На службі у Кремля. Як полтавський політик Сергій Чередніченко «націоналізовував» майно окупованої Херсонщини

Як за 10 років пройти шлях від депутата Полтавської міської ради від пропрезидентської партії до оголошеного у розшук втікача,  підозрюваного у державній зраді – знає полтавець Сергій Чередніченко. 

Він свого часу балотувався в нардепи та був активним представником політичного та громадського життя Полтави. Зараз же розшукується правоохоронними органами України та перебуває на окупованій росіянами території, ба більше – займав керівну посаду в окупаційній владі Херсона. Проте, для багатьох це не стало несподіванкою, і прочитавши деякі факти з його біографії, ви зрозумієте чому.

Про те, де нині перебуває Сергій Чередніченко, яку роль він відігравав в окупаційній владі Херсона, що про нього розповіли очевидці, та які докази колабораціонізму вдалося зібрати – читайте у спільному розслідуванні редакцій «Kolo.News» (Полтава) та «Вгору» (Херсон).

Херсонське «пришестя» полтавського втікача

Після тривалої «радіомовчанки» Чередніченко з'явився вже у новій ролі – навесні-влітку 2022 року в окупованому Херсоні він очолив так званий «Фонд майна» при російській військово-цивільній адміністрації. Про це на початку липня 2022 року повідомив перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський – він опублікував список з 63 людей, які підозрюються у колабораціонізмі та держзраді на Херсонщині. Серед них і полтавець.

Сергій Чередніченко, за даними російських реєстрів, офіційно очолював «Фонд майна Херсонської області» з моменту його створення окупаційною владою у 2022 році до квітня 2023-го. Варто сказати, що при всіх процесах окупаційний «керівник» залишався практично невидимим: його ім’я майже не згадувалося – хіба що російські реєстри та документи за його підписом підтверджують його посаду. Але саме цей орган став першим і ключовим інструментом системного мародерства на Херсонщині – «піонером» організованого пограбування регіону.

Узаконене мародерство: як окупаційний «Фонд майна» грабував Херсонщину

Окупаційний «Фонд майна Херсонської області» був створений російськими окупантами 27 травня 2022 року, на початку червня структура лише формувалася.

Скриншот російського ресурсу

Однак офіційною датою його реєстрації можна вважати лише 22 грудня 2022-го, коли окупаційна влада зареєструвала «Фонд майна Херсонської області» в усіх російських державних органах (податкова та соціальний фонд). Саме з цієї дати «фонд» почав вважатися «легальним» із погляду РФ.

Але попри юридичну неврегульованість свого існування активну діяльність він розпочав одразу. Вже на початку червня 2022 року окупаційна адміністрація вимагала від комерційних структур («об’єктів господарської діяльності») Херсонщини надати «Фонду майна» документи, що підтверджують право власності на їхні приміщення. Світлина з цим оголошенням тоді облетіла практично всі херсонські медіа.

З 15 червня 2022 року в російських медіа почала з’являтися інформація про початок реєстрації майна на Херсонщині за російськими стандартами. Про те, що цю реєстрацію проводить «Фонд майна» повідомив тодішній прессекретар окупаційної «військово-цивільної адміністрації» Херсонської області Сергій Мороз.

Скриншот російського ресурсу

21 серпня 2022 року російські та окупаційні медіа повідомили, що покинуті українськими власниками підприємства Херсонської області будуть визнані безхазяйними та віддані новій окупаційній владі.

«Їх передають на баланс Фонду державного майна області, а згодом – у зовнішнє управління охочим, яких вважатимуть гідними для керування цими активами», – цитували слова тодішнього окупаційного голови уряду Херсонщини Сергія Єлісєєва.

Окупаційні структури Херсонської області створили «Міжвідомчу комісію з безхазяйного майна». Її завдання – шукати об’єкти без власника (або з невизначеним власником), описувати їх і передавати на баланс іншим структурам. Офіційно про її створення  оголошено 7 жовтня 2022 року, але реально вона почала працювати значно раніше, про що свідчать інші документи.

Зокрема і судова історія Приватної агропромислової компанії «Тачанка», яку можна назвати показовою. 29 вересня 2022 року «міжвідомча комісія» Херсонської області ввела управління (фактично – забрала під контроль) об’єкти нерухомості компанії та передала іншій. На той час «Тачанка» перебувала ще в українському правовому полі – у російському державному реєстрі її зареєстрували лише на початку грудня 2022 року.

У липні 2023 року «Тачанка» розпочала судовий процес проти окупаційної влади Херсонської області, оскаржуючи привласнення своїх активів під виглядом «безхазяйного майна». Позови спрямовувалися  проти так званих «Фонду майна» та «Херсонської ВЦА».

Однак реєстрація в російських реєстрах не допомогла в суді, бо спір стосувався правомірності дій комісії саме у вересні 2022-го. Тож російський суд (рішення 2024 року) став на бік окупаційних органів влади, мотивуючи це тим, що на момент складання протоколів майно нібито мало ознаки «безхазяйного» і ще не було переведено у «федеральну власність». Апеляція у квітні 2025 року залишила це рішення в силі. Фіналом історії стала розпочата у грудні 2025 року процедура адміністративної ліквідації «Тачанки» та її виключення з реєстру.

Цікаво, що в окупаційних джерелах (навіть на одному ресурсі) кількість зареєстрованих «безхазяйних» об’єктів дуже відрізняється. Наприклад, 7 жовтня 2022 року давали інформацію, що «Фонд майна» уже зареєстрував на себе 176 об’єктів нерухомості (будівлі, споруди, цілісні майнові комплекси) та 562 одиниці транспорту, а через 5 днів, 12 жовтня, мова вже йшла лише про 112 об’єктів по області. Така разюча розбіжність у цифрах може свідчити як про повний безлад в обліку, так і про внутрішні корупційні процеси, коли привабливі об'єкти нерухомості або транспорт могли просто «зникнути» з офіційних списків комісії, оскільки їх одразу переписали на потрібних людей, колаборантів або російських чиновників в обхід формальних процедур.

Процес фактичної конфіскації та перерозподілу майна під виглядом «безхазяйного» мав вигляд офіційної процедури (комісії, розпорядження, договори), але фактично це спосіб передати майно, яке залишилося без нагляду, «потрібним» людям або організаціям. При цьому окупанти наголошують, що «Фонд майна» начебто не позбавляє права власності та не «націоналізує» виявлені об'єкти, що передачі не підлягають квартири чи приватні будинки.

Пізніше «Фонд майна» став одним з обов’язкових погоджувальних органів для видачі тимчасового дозволу на обробку «невикористовуваних» сільгоспземель. «Фонд» фактично давав «добро» на те, щоб сторонній сільгоспвиробник тимчасово обробляв землю, права на яку не зареєстровані в російському реєстрі або власник якої відсутній чи не користується нею. Це частина системи легалізації захоплення та перерозподілу земель під виглядом «введення в обіг невикористовуваних ділянок». «Фонд» тут – фільтр і контролер, який підтверджує, що ділянка «вільна» або може бути передана в обробку без конфлікту з їхніми інтересами щодо націоналізованого/безхазяйного майна.

Не обійшлось тут і без «внутрішніх» скандалів. Зокрема, «Фонд майна» передавав українські автівки та автобуси російським волонтерам, які ремонтують квадрокоптери для фронту – про що зокрема свідчить військкор Роман Сапоньков. З машинами вийшла проблема, вони волонтерам так і не дісталися (їх «віджала» окупаційна херсонська поліція), але документи на передачу готував «Фонд майна».

Показово, що навіть в окупаційних джерелах цю структуру називали «фондом крадіжки майна». У липні 2022-го «виплив» скандал навколо «націоналізації» 180 автомобілів одного з херсонських автосалонів, включаючи приватні машини власників, які не стояли на продажу. Частина цих авто швидко з’явилася в продажу або була переміщена (зокрема, є згадки про перегін у Ростов-на-Дону тощо).

Ці історії циркулювали в окупаційних і проросійських каналах. Про корупційну схему «націоналізації» мережі автосалонів у Херсоні влітку 2022 року зокрема писав проросійський  блогер ДимитрієвІгор Димитрієв – проросійський політичний консультант, блогер, колишній депутат Одеської міськради від проросійської партії «Родіна», який у 2014 році виїхав на територію Росії. Він активно висвітлював події на окупованих територіях з проросійських позицій, критикуючи окремі дії місцевої окупаційної влади. Він «викривав» корупцію в лавах «своїх», щоб показати «чесність» процесу інтеграції. Від лютого 2025 року має підозру в державній зраді, пропаганді війни, виправдовуванні та визнанні правомірною збройної агресії РФ проти України, вчинене з використанням засобів масової інформації..

Скриншот допису блогера Димитрієва від 20 липня 2022 року

«Після цього «фонду» там буде пустеля. Таких історій про цей фонд я можу видавати по пачці щодня», – резюмує блогер.

Пізніше Димитрієв відверто називає місцеві окупаційні структури «кримінальними угрупованнями, що займаються віджиманням власності».

Скриншот допису блогера Димитрієва від 11 серпня 2022 року

Під виглядом «націоналізації» «фонд» Чередніченка запустив механізми масового вилучення підприємств, автосалонів, АЗС, сільгосптехніки, нерухомості та приватного майна. Він створив юридичну та бюрократичну основу для легалізації грабежу, яку потім масштабували окупанти.

Чередніченко причетний до розкрадання одного з найбільших українських підприємств харчової промисловості – компанії «Чумак» у Каховці Херсонської області. Команда передати підприємство йде від окупаційного «губернатора» Херсонщини – 4 жовтня 2022 року Сальдо видає розпорядження «управління безхазяйним майном». «Чумак» має бути переданий новоствореній фірмі ООО «Олива Групп» (зареєстрована в Криму 13 липня 2022 року, директор і бенефіціар – російський бізнесмен із Криму Валерій Пучков). «Олива Групп» займається переробленням м’яса, але раптом отримує томатно-овочеве підприємство. 18 жовтня 2022 року Череднічнко як керівник «Фонду майна» підписує договір про «керування майном». Фактично приватна компанія з Криму отримала право керувати великим промисловим комплексом у Каховці від імені «фонду майна» Херсонської області.

Але запустити підприємство новий «власник» не зміг, і вже у лютому 2023-го завод почали демонтувати. Виробничі потужності «Чумака» в Каховці повністю розграбовані, обладнання вивезене або розібране на брухт. Відео занедбаного заводу активно поширювалося у соцмережах в листопаді 2023 року.

Щодо бренду «Чумак», попри втрату заводу в Каховці він вижив і почав виробляти свою продукцію на потужностях конкурентів по всій Україні (Луцьк, Київ, Запоріжжя) та навіть у Туреччині та Італії.

Не обійшлося без «фонду» у справі так званої «націоналізації» майна викраденого росіянами мера Херсона Ігоря Колихаєва. 

Заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський, який під час окупації залишався в місті та інформував у соцмережах про реальну ситуацію у регіоні, сказав, що через слідчі дії він не може докладно розповісти про діяльність «фонду» та Чередніченка, однак засвідчив головне:

«Окупанти готувалися до масштабного перерозподілу права власності на нерухомість у Херсоні (і не тільки). Частину інвентаризаційних справ було «вилучено» з БТІ, і вони зберігалися в інших «інстанціях», – повідомив посадовець.

У квітні 2023 року окупаційний «Фонд майна Херсонської області» реорганізували шляхом перетворення на «Міністерство майнових і земельних відносин Херсонської області». Цей новий орган підхопив усі ключові функції системного «віджиму» та «націоналізації» майна (вилучення підприємств, нерухомості, «безхазяйного» майна, автотранспорту тощо). Але очолив його вже не Чередніченко. До речі, за три роки в цьому окупаційному «міністерстві» змінилося вже шість керівників.

Справа на 200 мільйонів

У травні 2023 року СБУ оголосила Сергію Чередніченку підозру у колабораціонізмі, а в липні 2023 року обвинувачення було розширене статтею про пособництво державі-агресору.

Як повідомили в Херсонській обласній прокуратурі, підозру у колабораціонізмі (ч. 5 ст. 111-1 КК України) йому оголосили заочно.

«За даними слідства, підозрюваний, який має соціалістичне партійне минуле із ключовими особами окупаційної влади прибув на Херсонщину, щоб підтримати дії та рішення країни-агресора. У червні 2022 року він обійняв посаду так званого «голови Фонду майна Херсонської області». Підозрюваний забезпечує функціонування незаконно створеного органу при окупаційній владі, прийняття працівників на роботу, затверджує положення про структурні підрозділи так званого "Фонду", видає накази та розпорядження», – так схарактеризували діяльність Чередніченка правоохоронці.

Сергій Нікітенко, громадський діяч і редактор херсонського сайту «Мост» в інтерв'ю виданню «ОРД» так прокоментував діяльність Чередніченка у Херсоні під час окупації :

«Вивезли цінне обладнання з приватних заводів. Усе це робили місцеві ділки. Наприклад, Сергій Чередніченко – друг Іллі Ківи та Кирила Стремоусова, він очолив у окупаційній адміністрації «Фонд державного майна». Полтавський шахрай на кшталт Стремоусова. Чередніченко з’явився в Херсоні у квітні, «займався комунальним майном». Зрозуміло, що не сам по собі – «комуніздив» для ФСБшників, тягнув усе підряд. З шикарного ресторану вкрали театральну завісу. Я б ніколи не подумав, що вона така дорога. Посуд і побутову техніку, класичні три унітази – витягли з того ж ресторану».

За даними слідства, він обійняв посаду не пізніше червня 2022 року та фактично став керівником одного з незаконних органів, створених РФ на захопленій території.

У матеріалах справи зазначається, що Чередніченко організував роботу окупаційного «фонду»: керував працівниками, формував штат, затверджував структуру установи, видавав накази та відповідав за діяльність органу. Також він займався фінансовими й господарськими питаннями, погоджував кошториси та забезпечував функціонування установи за російськими правилами. Після деокупації Херсона він, за версією слідства, продовжив працювати на окупаційну адміністрацію вже в Генічеську.

Слідчі стверджують: Чередніченко особисто підписував документи та накази, які регулювали діяльність окупаційного «Фонду майна». Зокрема, він відправляв працівників у відрядження для формування так званого «реєстру майна», затверджував внутрішні положення та організовував господарську діяльність структури.

Окремий епізод стосується вилучення майна українських підприємств. За інформацією СБУ, під приводом «перереєстрації» бізнесу за законами РФ Чередніченко організував вилучення майна компанії «Автопланета Плюс» у Херсоні. Йдеться про дев’ять автомобілів Hyundai загальною вартістю у кілька мільйонів гривень. Частину цих машин, за даними слідства, передали представникам російських військових формувань та окупаційної адміністрації.

Допомагав Чередніченку 46-річний житель Херсона, який очолив псевдоструктуру «служби безпеки військово-цивільної адміністрації». Саме вони визначали об’єкти для «націоналізації», віддавали вказівки підлеглим і контролювали процес незаконного вилучення майна.

Також до складу організованої групи входили ще троє херсонців. 

Двоє з них під виглядом інвентаризації оформлювали захоплене майно як «безхазяйне» та готували документи для його подальшої передачі окупаційним структурам. Ще одним учасником був 36-річний підприємець – власник евакуаторів. Він забезпечував примусове вивезення автомобілів із територій підприємств, автосалонів та установ.

Під час слідства встановлено, що зловмисники незаконно заволоділи 196 транспортними засобами, а також обладнанням, мастильними матеріалами та шинами. Загальна сума завданих збитків становить близько 200 мільйонів гривень. Це були автомобілі та майно комунальних підприємств Херсонської обласної ради, поліції, приватних автосалонів, сервісних центрів і підприємств.

Частину викраденого майна після цієї «націоналізації» передавали до «мвд» та інших псевдоміністерств і департаментів окупаційної адміністрації РФ. Інші транспортні засоби використовувалися для потреб окупаційної влади або були вивезені на тимчасово окуповану територію. Поліціянти також задокументували факти реєстрації окремих викрадених автомобілів на території Російської Федерації.

Також оперативники встановили, що в одному з гаражів, який використовувався окупантами, перед деокупацією Херсона розмістили до 50 викрадених автомобілів,  більшість із них вивезли  на лівобережжя в останні дні перебування загарбників у місті..   

Як повідомив заступник начальника слідчого управління поліції Херсонщини Чермен Тускаєв, для викриття злочинної діяльності групи поліціянти допитали понад 50 свідків та учасників подій, опрацювали великий масив документів окупаційних органів, вилучили незаконні накази, акти приймання-передачі та інші матеріали, які підтверджують протиправну діяльність фігурантів. Вилучили відео з камер спостереження, фото- та відеофайли, що зафіксували процес незаконного вивезення майна. Також підтверджено факти інформаційної співпраці з РФ, зокрема, участь фігурантів у пропагандистських матеріалах. Це дало змогу повністю відновити механізм злочинної схеми та встановити роль кожного учасника організованої групи.

Усім учасникам організованої злочинної групи заочно оголосили підозру. Їх підозрюють у вчиненні злочинів у складі групи та пособництві державі-агресору.

Також у справі йдеться про захоплення приміщення «Укрексімбанку» в центрі Херсона. Слідчі вважають, що Чередніченко організував використання будівлі банку для розміщення окупаційного «Фонду майна». Свідки у справі підтвердили, що бачили його в приміщенні разом з озброєними російськими військовими.

У матеріалах провадження є покази свідків, результати впізнання за фотографіями, вилучені документи з підписами Чередніченка та експертизи, які підтверджують справжність цих підписів.

Один зі свідків у справі розповів слідчим, що приблизно у вересні 2022 року познайомився з чоловіком, який назвався керівником фонду майна РФ у Херсоні – Сергієм Чередніченком. За словами свідка, під керівництвом цього чоловіка фонд проводив перевірки та інвентаризацію майна, а також займався вилученням і розкраданням комунального майна та майна підприємців, які виїхали з Херсона під час окупації. 

Інший свідок засвідчив, що приблизно у вересні 2022-го він познайомився із Сергієм Чередніченком, який представився керівником фонду майна РФ у Херсоні. За словами свідка, під керівництвом Чередніченка цей фонд проводив ревізії та інвентаризацію майна, а також займався вилученням і розкраданням комунального майна та майна підприємців, які залишили Херсон під час окупації. 

Наступний очевидець подій розповів, що на власні очі бачив Чередніченка, який у серпні 2022 року разом із двома озброєними російськими військовими та двома цивільними приїхав до відділення «Укрексімбанку» на вулиці Ярослава Мудрого, 46 у Херсоні. Там вони провели опис майна, яке було в банку.

Після деокупації Херсона правоохоронці провели огляд приміщення, в якому під час російської окупації працював так званий «Фонд майна Херсонської області». Там знайшли та вилучили документи, в яких Сергій Чередніченко вказаний як «начальник фонду майна Херсонської області військово-цивільної адміністрації Херсонської області».

Експертиза підтвердила, що всі підписи на документах належать саме Чередніченку.

Сергію Чередніченку повідомили про підозру за статтями про колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору. Після викликів до слідчих він не з’явився, тому його оголосили у розшук. Суд дозволив обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Євген Гладій, керівник Полтавської прокуратури, прокоментував, на якому етапі зараз справа:

«Стосовно цієї особи фактично у серпні 2022 року було розпочато кримінальне провадження щодо діяльності в інтересах Російської Федерації. Розслідування тривало до грудня 2022 року. У ході досудового розслідування нам стало відомо та було встановлено, що він очолив так званий «Фонд майна військово-цивільної адміністрації», створений на тимчасово окупованій Російською Федерацією території.

У грудні 2022 року матеріали були скеровані за підслідністю до Херсонської обласної прокуратури та УСБУ в Херсонській області. Як мені відомо з неофіційного спілкування з представниками обласної прокуратури, обвинувальний акт стосовно цієї особи вже скеровано до суду. Особа перебуває у розшуку.

Стосовно нього здійснювалося спеціальне досудове розслідування, тобто за відсутності фактичної присутності особи. Обвинувальний акт щодо нього також скеровано до суду».

Смертельні ДТП, шизофренія, проросійська діяльність: шлях від медика з Лохвиці до колаборанта на Херсонщині

У тюремній камері Чередніченко міг опинитися декілька разів, проте щоразу йому вдавалося цього уникнути.

Народився майбутній колаборант 10 жовтня 1975 року в місті Лохвиця Полтавської області. Після закінчення школи вступив до медичного училища, далі – до Української медичної стоматологічної академії, яку закінчив у 2001 році.

Протягом 2002–2006 років працював помічником-консультантом секретаря комітету Верховної Ради України з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Миколи Карнауха (СПУ).

З 2008 року перебував на державній службі: обіймав посаду заступника начальника Полтавської обласної інспекції з контролю за лікарськими засобами, а згодом працював у Києві головним спеціалістом сектору Державної служби з контролю за лікарськими засобами.

За інформацією медіа, у 2008 році після ДТП, у якій автомобіль Чередніченка смертельно травмував людину, його наступного дня госпіталізували до психіатричної лікарні ім. Мальцева. Там встановили діагноз: шизофренія (параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, затяжний перебіг). Ймовірно, саме це допомогло уникнути йому відповідальності за ДТП.

У 2009–2011 роках був радником представника компанії «Російські залізниці» в Україні, яку очолював одіозний екснардеп Гладкіх, відомий фінансуванням передвиборчої кампанії Януковича та тісними зв'язками з Росією. Цей період у своєму житті Чередніченко згодом посилено замовчував.

У 2010 році в селі Мгар Лубенського району сталася ДТП за участі Чередніченка, внаслідок якої загинув шестирічний хлопчик. Покарання він не поніс – справу закрили через відсутність складу злочину. Попри попередній діагноз, що обмежував керування транспортом до 2013 року, йому повернули документи та автомобіль. 

Повернувся на держслужбу, у 2012-2013 роках, очолював Державну службу з лікарських засобів у Львівській області.

У жовтні 2013 року став одним з ініціаторів створення об’єднання «Відродження Полтави», яке згодом поширювало сепаратистську газету «Новоросія».

З 2013 року офіційні дані про його працевлаштування відсутні. За власними словами, доходи отримував з-за кордону – зокрема дивіденди з Китаю від виробництва фаркопів. При цьому, кошти йшли через Росію.

У 2014 році він заявляв про намір балотуватися на посаду міського голови Полтави, однак зрештою взяв участь у виборах до Верховної Ради як самовисуванець. На 144 окрузі кандидат отримав 3,68% голосів – його підтримали 2926 виборців. 

У жовтні 2015 року був обраний депутатом Полтавської міської ради VII скликання від «БПП «Солідарність». Обіймав посаду заступника голови комісії з питань соціального захисту, охорони здоров’я та підтримки ветеранів.

У липні 2016 року вийшов із фракції та склав мандат. Цей крок супроводжувався скандалом: за словами лідера фракції Андрія Матковського, Чередніченко вимагав і отримав 100 тисяч гривень за вихід і складання повноважень.

Того ж року був призначений заступником керівника КП «Профдезінфекція». Це підприємство, що спеціалізується на дезінфекції, знищенні комах і гризунів. 

У 2017–2019 роках фігурував у низці скандалів, пов’язаних із побиттям журналістів.

У 2019 році очолив Полтавську обласну організацію Соціалістичної партії України та брав участь в організації підтримки президентської кампанії Іллі Киви (за даними руху ЧЕСНО). У липні 2019 року після відставки Киви став головою партії СПУ. 

Ілля Ківа презентує Сергія Чередніченка як лідера полтавських соціалістів. Полтава, 25 лютого 2018 року

У 2020 році, за інформацією ЗМІ, міг бути причетним до поширення паніки в Нових Санжарах під час евакуації людей у зв’язку з COVID-19.

У травні 2020 року після подій у Полтавській міськраді 2018 року, коли Чередніченко із групою осіб завдали тілесних ушкоджень тодішньому першому заступнику міського голови Андрію Ляміну, суд визнав політика винним та виніс вирок 3 роки позбавлення волі, проте за ґратами він знову не опинився, бо втік на територію окупованого Криму. Тоді ж Чередніченка оголосили в розшук.

Чередніченко та Стремоусов: два «Че», два соціалісти, два колаборанти

Особливе місце в біографії Чередніченка посідає його співпраця з Кирилом Стремоусовим. Ці зв'язки стали визначальними для подальшої ролі полтавця в окупаційній адміністрації Херсонщини.

Кирило Стремоусов і Сергій Чередніченко, 2018 рік

Кирило Стремоусов для херсонців постать одіозна, з яскравою маргінальною репутацією – «міський божевільний» із немитим волоссям і багатим кримінальним шлейфом. 

Про всі «подвиги» цього персонажа коротко розповісти неможливо: прихильник езотерики та конспірології, адепт російської секти КОБ («Концепція громадської безпеки»), провокатор, організатор проросійських акцій, антиваксер, прибічник Януковича. Неодноразово влаштовував скандали: напади, хуліганство, бійки в міськраді. Зокрема, у 2020-му напав на журналіста «Вгору» Дмитра Багненка. 

Балотувався в нардепи у 2019-му та на посаду Херсонського міського голови у 2020, але в обох випадках отримав мізерну кількість голосів. Після початку повномасштабного вторгнення одразу перейшов на бік росіян і став одним із найактивніших «голосів» херсонської окупації. Його риторика була типовою для російських пропагандистів: суміш брехні, погроз, заперечення фактів і демонстративної лояльності Росії.

Цих двох персонажів, Чередніченка та Стремоусова, поєднує багато спільного.

Для обох іконою був  Че ГевараЕрнесто «Че» Гевара (1928–1967) — аргентинський революціонер, марксист, лікар і партизанський командир. Став одним з лідерів Кубинської революції 1959 року разом із Фіделем Кастро. Після перемоги обіймав високі посади на Кубі, але згодом покинув країну, щоб розпалювати революції в інших країнах. Загинув у 1967 році в Болівії. Сьогодні Че — один з найвідоміших символів лівої революційної боротьби та антиімперіалізму у світі. Його світлина, зроблена кубинським фотографом Альберто Кордою, стала однією з найвідоміших фотографій XX століття. . Стремоусов вважав «героїчного партизана» своїм кумиром: у 2011 році, перебуваючи в Америці, спеціально проїхав мотоциклом Латинською Америкою «слідами Че». Ця подорож стала ключовим елементом його автобіографічного міфу: романтичний бунтар, авантюрист, «борець із системою», який шукає себе і справедливість. Написав книгу «Записки мотоцикліста» (відсилання до «Щоденника мотоцикліста» Че), яка вийшла друком у Херсоні 2012 року.

Ліворуч – Стремоусов презентує книгу в Херсонській обласній бібліотеці для дітей, вересень 2012. Джерело фото: блог «Заметки Кэт». Праворуч – російське перевидання 2025 року. Фото з окупаційних джерел

Для Чередніченка образ Че Гевари став політичним прізвиськом і брендом – зрештою, його власне прізвище теж починається з «Че». Він вів авторську програму «Час Че» на місцевому телеканалі. Його політична команда називалася «Команда ЧЕ». Прізвисько підкреслювало його стиль: жорстка критика системи, популізм, образ «народного бунтаря», який хоче «змін» і «справедливості».

Фото: фейсбук «Команди ЧЕ»

Для обох це був зручний «лівий» бренд, який маскував проросійські та популістські погляди. Обидва стали соціалістами й після рейдерського захоплення СПУ Іллею Кивою і Чередніченко, і Стремоусов очолювали регіональні осередки Соціалістичної партії України (нині забороненої).

Стремоусов став головувати в Херсонській обласній організації партії з листопада 2017, був членом політради СПУ, його вважали медіаекспертом і піарником партії. У січні 2019-го Стремоусова виключили з партії за стрілянину у пресклубі газети «Новий день».

Чередніченко став одним із найближчих соратників Ківи, очоливши в лютому 2018 року полтавський осередок, а згодом і всю партію у 2019 році. Полтавська преса стверджує, що Стремоусов відвідував Полтавську міську раду на запрошення Чередніченка.

Позаду Іллі Ківи - Сергій Чередніченко та Кирило Стремоусов. Акція СПУ 17 травня 2018 року під Адміністрацією Президента в Києві

Пізніше обидва співпрацювали в окупаційній адміністрації Херсонщини. І саме Кирило Стремоусов, який став заступником голови російської окупаційної адміністрації у Херсонській області, запросив свого товариша по партії в херсонську окупаційну адміністрацію.

Варто звернути увагу і на підлеглих полтавського колаборанта – «голови Фонду майна Херсонської області». «Начальником відділу правового забезпечення» установи став херсонський адвокат (вже колишній) Кирило Доценко. Він у 2020 році балотувався від політичної партії «Херсонці» разом із Валерієм Кулешовим, приятелем Кирила Стремоусова. У 2024 році Доценко отримав вирок суду за колабораційну діяльність і посібництво державі-агресору. Він у статусі працівника «Фонду майна» передав матеріальні активи (обладнання, сировину, готову продукцію, кошти) ТОВ «Сучасні пивні технології» (відома в Херсоні броварня «Дрофа») на користь окупаційної влади РФ. Суд кваліфікував це не як звичайне пограбування, а як колабораційне захоплення. Таким чином, додатковий зв’язок між Чередніченком і Стремоусовим простежується через Кирила Доценка, однопартійця Кулешова, якого застрелили у квітні 2022 року під час окупації Херсона.

Пізніше, 9 листопада, за 2 дні до деокупації Херсона, загинув і сам Стремоусов – начебто у ДТП. Чередніченко засвітився на похоронах свого товариша у Сімферополі – не у перших рядах, але на камери потрапив.

Прощання із загиблим у ДТП заступником голови російської адміністрації в Херсонській області Кирилом Стремоусовим в Олександро-Невському соборі Сімферополя. Фото з російських джерел

Цим зв’язок Стремоусова з Полтавою не обмежується. У серпні 2022 року СБУ викрила мережу «Журналісти Стремоусова» на Полтавщині (а також у Київській та Житомирській областях). За словами правоохоронців, через неї ФСБ планувала організувати протести проти мобілізації перед Днем Незалежності. До акцій хотіли залучити матерів військовослужбовців, щоб ті критикували командування ЗСУ. Відзнятий матеріал планували використовувати в російській пропаганді.

Бізнес та майно у Полтаві

Попри те, що Чередніченко вже понад 6 років не перебуває на підконтрольній Україні території, за даними аналітичної системи YouControl, у Полтаві в нього досі лишається майно.

За даними його останньої декларації, яку він подав у 2020 році як кандидат на посаду директора Департаменту охорони здоров’я та соціального розвитку Полтавської міськради, з 2005 року він володіє будинком площею 205 кв.м та земельною ділянкою площею 605 кв. м. у Полтаві.

Наразі на це майно ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва накладено арешт.

З 2017 року Чередніченко володів транспортною компанією ТОВ "БАС-ЕКСПРЕС", яка мала значний вплив на сферу громадських перевезень у Полтаві. Компанія була записана на його доньку. Проте, саме він фактично керував нею і за даними ЗМІ, брав участь у боротьбі за контроль над сферою міських перевезень. Наразі товариство в стані припинення діяльності. 

Якщо вже зайшла мова про родину колаборанта, то його дружина заочно розлучилася з ним у 2022 році, проживає у Полтаві й веде бізнес у сфері послуг краси. Донька живе в Одесі та веде блог в інстаграмі про подорожі, спорт, правильне харчування тощо. Ні на її сторінці, ні на сторінці її матері нам не вдалося знайти будь-яку згадку про батька і чоловіка. Лише в одному з відео вона говорить, що має складні стосунки з батьком і все дитинство мріяла, щоб мама з ним розлучилася. Офіційно ж це сталося лише у 2022 році з ініціативи дружини.

Кримський бізнес

Зараз Сергій Чередніченко живе в Криму та має бізнес у селі Лучистому під Алуштою, про що свідчать росреєстри. З 10 липня 2025 року він зареєстрований в них як «індивідуальний підприємець» (основний вид діяльності – діяльність ресторанів та кафе), а з 25 липня – як директор ТОВ «525» (діяльність ресторанів та послуги з доставки харчі).

17 листопада 2023 року Сергій Чередніченко офіційно став власником земельної ділянки площею 1500 кв.м у селі Лучистому під Алуштою вартістю (ймовірно, оціночною) трохи більше 1 млн 740 тисяч рублів (приблизно 20 тисяч доларів США), про що свідчать документи, які вдалось знайти у відкритих джерелах і росреєстрах.

За даними російського аналітичного агрегатора, в листопаді 2023 року середня ринкова вартість 1 сотки землі в Алушті становила приблизно 520 948 рублів. Серед архівних оголошень про продаж ділянок саме в Лучистому за 2023 рік вдалось знайти ціни від 360 до 580 тисяч рублів за сотку. Тож Чередніченко міг заплатити за придбану ділянку 15 соток чималу суму: від 5,4 до 8,7 мільйона рублів (це приблизно 60-97 тисяч доларів або 2,2-3,5 мільйона гривень за курсом НБУ на день продажу).  

У листопаді 2024 року він отримав дозвіл від Адміністрації Алушти на умовно дозволені види використання своєї земельної ділянки в Лучистому. Крім індивідуального житлового будівництва, Чередніченку дозволили відкривати об’єкти громадського харчування (ресторан, кафе) та надавати готельні послуги.  Потім на цій ділянці спорудили будівлю закладу, і це теж чималі кошти.

Зараз за зареєстрованою в росреєстрах адресою розташований гриль-бар з акцентом на м’ясну кухню.

Показово, що значну кількість фото закладу на Яндекс-мапах залишив користувач «Сергей Че».

Засновниками ТОВ «525» є Каміла Олександрівна Павачич та Ніколь Володимирівна Леманн. Частка кожної з них у статутному капіталі становить 50%, що в грошовому еквіваленті складає по 5 тисяч рублів.

Павачич є засновницею ще одного ресторанного бізнесу – ТОВ «СТРИЖ» у Севастополі, який зареєстрований у звичайній квартирі багатоквартирного будинку. Жінка згадується у контексті дизайну інтер'єрів і архітектури у Севастополі, у сфері її інтересів – подорожі та саморозвиток.

Ніколь Леманн – косметологиня та пластичний хірург, працює в Москві та Криму, власниця апартаментів в Алушті, здає їх подобово.

Дорога земля біля Алушти, власне будівництво, запуск ресторану – усе це свідчить про одне: грошей у Сергія Чередніченка на сите життя та власну справу в окупованому Криму більш ніж достатньо.

Замість висновку

Співпраця Чередніченка з окупаційною владою у 2022 році стала логічним результатом його багаторічної роботи в проросійських проєктах (зокрема, в СПУ та через зв'язки з Кивою і Стремоусовим). Втеча від українського правосуддя у 2020 році зробила його зручним та вмотивованим інструментом для окупантів – така взаємодія стала для нього єдиним способом сховатися від тюрми.

Соратники Сергія Чередніченка – Ілля Кива та Кирило Стремоусов – завершили свій шлях по-різному, та з однаковим фіналом, однак їхні історії стали нагадуванням: співпраця з ворогом має наслідки. Зрада держави, підтримка окупантів і мародерство на захоплених територіях не повинні залишатися безкарними. Рано чи пізно кожен, хто свідомо став на бік агресора, має відповісти – перед законом, судом і суспільством.

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.