Незабутній Володимир Івасюк. Сьогодні йому б виповнилося 70 років

Вбитий московськими кагебістами за українську мову і пісню. ЛЮБИМО. ПАМ'ЯТАЄМО. ВОРОГІВ НЕ ПРОБАЧИМО.

Я не буду переказувати його біографію, перераховувати пісні. Мета моєї публікації – повернути столицю України до її місії бути столицею і в питаннях ПАМ’ЯТІ ВИДАТНИХ УКРАЇНЦІВ.

Володимир Івасюк - засновник і класик української естрадної музики, талановитий композитор, автор невмирущих пісень, серед яких і "Червона Рута" - ще один Гімн України, неофіційний. Пісенна візитна картка нашої держави.

Але у Києві не буде великого концерту у Палаці Україна до цієї дати. А мав би бути. І гроші від нього мали б піти на підтримку наших захисників. Саме так зробив би Володимир Івасюк, коли б його не вбила московія. Думаю, про це мав би потурбуватись і міністр культури, і Софія Ротару, і українські композитори. Вважаю, що мали б щороку організовувати такі концерти. Або хоча б у ювілейні дати. Щоб розповідати молоді про ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ.

Чи було щось подібне раніше? Було. 4 березня 2004 року в Палаці Україна відбувся концерт до 55-річчя від дня народження Володимира Івасюка. Тоді Микола Мозговий запросив до участі лауреатів конкурсу молодих виконавців ім. Володимира Івасюка та відомих українських композиторів і виконавців. Тепер уже й його немає.

Що заважало цього року до 70-річчя ВЕЛИКОГО КОМПОЗИТОРА організувати такий концерт? У нас стільки переможців та учасників Голосу Країни – як молодих виконавців, так і дітей! Кращої нагоди годі й шукати, аби познайомити молодь з його творчістю і розповісти про музичного генія нашої епохи! Молодь любить і співає пісні Івасюка, але кожен це робить самостійно. А де держава, музична еліта країни, де міністерство культури? Активісти (один із них Іван Гонта) направляли до міністерства питання щодо заходів до ювілею композитора, та отримали відповідь, що то не їх робота.

До речі, чомусь Київський театр поезії та пісні проводив вечір пам’яті Володимира Висоцького у Будинку офіцерів у січні цього року. А до ювілею Івасюка у столиці нічого не чути…

Все це ще не пізно виправити. І зробити концерт у Палаці Україна цього року у проміжок часу до 22 травня, бо саме 22 травня виповниться 40 років з того пекельного дня, коли УКРАЇНЦІ попрощалися з Володимиром Івасюком. 22 травня 1979 року українці з усієї України їхали до Львова, аби провести в останню путь Великого українського композитора. Комуністична влада перешкоджала людям. Похорон Івасюка фактично став бунтом проти свавілля влади.

"Люди збурились, коли до будинку Володі приїхала машина від консерваторії, "ЗІЛ", з бортами. Чув, як люди говорили: "Ми його на руках понесемо", – пригадує день 22 травня 1979 року друг, шваґро Володимира Івасюка, фотограф Любомир Криса.

Планувалося, що портрет Івасюка у похоронній процесії нестиме Софія Ротару, та вона не приїхала. Нести портрет доручили студентці медінституту, дочці художника Володимира Патика. У поставі юної дівчини у чорній борщівській сорочці – не тільки скорбота і біль, але й відвага і непокора, бо Івасюка вбили московські кагебісти.

Кожного разу, коли про це думаю, читаю, чи пишу - серце розривається від болю, гніву і ненависті. Ненавиджу московських вбивць українського народу. Люто ненавиджу.

І кожного разу в такі хвилини хочу сказати кожному українцеві: "Та тільки через це вбивство Івасюка ви мали б перестати говорити московською! Якщо ви українці! Кадебісти московські вбивали за українську мову та пісню, а ви й досі послуговуєтеся в Україні мовою вбивць! Якщо серця не маєте, то хоча б мізки вмикайте!

Тамара Лозова