Небезпечний розвиток: охоронне кавопиття vs міхопротест

Зрозумла охоронна мета дружнього кавування, охоронна для статус кво, має не лише термінологічний збіг з поняттям охранки. Ласуни кавою мають бути насторожі. Вони прагнуть стати мирною силою охорони влади ВІД горлопанів нападників на Жовтневий та, між іншим, інші палаци мільйонерів при владі. Втім, замість цього вони можуть бути політичним прикриттям самодіяльноі охоронної сили. Сили, набагато більш радикальної, ніж лідер міхопротесту, котрий вигадує провокаторів, щоб виправдати ексцес.

Охоронний радикалізм — охранка — зовсім не потребує виправдань такого роду. Ії вже наперед виправдали ініціатори «кави на» та потенційні каводрузі. Виправдали визначально, апріорі — гаслами патріотизму, захисту батаівщини від тих, хто розхитує і підриває. Виправдали гаслами проти. Проти ворогів всередині, яких треба нищити в ім‘я держави. Також і проти підривноі діяльності цинічних західних «друзів», які фінансують грантожерів-антикорупціонерів, котрі працюють проти «украінського інтересу».

Історія нічому не вчить, але і нічого не забуває. Ультрарадикальні охоронці, пам’ятаєте, вже були під час революцій.

Так дві небезпеки породжують одну, найбільшу. Вихід відомий: сідати і говорити. Говорити і домовлятись разом про те, як уникнути головного джерела небезпеки. Того недумаючого радикалізму, що живіть протест відчаю. Так само уникнути нашого небажання розуміти, до чого ведуть суто охоронні інстинкти, що мостять дорогу зовсім іншим політичним силам.

Чуєте?

Yevhen Bystrytsky