Окупована Херсонщина очима політолога Володимира Молчанова

Політологи мають особливий погляд на те, що відбувається навколо. Бо дивляться на світ через призму своєї професії, враховуючи усі “підводні камені” суспільно-політичного життя, добре знайомі фахівцям, але про які пересічні громадяни можуть і не здогадуватися. 

Насичена розмова з херсонським політологом Володимиром Молчановим дає змогу краще зрозуміти, що зараз відбувається на Херсонщині, хто бореться за сфери впливу, чи проведуть референдум, якими можуть бути його наслідки. Говорили про російські гроші, посадовців, зрадництво, евакуацію і багато іншого.

Про так званий “уряд” Херсонської області

Володимир Молчанов вважає: створюючи так званий “уряд” Херсонської області, різні суб’єкти прийняття рішення мали різну мету.

Колишній прем’єр-міністр росії сергій кирієнко, візит якого і дав поштовх до формування цього “уряду”, мав дві мети. Перша — вбезпечити своїх людей з Калінінградської області від можливих репресій з боку Путіна через неминучий економічний крах від її блокади. Друга — граючи проти клана шойгу, “застовпити” за собою контроль над Херсонщиною.

У сальда, який так званим “указом” затвердив створення “уряду” Херсонської області, мета була приземленіша — спробувати якось збалансувати вплив на себе з боку “військових яструбів”, які й призначили його на цю “посаду”. Кажуть, до остаточної зради переконували його в кримській тюрмі, бо спочатку він хотів зайняти позицію “і вашим і нашим”: для українців демонструвати свій патріотизм, для окупантів — лояльність. Але не вийшло. На нього тиснули рашисти, які представлені передусім комендантом області на прізвище бєдрік, самопроголошеним мером Херсона кобецем. Тиснув нав’язаний сальду його “перший заступник” Булюк — колишній митник, з яким сальдо мав дуже напружені стосунки ще до окупації. Третій центр сили — самопроголошена кримська влада, аксьонівці, константіновці та їхні представники: начальник так званого “відділу освіти” тетяна кузьміч і ще один “заступник” сальдо - стремоусов. Обидві ці кандидатури сальдо навряд чи добровільно призначив на їх посади, оскільки чудово розуміє, хто такий стремоусов і хто така кузьміч, розуміє їх абсолютну ділову нікчемність.

На думку політолога, сальдо своїм “указом” про створення “уряду” Херсонської області намагався позбавити їх впливу та повноважень і так  спробував відвести їм роль або “говорящих голів”, або поступово повністю їх прибрати від себе. Він завжди ще з початку свого “призначення” намагався ставити на посади більш лояльних до себе людей — скажімо,  батько і син семенчеви, але цього було недостатньо. Очевидно, він в такий спосіб вирішив, по-перше, додати чужих людей, які, не знаючи тут нічого і не маючи ніяких навичок керування регіоном, будуть більш-менш залежними від самого сальда, по-друге — продемонструвати всім російським центрам впливу свою лояльність (для нас поняття “уряд” на рівні області є дивним, а в Росії в усіх суб’єктах федерації існують саме уряди, є голови урядів, є міністри, звичайні керівники обласних управлінь мають в росії статус регіональних міністрів). Сальдо намагався вбити кількох зайців одночасно (“Він завжди був майстер на такі кульбіти”, — характеризує зрадника експерт), намагаючись бути своїм для всіх.

З іншого боку, у  сальда все більше й більше простежувалися риси манії величі. Починав він з того, що видавав не розпорядження, а укази, як голова держави. Потім  створив у своїй “адміністрації” управління внутрішніх і зовнішніх відносин — щось на зразок “міністерства закордонних справ”. І, нарешті, цей “уряд” сальдо не очолив, не увійшов в нього — він діє при сальдо як при “голові адміністрації”. В російських суб’єктах федерації голови адміністрацій (губернатори) обираються населенням на прямих виборах, а місцеве самоврядування (в тому числі і мери), навпаки — не обирається, а призначається. А “уряд” Херсонщини призначений ніким не обраним “губернатором”, “головою адміністрації”. 

У підсумку, всім частковим крокам у нав'язуванні регіону російського порядку денного окупанти зобов'язані не “уряду” з росіян, розбавлених одним колаборантом, а “воєнно-гражданской адміністрації” з колаборантів, розбавлених одним росіянином. Бо попри колективну та індивідуальну некомпетентність, внутрішні суперечки, давню ворожнечу між окремими “адміністраторами” та несприйняття себе херсонцями, колаборанти хоча б розуміються на місцевих реаліях. Сальдо із “адміністрацією” за силової підтримки російських солдатів захопив Укрпошту, Пенсійний фонд, усі підприємства галузі ЖКГ. Організував видачу російських паспортів у достатньому для задоволення нечисельних охочих обсязі. За його “указами” російські солдати знищують українські банківські термінали в магазинах; він навербував понад 200 зрадників-вчителів і переконав горе-батьків десь до 2000 дітей віддати їх вчитися за російськими програмами на гарматне м'ясо. Між тим про “уряд” весь цей час ніхто не чув, хіба крім про єдиного “міністра”, зрадника олексія ковальова, що в схожих на щиросердні зізнання інтерв'ю розповідає, як налагодив канал ”віджимання” та перевезення в окупований Крим українського збіжжя.   

До речі, своїх людей, колишніх давніх співробітниць сальдо поставив керувати підготовкою до так званого “референдуму”. І тут теж закладена певна міна повільної дії. Якщо Херсон звільнять до 11 вересня, то вина за це буде вже не на сальді, а на плані шойгу, на російській армії, яка не втримала Херсон. Сальдо ж зробив все, що тільки міг, і  перед російськими кураторами він вважає себе чистим.

Про хворобу чи “хворобу” сальда

Політолог впевнений, що  перша “новина” про “медогляд” і передачу “повноважень” окупантському “голові уряду” свідчить про зовнішнє стосовно сальда її походження. Тобто вдаваний уряд вперше показав, хто в тимчасово загарбаному регіоні є тимчасовим господарем. І знову результатом був “пшик”: фактично, т.в.о. гауляйтера стала катерина губарєва, представниця донецьких кланів у “совражестві” “ВГА”, а “уряд” разом з “т.в.о. глави області” єлісєєвим, як і раніше, ніяк себе не проявляє. Тому, щоб не було причиною усунення сальда — чи реальне загострення хвороби, чи отруєння, чи запалення хитрості на тлі, наприклад, невдоволення кураторів черговим відкладенням на невизначений термін дати “референдуму”, чи, нарешті, бажанням впливових кіл у росії самим “освоїти” нібито обіцяні Херсонщині з федерального бюджету рф 6 мільярдів рублів, — окупантам його буде дуже не вистачати. Заразом розшифруємо, чому сукупності “адміністраторів” сформованої російською окупаційною комендатурою “военно-гражданской администрации Херсонской области” підходить відсутнє в словниках російське слово “совражество”: там присутні чимало старих запеклих ворогів з довоєнних часів, яких окупанти поєднали виконувати спільне завдання. Зробили це чи то навмисно, для “балансування впливів”, чи випадково, не розуміючись на місцевій політиці. Сальдо і булюк мали жорсткі конфлікти із судами  під час визначення результатів місцевих виборів 2020 року. Та й до того стосунки їх були ворожими -  булюк фактично витіснив сальда з керівної позиції в обласній організації партії “Наш край”. Також булюк “не схвалює” ковальова - той став кандидатом в депутати від “слуг народу” у 2019-му без погодження з булюком, хоча той вважає, ніби і муха не повинна літати в його скадовсько-голопристанському “королівстві” без його дозволу. Сальдо зневажливо сприймав стрємоусова як дешевого комедіанта, якого наймав для шумної масовки у бізнесово-рейдерських справах. А  сємєнчеви та ільмієв навпаки є перевіреними людьми сальда, його давніми молодшими партнерами. Як бачимо, “злагодженість” у “команди” така собі. А якщо згадати, що сам сальдо не цурався засилати ФСБ до них не бажаної частини своїх підлеглих, то можливі найфантастичніші сценарії майбутньої “діяльності” цієї “адміністрації”. 

Про “референдум”

Володимир Молчанов наголошує: для так званого “референдуму”, який планують росіяни, в Україні відсутня будь-яка нормативно-правова база — закону про місцеві референдуми не існує, він був визнаний свого часу антиконституційним. Влада нещодавно спромоглася на Закон про загальнонаціональний референдум, але не обласний. І в жодному разі не можуть пропонуватися на референдуми територіальні питання. Тому українська база тут не працює взагалі.

Щодо можливості використання якоїсь російської нормативно-правової бази, то вона теж не застосовується, тому що в новій “команді” немає юристів з виборчого права.

На думку експерта, перенесення так званого “референдуму” на 11 вересня дало росіянам змогу забезпечити себе різними лайфхаками для його проведення.

Перше — їм вдалося знайти в обласному архіві списки виборців президентських виборів 2019 року. Їх мали б знищити в першу чергу, але Херсонська обласна адміністрація не потурбувалася про вивезення або знищення архіву, вона багато про що  не потурбувалася. Володимир Молчанов вважає це злочинним нехлюйством з боку  чиновників, особливо глави ОДА пана Лагути. А в тому, що ці важливі документи дісталися росіянам, політолог звинувачує зрадницю — юристку Інну Поляренко. Вона працює зараз на сальда, а до того працювала юристкою на Колихаєва (не у міській раді, а в особистому благодійному фонді Ігоря Колихаєва), раніше — і на сальда, і на януковича, і на партію регіонів. Вона прийшла до архіву в супроводі кількох автоматників і вивезла списки. Тож окупанти здобули в паперовому вигляді досить значну частину персональних даних херсонців, які мали право голосу, а також зразки підписів тих, хто проголосував. Володимир Молчанов вважає, що це перша третина необхідного для проведення фіктивного референдуму.

Друга третина необхідного —  зрадники які погодилися б зайняти місця в комісіях. (Якщо їх формувати навіть не за українськими законами (у кожній комісії 12-18 осіб), а за якимись російськими “понятіями” (хоча б по 10 осіб), то все одно для простого підрахунку голосів потрібно 7500 осіб, які більш менш знаються на математиці, на діловодстві і які б погодилися активно зрадити і засвітитися в рашистських документах. До речі, активна участь в такому “референдумі” є кримінальним злочином, покарання — від 8 до 12 років позбавлення волі. Політолог має дуже великий сумнів, що знайдеться така кількість зрадників, тим більше у кожному населеному пункті. Звідси й прогноз: у більшості населених пунктів, особливо в селах, навіть імітацій референдуму не буде, дільниці не відкриються. Тим більше, що саме в тих приміщеннях, де можна відкрити дільниці, розташувалися самі окупанти. Бо вони є більш комфортними для проживання ніж звичайні сільські будинки, особливо в депресивних регіонах. Школи, будинки відпочинку і є основним місцем розташування солдатів-окупантів, які, звичайно, бояться за свою безпеку, бояться українських партизанів і навряд чи погодилися б з проведенням такого референдуму в цих будівлях.

Третя, остання частина необхідного, яка не буде виконана точно — це активність херсонців. Окупанти можуть розраховувати на явку щонайбільше 20-30 тисяч — це ті, хто дійсно чекали на “рускій мір”, подали заявки на паспорти і співпрацюють з адміністрацією. Ця співпраця може бути як на адміністративному рівні, так і у якихось дрібних маркетингових технологіях (взяв сам російську допомогу — приведи іншого, отримай за це додатковий продуктовий набір чи оці горезвісні 10 тисяч рублів).

Втім, частина окупантів і колаборантів досі налаштовані не просто сфальшувати, а саме “переконати” чи примусити зробити вигляд, що “переконали” населення окупованих територій, що вони “хочуть до росії”. Мабуть, через розуміння, що росії лише собі дорожче буде утримувати анексований регіон з вкрай ворожим населенням. Тому на додачу до звичного вже батога “ви залякані нацистським підпіллям”, “зміріться, росія тут назавжди”, ”Україна - це штучний проєкт “антиросія”, українців не існує, навіть ті, хто думає, що є україномовним, насправді то росіяни із дещо спотвореною російською мовою, тобто суржиком”, надходить і пряник. Зрадникам і “переконаним” обіцяють зарплату 70 тисяч, тобто вдвічі більше, ніж на території росії. Цілком можливо, що як не причиною, то вагомим поштовхом позбутися сальда стали очікування розподілу міфічних 6 мільярдів рублєй. Але так чи інакше, і незалежно від причин усунення сальда, окупанти без нього багато що втратили. 

Про те, чи можна довести, що підписи підроблені, а результати “референдуму” сфальшовані

Політолог наголошує: ніхто й не має ніяких сумнівів у нелегітимності так званого “референдуму”. Списки виборців, персональні дані, росіяни, найімовірніше, використають не для організації псевдореферендуму, а заради інших злочинних дій, як от дізнатися адреси, щоб потім або “віджимати” нерухомість, або шукати людей за цими адресами. Можливість імітації підписів, “малювання” схожих, політолог не виключає, хоча і не розуміє, навіщо росіянам це потрібно.

Навіть якщо росіяни оприлюднять якісь результати, навіть якщо Україна потім “здобуде” цю документацію і там стоятимуть підписи, схожі на підписи громадян, чесним людям нема чого боятися, впевнений Володимир Молчанов. З одного боку, не існує жодних законів, які б регламентували перевірку легітимності цих підписів. З іншого боку, участь у цьому референдумі є кримінальним злочином — можна отримати 3 роки позбавлення волі. Але звинуватити громадянина на підставі того, що на бюлетені стоїть нібито його підпис, не можна. У нас правова держава, існує презумпція невинуватості, і наявність підпису ще не означає, що громадянин його поставив. Наша влада, наша прокуратура мусять довести, що це саме його підпис. 

Пан Володимир вважає, що навряд чи комусь доручать перевіряти ці підписи — хіба що у справах тих, хто засвітився в інших фактах зради. Але реальних зрадників, які хочуть піти на референдум, він також не хоче якось “розхолоджувати”. І сподівається: в держави буде час та натхнення все перевірити і притягнути до відповідальності тих, хто  поставив свій підпис на російських так званих списках виборців.

Найімовірнішим перебігом подій політолог вважає такий: росіяни взагалі не будуть фіксувати реальної присутності людей, і це додатково їм дасть можливість потім назвати якусь цифру, яку ніхто не зможе перевірити навіть постфактум. Вони не залишать жодних слідів цього так званого “голосування” — хіба що покажуть обличчя вже засвічених зрадників, які перед телекамерами будуть радісно голосувати.