Про нові, добрі дороги
Так сталося, що за останні кілька тижнів проїхав за кермом понад 8 тисяч кілометрів, кілька разів перетнувши всю країну - від Донеччини до Закарпаття, від півдня Херсонщини до Києва із заїздами в менші міста та села, основними та другорядними дорогами, трасами і районками.
В різних областях, на сотнях кілометрів нововідремонтованих доріг бачу один і той самий недолік, який може забрати не одне життя. Нове дорожнє покриття переважно кладуть поверх старого або товщина нового покриття більша, отже рівень проїжджої частини підвищується на кілька сантиметрів. Узбіччя ж не досипається, таким чином між заасфальтованою поверхнею і узбіччям виникає значний перепад. Десь це 5-7 сантиметрів, десь 10-15, а десь навіть 20-25 - розмір ребра високого бордюра. Засипати кількасантиметровий шар довжиною в сотні чи тисячі кілометрів - це значні вкладення. Не знаю чи вони взагалі не плануються, чи робляться з затримкою, але, фактично, для мене нововідремонтована дорога означає, що корисна ширина дороги, ймовірно, зменшується, узбіччя стає недоступним для вимушеного маневру, а в деяких випадках - взагалі недоступним для легкового автомобіля.
При цьому розмітка, знакування робляться за старим припущенням про наявність узбіччя там, де воно вже може бути недоступне. Незасипане узбіччя, на яке ніколи не заїжджають колеса, заростає травою і тоді з водійського місця неможливо зрозуміти який реально рівень твердої поверхні узбіччя чи де межа цієї рівної поверхні за якою починається кювет. З часом водії, що попеклись, триматимуться далі від краю чи за потреби зупинятимуться посеред дороги.
Видиме покращення стану, але з деградацією стандартів сіє зневіру. Брак послідовності та передбачуваності тримає в постійній напрузі. Зневіра і напруга злять.
-preview.webp)
