"Назвати підсумки цирком - це не сказати нічого"

Відбувся конкурс на заміщення посади директора Херсонського обласного художнього музею ім. Шовкуненка. Назвати підсумки цирком - це не сказати нічого.

За всієї моєї поваги до пані Аліни Доценко, я просто НЕ РОЗУМІЮ, як можна було голосувати ЗА неї, коли є такий сильний суперник, як Natalya Bimbirayte, та ще й за таких різних презентацій. Результат, як і у мене: конкурс визнано таким, що не відбувся. Тому - новий конкурс.

Презентація пані Аліни не містила ЖОДНОГО слова стратегії розвитку. ЖОДНОГО! Як їй не натякали, що годі вже розповідати про те, яка Ви хороша, так жодних планів представлено не було. І це людина з 28-річним стажем управління музеєм! Презентація - російською мовою. Це, звісно, не гріх, але: пані Аліні було поставлено запитання українською із проханням відповісти українською. Вона відповісти українською так і не змогла. Я вже не кажу про Цюрупинськ, Ленінград і т.д. Це можна списати на хвилювання. Але законом передбачено володіння українською мовою - цього пані Аліна не продемонструвала. Навіть навпаки: показала, що українську вона не знає.

Презентація Наталі Бімбірайте приємно вразила насиченістю, виваженістю, чітким спрямуванням на розвиток, чіткими ідеями і стратегіями розвитку. Все чітко, виважено і з повною готовністю іти і працювати. Відповіді на запитання - так само чіткі і повні. Це сучасна презентація, в якій було абсолютно ВСЕ: і досвід, і плани, і стратегія, і логічне викладення бачення.

І з такими результатами комісія голосує трьома "за" за пані Наталю і чотирма - за пані Аліну. І це при тому, що пані Наталя чітко наголосила на залученні сторонніх коштів у розвиток закладу (гранти та інші джерела), а пані Аліна чітко орієнтувалась лише на бюджет. Пані Наталя при цьому має досвід роботи з залученими коштами, пані Аліна - ні. За всієї моєї поваги до пані Аліни, її презентація - це совковий жах........

Панове, а про що ми взагалі кажемо, коли мова йде про економію бюджетних коштів, розвиток закладів? Із такими голосуваннями ми не на місці лишаємось, а пірнаємо до совка. Причому цілеспрямовано і дуже впевнено. У мене на певний час зародилась думка, що в разі, якщо зараз проголосують за пані Аліну, я просто поїду з цієї країни. Навіть не просто з міста - з країни. Згодом попустило. Але, думаю, ненадовго, якщо так і буде тривати.......

Подивимось, що буде далі.

Евгенія Вірлич