СБУ вимагає від громадян довести, що їхні будинки обстрілюють

Жанна Лобас, мати-одиначка із трьома дітьми живе у селі Серебрянка Бахмутського району Донецької області у багатоквартирному будинку. Щойно у 2014 році розпочалась антитерористична операція, в селі зникла електрика. Мабуть, десь перебили дроти або ж знищили трансформаторну будку. Цілих два тижні всі мешканці цього будинку готували їжу на вуличному вогнищі. У липні вони так само пили на вулиці чай, коли поруч із ними почали вибухати снаряди. Просто дивом вони залишилися живими та сховалися у підвалі. Коли піднялися нагору, то зрозуміли, що сховалися вчасно: вибухами повибивало вікна у всіх трьох кімнатах, фіранки немов на стрічки порізало, вхідні двері вибуховою хвилею повідкривалися у зворотній бік, декілька гарячих скалків впали на диван та пропалили його до підлоги, розбився також і телевізор. Найбільшими скалками пробило дах і стелю, тому далі у квартирі жити було просто неможливо.

Жанна зібрала вцілілі речі та разом із дітьми переїхала на іншу квартиру, яку довелося орендувати у тому ж селі. Грошей у неї обмаль, бо працює на півставки завгоспом у сусідній школі. Вона також отримує пенсію по інвалідності третьої групи з дитинства, але всіх цих коштів все одно не вистачає. Двоє дітей Жанни, студенти, навчаються у Бахмуті, а третій, 15-річний школяр, живе разом із матір’ю. «Житло орендувати важко, — каже вона. — Я хотіла би повернутися у свою квартиру, але ніхто не хоче займатися ремонтом. Місцева влада не має коштів на це, а донори кажуть, що грошей, які потрібні на ремонт цього будинку, вистачить, щоб полагодити декілька приватних будинків іншим людям».

Тому Жанна Лобач звернулась за порадою до юристів Чугуївської правозахисної групи, яка співпрацює із Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Там їй порадили оцінити свої збитки та звернутися із позовом до держави Україна за компенсацією. Логіка тут проста: оскільки в Україні відбувається антитерористична операція, то все, що відбувається підпадає під дію Закону України «Про боротьбу з тероризмом». У статті 19 цього Закону вказано: «Відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом».

Жінка оцінила збитки у 50 тисяч гривень та подала позов проти низки державних організацій, таких як Кабінет Міністрів, Міністерство оборони та інших. У своєму позові жінка стверджує, що вона не знає, хто саме обстріляв її житло, але, на її думку, держава Україна не захистила належним чином ані її, ані її майно. Трохи пізніше до справи долучився експерт із оцінки збитків та підрахував, що сума коштів, необхідних для ремонту, є значно меншою і складає всього 17 600 гривень.

Відповідь Кабінету Міністрів на цей позов була дуже цікавою. Чиновники міністерства, виявляється, ніяк не можуть компенсувати збитки, оскільки не розпоряджаються бюджетними коштами. Крім того, ніяких підстав для відшкодування шкоди, на думку Кабміну, немає, адже ще не було вироку суду щодо притягнення до відповідальності людей, які вчинили цей теракт. Немає також закону та спеціального державного органу, які могли би здійснювати відшкодування за певним механізмом. Навіть розмір завданої шкоди представники Кабміну вважають необґрунтованим.

Представник Міністерства оборони заявив, що жоден закон не передбачає такого, аби той, хто бореться із тероризмом, відповідав за шкоду, спричинену терористичним актом. Представник Міністерства внутрішніх справ заявив, що його працівники володіють тільки стрілецькою зброєю і не могли вчиняти артилерійські обстріли. Крім того, артилерійський обстріл не кваліфікували як надзвичайну ситуацію. Особливо цікавою була відповідь Антитерористичного центру при СБУ. Там заявили, що Центр не має зброї і бойових підрозділів, а отже ніяк не міг заподіяти Жанні Лобас шкоду. Артемівська райдержадміністрація у Донецькій області заявила, що не наділена повноваженнями відшкодовувати цю шкоду. Представник СБУ заявив, що Жанна Лобас не представила до суду доказів того, хто саме обстрілював її будинок та з якої саме зброї.

Але суд зауважив, що СБУ розглядає кримінальне провадження за фактом обстрілу села Серебрянка у липні 2014 року, і з цього приводу вже триває досудове розслідування. Крім того, Жанна Лобас є потерпілою в іншому кримінальному провадженні за фактом розв’язання та ведення Російською Федерацією війни проти України. Відомо також, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей досі триває. З іншого боку Кабмін у 2014 та 2015 роках затвердив постанови і нормативно-правові акти щодо порядку надання грошової допомоги та відшкодування постраждалим від АТО. Звісно, в українському бюджеті не передбачено коштів для виплати компенсації Жанні Лобас та тисячам інших людей. Але ще у 2005 році з’явилося рішення Європейського суду «Кечко проти України». І з нього випливало, що право на отримання належних коштів від держави ніяк не залежить від того, чи є відповідні асигнування у бюджеті. Є також рішення 2004 року «Айдер та інші проти Туреччини», і в ньому говориться про теорію соціального ризику. Це означає, що коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку, то вона несе абсолютну відповідальність і повинна компенсувати шкоду, завдану діями терористів. Суд зазначив, що для виникнення обов’язку держави з відшкодування не має значення, хто саме завдав шкоду: посадові особи, терористи чи взагалі невстановлені люди.

В результаті розгляду справи Артемівський міськрайонний суд присудив виплатити Жанні Лобас 17 600 гривень із держбюджету. Але чи отримає вона ці гроші?

Адвокат Чугуївської правозахисної групи Іван Мудраченко, який вів цю справу в суді, каже що досі жодному з їхніх клієнтів не вдалося отримати кошти по виграних справах. «Зазвичай справу, виграну у першій інстанції, представники держави оскаржують в апеляції, потім — у касації, а касація передає її на розгляд назад — у суд першої інстанції, — пояснює він. — Я дуже сподіваюся, що ця практика змінилася, і кошти нарешті почнуть виплачувати. Але станеться це не раніше, ніж через півроку».