Троє суддів. Переатестація (розслідування)

З наступного року розпочинається відбір суддів у найвищий – Верховний суд України. Хто буде їх відбирати? Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Вона сформована після Майдану і вже мала змогу себе показати, коли проводила масову переатестацію суддів, що були призначені указами Януковича, а також суддів апеляційних судів Києва та області. Ми стежили за цим процесом.

До кінця року Вища кваліфікаційна комісія має провести повторне оцінювання суддів, яких півроку тому направила на перенавчання, після невдалого тестування та співбесіди.

«Схеми» також вирішили ближче познайомитися з суддями, до яких комісія мала чимало запитань, однак їм вдалося успішно пройти переатестацію.

Хто кому давав хабар?

Суддя Апеляційного суду Києва Дмитро Гаращенко.

Суддя Апеляційного суду Києва Дмитро Гаращенко

У травні під час співбесіди на переатестації з’ясувалося, що СБУ уже раніше складала адмінпротокол щодо хабаря, де фігурував цей суддя. У спецслужб навіть було відео і згодом було відкрите кримінальне провадження. Суддя інформував, чим усе завершилося:слідством так і не було з’ясовано, хто кому давав гроші.

«Проведені якісь слідчі дії стосовно мене, були застосовані засоби відеозв’язку. І на підставі цієї відеозйомки була в основу покладена розмова з особою, нібито що особа надавала мені хабар. Але, відповідно до постанов про відмову у відкритті кримінального провадження, не було встановлено, чи я надавав хабар чи надавали мені», – пояснює на комісії суддя Дмитро Гаращенко.

Суддя Дмитро Гаращенко під час співбесіди в рамках переатестації

Члени комісії роз’яснюють судді, що хабар – це не корупція. «Корупційні діяння, за нашим законодавством… Хабар – це окремий склад. Якщо іти формально юридично, то хабар не є корупційним діянням, відповідно до нашого Кримінального кодексу», – зазначає один із членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Та справу «похоронили» ще до того, як вона дійшла до розгляду по суті у суді. Це все відбувалось в Одесі, де Гаращенко працював районним суддею.

«Прокуратура послалась на те, що вже немає підстав для опротестування дій суду», – зазначив Гаращенко під час переатестації.

Справа про хабар є в судовому реєстрі.

Випадок стався у 2009 році під час роботи Гаращенка на посаді судді Київського районного суду Одеси.

Згідно з поясненнями юриста комунального підприємства «Домоуправління №18», він, перебуваючи в робочому кабінеті судді, нібито передав йому незаконну матеріальну винагороду в розмірі 200 доларів США за прискорення розгляду судових справ.

Зазначено, що згодом був долучений до справи і відеозапис. А прокуратурою встановлений юридичний факт отримання суддею Гаращенком незаконної матеріальної винагороди.

«Ця інформація була досліджена Вищою кваліфікаційною комісією, обставини були перевірені, не доведені, і в зв’язку з тим вирішене питання щодо проходження мною кваліфікаційного оцінювання», – зазначив суддя на запитання журналіста «Схем» щодо цієї справи.

Водночас він заперечує факт отримання хабаря і запевняє, що не існує і відео, на якому зафіксований цей факт.

Суддя Апеляційного суду Києва Дмитро Гаращенко дивується запитанню журналіста про конфлікт інтересів

Дружина судді Марина Гайду займається підприємництвом. Зокрема, фірма ТОВ «Єй-Пі Інженірінг», де вона співзасновник, часто перемагає у тендерах, які організовує «Укргазвидобування». Постачає на цю державну компанію різні прилади. Нещодавно отримала статус офіційного контрагента «Укргазвидобування» на 2017 рік.

При цьому її чоловік суддя Київського апеляційного суду Гаращенко розглядав справи, де однією зі сторін виступала саме компанія «Укргазвидобування».

Сам суддя каже, що нічого не знає про конфлікт інтересів: «Ні, в мене нема ніякого конфлікту інтересів, і я ніякого відношення до того, що стосується бізнесу і чим займається моя дружина, цими питаннями я не цікавлюсь. Те, що стосується моєї роботи, це моя робота».

Спочатку колегія комісії оголосила перерву для додаткової перевірки цього суді. А через два місяці членами цієї Вищої кваліфікаційної комісії було ухвалене рішення, що суддя Дмитро Гаращенко здатен здійснювати правосуддя. Тобто він пройшов постмайданну переатестацію успішно і тепер пожиттєво може судити українців. Чому члени комісії дали йому зелене світло?

Ось їхня позиція. «Цю інформацію перевіряла прокуратура, СБУ. Ніяких наслідків юридичних адмінпротокол не мав. Більше того, до співробітників СБУ Одеської області були вжиті заходи прокурорського реагування з приводу їхніх незаконних дій. Тому що в житті воно не все так просто виходить. І, на жаль, працівники наших правоохоронних органів також не святі – не тільки судді», – зазначив у коментарі член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрій Василенко.

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрій Василенко

Ще одна цікава деталь: суддя Дмитро Гаращенко став кандидатом на суддю Верховного суду України.

Звідки мільйони?

Суддя Київського апеляційного господарського суду Людмила Гарник.

Суддя Київського апеляційного господарського суду Людмила Гарник

Навесні її результат тестування засвідчив, що суддя потребує підвищення кваліфікації.

За результатами практичного оцінювання, суддя визнана такою, що не здатна виконувати професійні обов’язки. Її не звільнили, а відправили на перенавчання. Суддею Людмила Гарник встигла пропрацювати до висновку комісії майже 16 років.

Вона не змогла чітко відповісти не лише на запитання щодо фаху, а й на низку інших запитань членів комісії.

Наприклад, щодо рахунків, на яких у 2012, 2013 та 2014 роках щороку з’являлися по кілька мільйонів.

Комісія: – Зазначено понад три мільйони в 2012 році, понад чотири мільйони в 2013 році і понад сім мільйонів у 2014 році.

Суддя: – Тому що я продала квартиру, яку… Я ще мала квартиру в Одесі на Французькому бульварі. Це квартира була… Я мала договір інвестиції. Квартира була придбана, коли її ще не було, цієї квартири. З моменту будівництва будинку.

Суддя Київського апеляційного господарського суду Людмила Гарник під час проходження переатестації

Суддя так і не змогла пояснити джерела надходження близько трьох мільйонів гривень, що з’явилися на її рахунку в 2014 році.

Спочатку вона пояснювала, що це від продажу квартири. Та з’ясувалося, що квартиру вона продала на рік пізніше:

Комісія: – З декларації не зрозуміло, звідки з’явилися ці гроші.

Суддя: – Ці гроші з’явилися з дивідендів, з процентів у банку.

Комісія: – Відсотки Ви відобразили 537 тисяч. Дохід Ваш від зарплати складав близько 225 тисяч, 224. У сумі 775. Різниця з попереднім вкладом майже три мільйони. Якщо туди додати відсотки в 500 тисяч, то два з половиною мільйони… Питання виникає. Поки що ясності по ньому немає. Квартира, про яку Ви говорите, вона Вами відчужена у 2015 році. У 2014 рік вона не попадала і її немає в операціях Ваших, які Ви відобразили в деклараціях. Тому й питання до Вас. Що це може бути, у зв’язку з чим…

Суддя: – Я думаю, це якась помилка!

Члени комісії також запитали її і про сина-суддю, зокрема, хто допоміг йому придбати машину в 2013 році.

Відповідно до електронної декларації, це Ауді А5 вартістю 480 тисяч гривень. На той час це було близько 60 тисяч доларів. За словами судді Людмили Гарник, на це авто син заробив сам ще студентом. А купив автомобіль уже після того, як два роки пропрацював суддею.

Попри те, що суддя не змогла пояснити джерела походження мільйонів гривень, комісія у складі Анастасії Заріцької, Станіслава Щотки та Михайла Макарчука ухвалила рішення – направити суддю Людмилу Гарник на перенавчання.

Це навчання уже завершилося. Скоро планується повторне оцінювання на комісії і винесення остаточного рішення – бути їй суддею чи не бути.

Суддівсько-прокурорська родина

Суддя Апеляційного суду Києва Олена Мазурик.

Суддя Апеляційного суду Києва Олена Мазурик

Родина Олени Мазурик суддівсько-прокурорська. Її син – Роман Мазурик є керівником однієї з місцевих прокуратур на Запоріжжі. А чоловік Володимир Мазурик працював прокурором, зокрема, в часи президента Януковича він був заступником прокурора Запорізької області.

 Членів комісії зацікавив факт, що тепер екс-прокурор став підприємцем і взяв позику. В електронній декларації судді зазначені дві позики: одна – на суму 1,2 мільйона гривень, друга – на 900 тисяч гривень.

Володимир Мазурик, чоловік судді Апеляційного суду Києва Олени Мазурик

«Так, це він брав позику. Це його особиста позика. Ця позика не погашена, але у нього дохід набагато більший від цієї позики», – зазначила Олена Мазурик на запитання членів Вищої кваліфікаційної комісії.

Також суддя зазначила, що її родина придбала котеджі для того, щоб здавати в оренду.

Відповідно до декларації, одна зі споруд – площею 473 квадратних метри – придбана у 2013 році.

«Це будинок відпочинку. До того, як придбали, там була база відпочинку. Мій чоловік придбав цей будинок відпочинку, він зареєстрував підприємницьку діяльність, і в нього є дозвіл на здійснення підприємницької діяльності, в тому числі і готельний бізнес», – пояснила суддя.

Олена Мазурик запевняє, що її чоловік-підприємець добре заробляє і на уточнювальне запитання комісії зазначає, що в нього півтора мільйона доходу.

Суддя Апеляційного суду Києва Олена Мазурик під час проходження переатестації

Згодом члени комісії повторно викликали суддю на співбесіду, щоб іще раз з’ясувати деталі декларації. Та цього разу Олена Мазурик вже не згадує про мільйони чоловіка. Цього разу члени комісії помічають, що, відповідно до її декларації, ніяких грошей підприємець та екс-прокурор не заробляє.

Комісія: – Ви тут сказали: він – підприємець, займається підприємницькою діяльністю і таке інше. Але в жодній декларації доходів від підприємницької діяльності немає – стоїть прочерк.

Суддя: – Не було!

Комісія: – Не було...

Суддя: – Так я ж і сказала, що коли є доходи, то вони декларуються. Якщо воно не задекларовано, то доходу не було. Я не могла його зазначити.

Комісія: – Хвилиночку. Якраз у зв’язку з тим, що Ви так сказали«коли є, тоді декларуються». Це Ви теорію говорите чи практику?

Суддя: – Це теоретично.

Комісія: – А нам треба практика, а не… Ви не на навчанні. Виникло запитання конкретне. Так от давайте конкретно.

Суддя: – Всі доходи, які були, задекларовані. Інших доходів не було.

Комісія: – Зрозуміло.

Із журналістом Радіо Свобода суддя Олена Мазурик спілкувалася неохоче.

Згодом на запитання «Схем» щодо підприємницької діяльності її чоловіка, замість відповіді, суддя починає розпитувати адресу проживання журналіста.