Інтерв’ю Семочка: скільки разів збрехав розвідник (фактчек)

16 жовтня, через два тижні після виходу в ефір розслідування “Розвідкою по нирках” про колишнього високопосадовця СБУ, а нині першого замголови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка, - він зробив виступ у програмі «Стежками війни» на телеканалі ZIK. Протягом 15-хвилин чиновник нібито спростував факти, викладені у журналістському розслідуванні. Редакція програми «Наші Гроші з Денисом Бігусом» вважає за доцільне надати відповідне роз’яснення заявам Семочка.

Брехня №1: російський паспорт дружини

Семочко: «Моя сім’я на постійній основі проживає в Україні. Тетяна Лисенко, моя кохана жінка, з якою ми обвінчані перед богом і виховуємо нашу дитину, теж громадянка України. Ось її паспорт. Інших паспортів ні я, ні вона не маємо».

Демонстрація Семочком українського паспорту Тетяни Лисенко жодним чином не спростовує видачу їй російського. У програмі журналісти навели цілком обґрунтовані докази того, що опублікована в мережі копія російського паспорту  Тетяни Лисенко з високою вірогідністю є реальною, оскільки паспорт саме з таким серією-номером, на її ім’я, на її дату народження – справді видавався офіційними органами РФ, на нього був присвоєний російський індивідуальний податковий номер. Російські паспортні дані Тетяни Лисенко верифікуються через офіційний сайт Федеральної податкової РФ.

Більше того, саме цим сайтом податкової РФ користується сама СБУ, коли в рамках слідчих дій перевіряє паспорти РФ, видані завербованим агентам ФСБ на окупованій території.

Власне, ми не маємо сумнівів, що українське громадянство і паспорт у Тетяни Лисенко також є: наприклад, її будинок в Козині в реєстрі нерухомості пробивається за її українським ІПН.

Тому в розслідуванні йшлося про те, що Тетяна Лисенко найвірогідніше прийняла подвійне громадянство і отримала паспорт РФ у якості другого, що заборонено українським законодавством.

Разом з тим, ми все ж не можемо не звернути увагу на те, що продемонстрований Семочком паспорт візуально містить нечітку чорно-білу фотографію, а ПІБ власника паспорту Семочко повністю закрив рукою. Відтак ми не розуміємо, з якою метою Семочко взагалі демонстрував цей документ.

Брехня №2: “автоматична паспортизація” в Криму

«Стосовно громадянства кримчан слід пам’ятати, що понад 2 млн громадян України, які станом на 2014 рік мешкали в Криму, стали жертвами тотальної автоматичної паспортизації Путіним всіх кримчан. Переважна більшість з них були вимушені підкоритися окупаційному режиму».

Це відверта нісенітниця. Після насильного і незаконного приєднання Криму до Російської Федерації, РФ постановила (федеральним конституційним законом), що визнає мешканців Криму – і  громадян України і осіб без громадянства, що проживають на території півострова – громадянами Росії. Це була по суті заява політичного характеру. Однак таке явище, як «примусова паспортизація» є міфом.

Паспорти в Росії видає МВС РФ. Для того, щоб оформити паспорт громадянина РФ, необхідно : подати заяву (вона має бути написана від руки або машинописним текстом і подаватися особисто людиною, котра хоче отримати паспорт) та пакет документів (свідоцтва про народження своє і неповнолітних дітей, дві фотокартки, квитанція про сплату держмита і т.д.)

Це означає, що для того, аби оформити паспорт громадянина РФ – треба особисто звертатися в уповноважений орган, особисто заповнювати заяву і особисто подавати документи.

Нагадаємо, українських політв’язнів у Росії досі не можуть змусити офіційно прийняти російське громадянство – взяти російські паспорти. Олег Сенцов досі в документах російських органів проходить як громадянин України, і російська сторона не може продемонструвати  ні копій, ні вихідних даних якого-небудь російського паспорта. А Олександра Кольченка для прийняття російського паспорту навіть шантажують батьками, котрі залишилися на окупованій території.

Відтак неможливо паспортизувати родину Семочка без їхньої на те згоди.

Брехня №3: російський ІПН дружини

«Российские идентификационные номера присваивались в период аннексии автоматически, всем гражданам. Кому они присвоены, кому не присвоены – мне сложно ответить на этот вопрос».

Така ж нісенітниця, як і про примусову паспортизацію. Індивідуальні податкові номери в Росії, на відміну від України, отримують «автоматом» не всі громадяни – а ті, котрі якимось чином перетинаються з офіційним оподаткуванням: офіційно працевлаштовані, мають бізнес, мають страхування, продають щось, з чого треба сплатити податок, наприклад нерухомість і т.д. Тобто отримати код без власного відома й бажання просто не є можливим. Тому нам важко відповісти на питання – чому Сергій Семочко автоматично в односторонньому порядку присвоїв усім кримчанам, услід за паспортами РФ, ще й ІПНи.

Брехня №4: бізнес дружини

Семочко: «Тот дом, который показан в сюжете,  на 333 квадрата он действительно принадлежит моей любимой женщине, Татьяне Лысенко. У супруги был бизнес в Крыму, были  частные предприятия… туристический бизнес. При этом почему-то умышленно забыли о том, что мы продали этот бизнес, заплатили с этого бизнеса т.н. все налоги. Мы продали машину, заплатили все налоги».

По-перше, в розслідуванні було зазначено, що раніше Тетяна Лисенко у Криму мала ФОП і  турфірму ПП "Ялта-Холідей". По-друге, будинок у Козині вона придбала за півроку до продажу турфірми: будинок придбано в лютому 2016 року, а турфірма змінила власника в жовтні 2016 року. Тобто дружина розвідника фізично не могла придбати будинок на гроші від продажу туристичного бізнесу.

По-третє, навряд цей бізнес можна назвати високоприбутковим: одразу після перереєстрації на нового засновника компанію взагалі ліквідували. Логіка у тому, щоб прибутковий бізнес купити з піврічним авансом, щоб потім просто закрити - відсутня.  Зрештою, за даними наших джерел офіційні доходи Тетяни Лисенко з 2010 по 2018 рік - 1,25 млн грн, що еквівалентно 135 тис дол. за актуальним курсом (це приблизно 1/10 будинку, який оформлений на Лисенко).

Брехня №5: зашифроване авто

«Сейчас я передвигаюсь на автомобиле, который  числится на балансе Службы внешней разведки и которым управляют кадровые сотрудники Службы. Он не мой частный автомобиль… Номерные знаки это «номера прикрытия» на простом языке ».

По-перше, “номери прикриття” - це те, що має прикривати спецтранспорт, а не допомагати ідентифікувати його власника чи пасажира. У випадку з Семочком - маємо справу якраз із другим варіантом. Оскільки в номерних знаках на його автівці - АА1172СХ - безпомилково вгадуються персональні дані замголови розвідки, а саме його дата народження - листопад 1972р.

По-друге, яким чином Семочко, будучи офіційно ще співробітником СБУ, міг користуватися автомобілем СЗР? Адже цю автівку з Семочком в центрі міста, а також на Аскольдовому провулку, де знаходиться раніше очолюване ним столичне управління СБУ, журналісти фіксували щонайменше 4 рази задовго до призначення чиновника в розвідку.

Попри компліментарний характер інтерв'ю та лояльне ставлення журналіста до гостя програми – все ж прозвучало запитання  щодо того, як так сталося, що авто було в користуванні Семочка ще в СБУ. Однак це питання чиновник проігнорував. На аналогічне запитання голова СЗР Єгор Божок відповів, що автівка могла бути робочим транспортом в СБУ, а після переходу Семочка в розвідку - могла бути передана на баланс СЗР, а з нею нібито й номери,  і навіть водій. Однак враховуючи нюанс із номерами - є підстави сумніватися в реалістичності цього сценарію.

Брехня №6: вертоліт

«К примеру, вы на улице, проходя мимо рядом с красивым автомобилем, к примеру Rolls Royse Phantom, который стоит миллионы долларов, сделали фотографию. После этого, спустя какое-то время, вы занимаете ответственный пост. Вдруг появляется на экране ваша фотография и говорится, что Александр ездит на Phantom и не указал свои доходы в декларации. Наверное ж  это есть элемент манипулирования».

Маніпулювання тут і справді є – однак не в журналістському розслідуванні, а в поясненнях Семочка. Діти Тетяни Лисенко публікували різні фото з гвинтокрилом (поруч і всередині) щонайменше три рази за три роки, то в Одесі на виноробні, то десь у степу. Щоразу, за дивним збігом обставин, це був один і той же гвинтокрил, його бортовий номер UR-ICH чітко видно на всіх фото. Причому в журналістському розслідуванні не звучало твердження про те, що гвинтокрил «належить» родині Семочка. Йшлося про те, що ним часто користуються, і навіть було озвучено орієнтовну вартість оренди цього транспортного засобу для перельотів за даними фірми-експлуатанта.

Брехня №7: спецагенти на субпідряді у журналістів

“Если окунуться в глубину этого вопроса, то маленькая команда журналистов не способна отфиксировать сотрудника, высокопоставленного сотрудника СБУ, в течение года,  чтобы это не было каким-либо образом видно или не видно. В программе показаны ракурсы – как выезжает моя машина, как я двигаюсь по городу. Это есть элементы визуального наблюдения, есть элементы использования оперативно-технических средств, то есть целого комплекса”.

Ми наполегливо пропонуємо Сергієві Семочку не поширювати недостовірної інформації. Над цією програмою в частині зйомок працювали: 1 журналіст, 2 оператори і 2 водії, причому, враховуючи потреби інших журналістів програми – по черзі. Усі зйомки зроблені без використання спеціальних ресурсів, або, як висловився Семочко, «оперативно-технічних засобів».

У розпорядженні програми – цивільна відеокамера і цивільний, побитий роками і нелегкою долею, старий квадрокоптер. Чому співробітник  СБУ, а потім СВР не помітив журналістів – питання, котре на нашу думку, лежить в площині його професійної придатності.

Ми також пропонуємо Сергієві Олексійовичу роз’яснити його водієві, що навіть з огляду на високопоставленого пасажира в машині – він не має права порушувати правила дорожнього руху. Проїзд на червоний і проїзд по зустрічній, котрі ми фіксували під час зйомок, можуть створити аварійну ситуацію, відтак є заборонені для всіх учасників дорожнього руху.

_ _ _

Нагадаємо, наш проект реалізується за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні. За кошти РФ ні до початку війни – ні після, наша програма не фінансувалася і фінансуватися не буде.

Під час підготовки цього розслідування Сергій Семочко у письмовій відповіді на запит програми “Наші гроші з Денисом Бігусом” не просто відмовився від коментарів. Він вимагав у журналістів знищити «незаконно зібрану»  інформацію про нього. У зв’язку з цим, ще раз наголошуємо – вся інформація була зібрана і оприлюднена в рамках журналістської професійної інформаційної діяльності, а отже законно.

Також змушені нагадати Сергієві Олексійовичу, що цензура в нашій державі заборонена. Цензура визначена в Законі як «будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації… узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації» (ст.24). Що, власне, і намагався зробити чиновник.