Поїздка додому
У п"ятницю їхала додому ввечері нашим Олешківським "акваріумом".
Сказати, що автобус був забитий, це нічого не сказати. Всі стояли, як шпроти в банці. Бідна контролерка не могла обілечувати пасажирів. Поки вона продиралася по салону, на місці контролерки сиділа старенька бабуся. Перед нею сиділо дівча років 20. Коли контролерка підійшла, бабуся ледве встала, була ще й паличкою. Я запропонувала дівчині вступити бабці місце. Ця панянка голосно, і з металевими нотками випалила: "єслі би я нє відєла утром, как такіє баби толкаюцца, я би может і уступіла, а так ми в равних правах", і далі сиділа у смартфоні. Всі в автобусі навіть стогнати перестали.
Я бачила різних бабусь, особливо мене вражають бабульки, які сідають на залізничному вокзалі у тролейбус. Їх би в АТО, рашиста би бігом погнали, але ця бабуся була дуже старенька і погано себе почувала. Ледь рухалася.
Я дуже надіюсь, що колись хтось так само не вступить місце бабусі і мамі цієї особи, та й їй, коли їй буде тяжко. Головне, щоб вона зрозуміла це, бо "закон бумеранга" ще жодного разу не схибив!
Наталія Возаловська
-preview.webp)
