Львочкін міг витратити два мільйони гривень на таємну підтримку Манафорта
Таємну лобістську кампанію, організовану в Європі одіозним американським лобістом Полом Манафортом, фінансував впливовий український політик.
Про це свідчить електронне листування, яке отримали OCCRP.
Кампанія мала на меті переконати європейських дипломатів та політиків, що ув’язнення опозиційної лідерки не повинно завадити країні підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом.
Гаманцем Манафорта був Сергій Льовочкін. Сьогодні він народний депутат та лідер найбільшої опозиційної партії. З 2010 по 2013 рік Льовочкін був головою Адміністрації Президента Віктора Януковича, який після поразки у Революції Гідності в 2014 році втік до Росії. Льовочкін допомагав Януковичу вести президентську виборчу кампанію. Пол Манафорт також допомагав Януковичу перемогти на виборах у 2010 році. А згодом технолог став головою президентської кампанії Дональда Трампа у 2016 році.
У жовтні 2011 року в Україні ув’язнили лідерку опозиції Юлію Тимошенко. Її звинуватили у тому, що, будучи прем’єр-міністром, Тимошенко підписала газові контракти з Росією і завдала шкоди національним інтересам України. Європейські лідери засудили цю справу як політично вмотивовану.
ФОТО Kanal “Web Rasskaz”
Ув’язнення Тимошенко поставило під загрозу важливу угоду про зону вільної торгівлі та асоціацію між Україною та ЄС, яку адміністрація Януковича сподівалася підписати у 2013 році.
“Наші друзі на заході не відвернулися від нас, але їм потрібна допомога, щоб протистояти тиску прихильників Тимошенко”, — написав Манафорт Януковичу в серпні 2011 року. Про це свідчить звіт “Стратегія з компенсації наслідків судового процесу над Тимошенко”.
Звіт був вкладений до одного з тисяч електронних листів, які опинилися у OCCRP. Вони підтверджують, що листування між Манафортом, Льовочкіним та іншими тривало десятиліттями, починаючи з 2008 року.
Частиною “Стратегії” Манафорта було залучення турецького політичного діяча та трьох колишніх європейських національних лідерів. Вони мали просувати ідею, що угода про асоціацію має продовжуватися, незважаючи на ув’язнення Тимошенко.
Деякі деталі цієї лобістської кампанії були викладені в обвинувальному акті Манафорта за 2018 рік. Його ув’язнили через розслідування про втручання Росії у вибори США 2016 року, яке проводив Департамент юстиції США під керівництвом Роберта Мюллера.
Зараз він відбуває покарання за податкові злочини та банківське шахрайство. Крім цього, Манафорт порушив закон, бо не зареєструвався як лобіст від імені уряду Януковича, коли намагався впливати на американських політиків.
Імені Льовочкіна в обвинувальному акті Манафорта немає. Але отримані електронні листи свідчать про те, що саме він був джерелом приблизно двох мільйонів євро, які проходили через рахунки, контрольовані Манафортом і використовувались для оплати лобістів.
Затримка виплат
Серед цих лобістів був Мевлют Чавушоглу, колишній президент Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Він був вперше обраний до парламенту Туреччини в 2002 році і сьогодні обіймає посаду міністра закордонних справ країни.
ФОТО Tasnim News Agency
Манафорт також залучив “Габсбурзьке тріо” — неформальну тіньову групу, до якої входили колишній президент Польщі Александр Кваснєвський, колишній канцлер Австрії Альфред Гусенбауер та колишній прем’єр-міністр Італії Романо Проді, який раніше обіймав посаду президента Єврокомісії.
Для координації кампанії Манафорт співпрацював з Аланом Фрідманом, американським ексжурналістом, який згодом став відомим політичним експертом та консультантом з питань зв’язків із громадськістю в Італії. Фрідман не поніс відповідальності за свою роль у лобістській кампанії.
Отримане листування показало, що роботу трьох членів Габсбурзької групи, Чавушоглу та Фрідмана оплачував Льовочкін. Однак з середини 2013 року виплати затримувались. Це викликало занепокоєння Гусенбауера.
“Щодо заборгованих виплат, я хочу закликати вас знайти рішення якомога швидше, оскільки члени Габсбурзької групи до такого не звикли, і не бажають приймати невиправдані затримки”, — писав Гусенбауер Фрідману в липні 2013 року.
Незважаючи на те, що він використовував термін “Габсбурзька група” для позначення себе та своїх колег, Гусенбауер заявив австрійському інформаційному агентству у 2018 році, що ніколи не чув про цю групу. Він сказав OCCRP, що не має чого додати до цих коментарів.
ФОТО Manfred Werner
Фрідман негайно направив електронний лист Гусенбауера Манафорту і зазначив: “Група Г. розлючена”.
“Для того, щоб зберегти співпрацю з Сашою (Кваснєвським – Ред.) та групою Г., нам потрібно зробити три грошові перекази сьогодні чи в понеділок”, — закликав Фрідман Манафорта. “Стає незручно”. Фрідман також нагадав, що чекає оплату за власну роботу.
Електронні листи показали, що Габсбурзькій групі заборгували 700 000 євро передоплати за другу половину 2013 року. Крім того, Гусенбауеру заборгували витрати на організацію конференцій у першій половині 2013 року.
Фрідман також повідомив Манафорту, що вони винні Мевлюту Чавушоглу “окремий” переказ у розмірі 230 000 євро. Манафорт наказав своєму помічникові Костянтину Килимнику переслати цей ланцюг електронних повідомлень Льовочкіну в той же день.
“Пол (Манафорт – Ред.) просить терміново повідомити С. Л. (Сергію Льовочкіну – Ред.), що Габсбурзькі товариші виходять з-під контролю через неоплату їхніх послуг і просить уточнити, що йому робити”, — написав Килимник особистому помічнику Льовочкіна. Той переслав весь електронний ланцюг на особисту адресу Льовочкіна.
Судячи з усього, Льовочкін заплатив, оскільки конференція, яку організувала Габсбурзька група в Парижі, відбулася у вересні, як і було заплановано.
Конфлікт інтересів
Прес-служба Льовочкіна повідомила OCCRP, що він “ніколи не контролював роботу пана Манафорта”. Кваснєвський сказав, що не отримував грошей від Льовочкіна чи Фрідмана.
“Я нічого не знаю про листування з людьми, про яких ви пишете”, — сказав Кваснєвський. “Я отримував винагороду за участь у конференціях від організаторів”. Він не вважає, що вчинив неетично, просуваючи цілі українського уряду і одночасно контролюючи судовий процес над Тимошенко у 2012 році за дорученням Європарламенту.
“Не було конфлікту інтересів з моїм мандатом в Європарламенті та участю в конференціях”, — сказав Кваснєвський OCCRP. “У мене була однаково чітка позиція щодо необхідності підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС та щодо необхідності звільнення політичних в’язнів”.
ФОТО European University Institute
Але, як стверджує Штефан Майстер, фахівець з питань Євразії Фонду імені Гайнріха Бьолля, дві ролі Кваснєвського суперечили одна одній.
“Александр Кваснєвський мав подвійну роль, працюючи для українських олігархів та ЄС”, – сказав Мейстер. — Це створює проблеми і є конфліктом інтересів”.
Чавушоглу також таємно лобіював, одночасно працюючи членом спостережної місії ПАРЄ на виборах в Україні 2012 року. Чавушоглу публічно виступав за угоду про асоціацію, водночас закликаючи політиків не критикувати уряд України щодо справи Тимошенко. Він також позитивно характеризував українські вибори у засобах масової інформації, всупереч оцінкам міжнародних спостерігачів — включаючи його власних — які відзначали серйозні порушення.
Наприклад, 13 грудня 2012 року Європейський Парламент ухвалив резолюцію, висловивши “занепокоєння з приводу того, що, на думку спостерігачів ОБСЄ, ПАРЄ, Парламентської асамблеї НАТО та Європейського парламенту, виборча кампанія, виборчий процес та післявиборчий процес не відповідав основним міжнародним стандартам і є кроком назад”.
Андреас Гросс, який керував спостережною місією ПАРЄ, критично поставився до виборчого процесу і стверджував, що Тимошенко потрапила до в’язниці з політичних міркувань без достатніх доказів корупції.
Чавушоглу публічно засудив ці коментарі, заявивши новинному агентству “Інтерфакс Україна”, що Гросс не був “ні справедливим, ні об’єктивним”.
Гросс розповів OCCRP, що Чавушоглу “часто мав суперечливі оцінки” виборів, але він не знав, що Чавушоглу був “замовним лобістом (українського – РЕД.) президента”.
“Коли ви опосередковано чи безпосередньо заангажовані і отримуєте оплату від уряду або його консультантів, ви не можете брати участь у спостережній місії в цій самій країні”, — сказав Гросс. “Конфлікт інтересів Мевлюта очевидний”.
Хоч їхня діяльність могла бути неетичною, водночас вона була прибуткова. Чавушоглу та Кваснєвський, схоже, не порушили жодних законів, одночасно лобіюючи та виконуючи обов’язки, покладені на них ПАРЄ та Європейським парламентом. Ні Чавушоглу, ні колишній прем’єр-міністр Італії Проді, не відреагували на запит про коментар.
Зрештою, лобістська кампанія, організована Льовочкіним та Манафортом, допомогла Януковичу здобути головну політичну перемогу. ЄС запропонував Україні угоду про асоціацію, навіть коли опозиційна лідерка все ще була ув’язнена.
Але тоді Янукович, шокуючи всіх, відмовився її підписувати. Відмова відбулася після сильного тиску з боку Росії, включаючи загрозу зриву торгівлі та політичних наслідків, щоби припинити дію цієї угоди.
Янукович зробив вибір на користь Росії. Це спричинило масові протести, які переросли в революцію, яка повалила його уряд. Звинувачений у корупції та порушенні прав людини, Янукович у 2014 році втік до Росії, а парламент звільнив Тимошенко з тюрми.
Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС 27 червня 2014 року.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
