Щороку Україна витрачає майже 209 млн доларів через наслідки насильства щодо жінок

«Це дослідження, яке стосується вартості насильства для постраждалих, для економіки країни. Це оцінка не стільки за 2017 рік, скільки за рік як такий. Ідея полягала в тому, щоб подивитись, скільки втрачають сім’ї, люди з власних кишень, економіка через те, що кривдять жінок; які є прямі та непрямі витрати, пов’язані з випадками насильства», — розповідає Олена Кочемировська.

«Це бюджет такого міста, як Одеса. Фактично саме стільки втрачає держава для того, щоб відшкодувати вартість послуг, пов’язаних із реагуванням на насильство, через втрати, пов’язані з непрацездатністю людей, через втрачені життя. Більше того, найбільша частина витрат йде на підтримку діяльності правоохоронних органів та пенітенціарної системи. Майже десять мільйонів доларів вкладається на реагування на випадки насильства з боку поліції або з боку судів, пенітенціарної системи щодо тих людей, які вчинили злочини — наприклад, вбили жінку або нанесли тяжкі тілесні ушкодження», — говорить Олена Кочемировська.

«На виході ми отримуємо певне уявлення щодо того, які ми несемо втрати стосовно життів постраждалих від насильства за ознакою статі, гендерно зумовленого насильства. 600 жінок за рік гине в Україні внаслідок насильства. Якщо ми кажемо про витрати, то жінки, які отримують побиття, синці, психічні, психологічні травми внаслідок насильства, з власних кишень витрачають майже 190 мільйонів доларів на рік для того, щоб мати змогу допомогти собі самостійно. Йдеться про втрати, пов’язані з пошкодженнями помешкання або майна, з необхідністю відновлювати або шукати нове місце проживання. Дуже велику частину складають збитки від втрати заробітку. Це може бути тимчасова непрацездатність або ситуація, коли жінка через постійну відсутність на роботі втрачає її взагалі. Це також втрати, пов’язані з орендою житла та переїздом. Що стосується медичних послуг та ліків – на жаль, це не дуже велика частина збитків, які стають частиною витрат жінки на те, щоб захистити себе від насильства. Часто це через те, що жінки не звертаються до медичних закладів, до соціально-психологічної допомоги, часто вони навіть не називають причину того, що з ними сталося».