок у білих халатах, які роблять УЗД в міській лікарні в Скадовську?

Як би могло бути вирішено це питання?

Очевидно, якщо є алгоритм про направлення, отримання талончика - його варто дотримуватися.

Але ж навіть у нашій недосконалій медичній системі передбачено - реагувати на екстрені випадки, бути людяним. Зрештою, у присязі лікаря йдеться про те, щоб надавати допомогу кожній людині, а не, причепившись до букви в направленні, просто-таки виставляти пацієнтку з кабінета.

Адже ж можна було б прийняти жінку, надати правильне заключення - щоб уже можна було із результатами огляду звернутися далі до лікаря, який чекає результати УЗД. Можна!

Адже можна було б хоча б спробувати з'ясувати, яка ситуація, пошукати можливі варіанти. Можна!

Адже ж можна було б з повагою ставитися до людини, яка у свої 60+ років страждає від болю, може не до кінця розуміти, що написано в тих направленнях (щоб одразу звертати увагу на неточність в папірцях)? Можна!

Адже можна бачити людину, а не тільки тих, хто приносить гроші. Можна!

Інакше мені дуже важко назвати цих працівників - лікарями.

Жінка знову взяла направлення до УЗД. Їй поставили - 29 червня. Це щонайменше 15 днів від моменту, як вона вперше звернулася по лікарську допомогу.