Армія «на Київ» не піде!

Армію вже деякий час «кличуть на Київ». Псевдореволюція забула, що вона «псевдо». Їй сниться Аврора і штурм Зимового. І цілком реальна кров.

Останні дні «заклики» перейшли межу істерики. «Армія йди на Київ». «Армія вже йде на Київ».

Послухайте, що каже Армія. Послухайте, що каже «нуль».
Це не з листа. Це не на замовлення. Як є.
Це говорять бійці. Кожен від себе. А тут у нас зібралися цілком відповідальні люди, повірте.

Нас дістало, що армією спекулюють, намагаються втягнути її в політичне лайно, провокують і ліплять на свої ліві прапори.
А найбільше нас дратує, коли хтось говорить за нас. Не маючи на це ніякого права.

Ми знаємо свій обов’язок і свою роботу. Ми захищаємо народ, країну і державу. Ми найміцніша і збалансована система в цій країні. У країні, за яку ми воюємо.

Нам плювати на те, що хтось хоче розгорнути цю махину всередину мирного життя, і намотати її на гусениці. На радість ворогові, який увійде в наш будинок, на наших же плечах. Йде війна, яка багатьом здається далекою і несправжньою. Ми нагадуємо всім як виглядає ситуація насправді. Йде війна. Вона не закінчилася.

У записаному відео немає фальші, сценарію, репетицій і редакції. Все записувалося з коліс. З коліс БРДМ. Просто людей просили висловити своє ставлення до подій. І вони висловили. Єдина установка була на те, щоб виключити ненормативну лексику. Яка, повірте, спочатку була.
Нас могло бути більше. Але ми і так, перевищили всі формати.

Дуже хочеться, щоб нас почули наші. Та частина нас, яка вже перейшла до мирного життя.
Брати, ви маєте право на будь-яку думку. Але і ми маємо право на те, щоб ви нас вислухали.

І щоб інші люди вислухали. І, нарешті, навчилися відокремлювати істину від ілюзії.
Не буде чарівної палички. І дива не буде. Все буде непросто і нелегко. Як війна.
Ми можемо і будемо рухатися вперед. Владу не потрібно любити. Її потрібно змушувати працювати, регулярно струшувати, і при необхідності - змінювати.
Але не стрибком у прірву. І не вибиваючи опору з-під країни, яка воює.

Ми любимо вас, ми воюємо за вас, ми сподіваємося на вас. Будьте людьми. Думайте. Не дайте себе використати.

І все у нас буде добре.

Ми просимо максимального репоста. Думаємо, що наші слова мають почути.

Глеб Бабич