Громадський центр правосуддя роз’яснює обмеження свободи пересування у зв’язку з коронавірусом

Громадський центр правосуддя в м. Татарбунари за фінансової підтримки Європейського Союзу продовжує цикл відеоконсультацій «Права людини vs коронавірус».

Про це повідомляє Громадський простір.

У другому випуску правова радниця Центру, адвокатка Юлія Лісова розповідає про обмеження права на свободу пересування. Головне завдання консультацій – зорієнтувати людей щодо впливу заходів з протидії коронавірусу на реалізацію їх прав. 

Нормативно-правова база: 

• Стаття 33 Конституції України: Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
• Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права:

Кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання.

Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об’єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки,  громадського порядку, здоров’я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на в’їзд у свою власну країну.

• Стаття 2 Протоколу N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює схожі положення зі статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
• Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

З наведених нормативно-правових актів ми бачимо, що свобода пересування, яка є безумовно важливим правом людини, може бути обмежена державою. Але таке обмеження може бути здійснено лише за певних обставин та об’єктивної необхідності та на підставі ЗАКОНУ. 

Наразі правозахисниками справедливо підіймається питання того, що в Україні обмеження цього права у зв’язку з карантином відбулося не у передбачений Конституцією спосіб, а саме – свободу пересування обмежено на підставі підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, а не на підставі закону.

Разом з тим, враховуючи об’єктивну необхідність дотримання карантину, а також те, що на сьогодні обмежувальні підзаконні нормативно-правові акти не скасовано і фактично виконуються, а за їх порушення встановлюється адміністративна та кримінальна відповідальність, їх необхідно знати.

Міжнародні обмежувальні заходи:

З 17 березня 2020 року з 00 годин 00 хвилин протягом наступних двох тижнів будуть закриті пункти пропуску через державний кордон України для авіаційного, залізничного та автобусного сполучення. Для громадян України, які подорожують власним транспортом, пункти пропуску відкриті.

16 березня 2020 року з 00 годин 00 хвилин протягом наступних двох тижнів припиняється в’їзд на територію України іноземців та осіб без громадянства, за винятком осіб, які мають право на постійне або тимчасове проживання на території України, та за окремими рішеннями Міністерства закордонних справ України – акредитованих працівників дипломатичних представництв, консульських установ, представництв міжнародних організацій тощо.

Разом з тим, за необхідності вирушити закордон необхідно пересвідчитися на офіційних сайтах країни призначення – чи не закрила вона свої кордони для в’їзду іноземців.

Внутрішньодержавні обмежувальні заходи:

Заборонено з 12 год 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р.:

• регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями);
• перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху та в режимі маршрутного таксі;
• перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому).

Особливості переміщення через КПП з тимчасово окупованими територіями

З 16 березня 2020 року по 3 квітня 2020 року припинено пропуск:

На тимчасово окуповані території – осіб, які мають місце реєстрації проживання на підконтрольній території;

На підконтрольні Україні території – осіб, які мають місце реєстрації проживання на тимчасово окупованій території.  

При цьому у відношенні режиму КПП з АР Крим використовується формулювання “громадян України та членів їх сімей”. Що дозволяє зробити висновок про те, що члени однієї родини мають можливість обґрунтовувати своє переміщення місцем реєстрації одного з членів своєї родини.

В той час, як у відношенні осіб, які перетинають КПП у Донецькій та Луганській областях, правила стосуються індивідуально кожної конкретної особи. 

Також, стосовно переміщення через КПП в/з АР Крим крім передбачених загальних підстав пропуску можуть застосовуватись “підстави гуманітарного характеру” за індивідуальним рішенням Державної прикордонної служби України.

Додатково: у випадку введення в Україні або в її окремих регіонах режиму надзвичайного стану можливо застосування таких заходів на підставі Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”:

1) встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;

5) заборона страйків;

6) примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.

7) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов’язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

8) встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;

9) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об’єктів, діяльність яких не пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;

10)встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів;

11)запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;

12) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов’язковою компенсацією понесених втрат;

13) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

14) усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов’язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов’язків зазначених керівників на інших осіб.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим. Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.