Чому херсонці орієнтуються на Кіма, або Які повноваження у голів військових адміністрацій
Херсонці більше поважають голову Миколаївської облдержадміністрації (наразі – військової адміністрації регіону) Віталія Кіма, ніж власних керівників військових адміністрацій. Чому так сталося, і що таке військова адміністрація взагалі – з’ясовували журналісти Медіаплатформи «Вгору».
Те, що херсонці більше довіряють саме сусідському Кіму, а не голові ВА Херсонської області Олександру Прокудіну чи міської ВА Роману Мрочку, опосередковано підтвердило й дослідження, яке наразі проводить Центр близькосхідних досліджень.
Експерти Центру досліджують на звільненому правобережжі Херсонщині життя в окупації, джерела мирного спротиву тощо. Про результати говорити ще зарано. І про ставлення до Кіма дослідники не питають. Але цікавляться, звідки мешканці деокупованих населених пунктів дізнавалися та дізнаються інформацію, яким джерелам/ресурсам довіряють. І більшість опитуваних вказує: «Николаевский Ванек», Кім.
Чому херсонці поважать Кіма
У цього, як вважає заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов, є як суб’єктивні, так і об’єктивні причини.
По-перше, це пов’язано з активністю Кіма, його медійністю, створеним ним самим та соціальними мережами образом, – пояснює експерт. – І він, у певному сенсі, – взірець. Але це взірець саме для умов війни. Треба чітко розуміти, що тут йдеться не про його господарську діяльність чи розпорядчі функції. Це образ людини, яка в екстремальній ситуації зберігає надію, впевненість, створює, принаймні, видимість інформованості, прогнозованості та віри в Перемогу. Не можна не визнати, що починаючи з 24 лютого й більшу частину минулого року, та й досі, мало хто зумів комунікувати з громадянами так, як він. І ця комунікація зіграла важливу роль у тому, що Південь країни вистояв. Люди зберігали надію та згуртованість, наскільки те було можливо, і навіть більше, ніж прогнозувалося. По-друге, не забуваємо – Миколаїв не був під окупацію, тому значною мірою збереглися комунальні служби, техніка, люди. Так, їх жорстко обстрілювали довгий час, поки не звільнили правобережжя Херсонщини. Але там збереглися органи місцевого самоврядування та керованість процесом. І, по-третє, постійні заміни керівництва обласної та міської влади Херсона теж не сприяють її оперативній роботі й відповідній реакції.
Хронологія ротації обласної влади Херсонщини
З 05:30 години 24 лютого 2022 року на всій підконтрольній території України запроваджено воєнний стан. З цього часу керівники обласних державних адміністрацій автоматично стали начальниками відповідних обласних військових адміністрацій. Як Віталій Кім.
На Херсонщині аналогічну посаду займав Геннадій Лагута. Але 9 липня 2022 року Президент звільнив Лагуту й тимчасово поклав виконання його обов’язків на Дмитра Бутрія.
Менш ніж через місяць, 3 серпня 2022 року, звільнив Бутрія та призначив Ярослава Янушевича.
Але 24 січня 2023 року Президент звільнив і Янушкевича, а 7 лютого 2023 року призначив на його місце Олександра Прокудіна.
Депутати обласної ради через введення воєнного стану не позбавляються своїх повноважень і мають працювати, пропри окупацію/деокупацію/обстріли. Єдина відмінність від мирних часів – вони зобов’язані приймати рішення швидко, без зайвого формалізму. Бо від цього залежить розв'язання гострих проблем наших військових та цивільного населення області.
За «спиною» незмінного голови військової адміністрації Миколаївщини Віталія Кіма з 9 грудня 2020 року стояла команда обласної ради, яку очолювала Ганна Замазєєва (але з 10 березня 2023 року призначена головою Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України).
За «спинами» чергових призначенців ОВА Херсонщини, – один незмінний очільник обласної ради, – Олександр Самойленко.
Що стосується місцевих військових адміністрацій, то ситуація тут кардинально інша.
За лаштунками «дрібних» призначень
Як пояснює голова обласної організації Комітету виборців України Дементій Бєлий, якщо Президент підписує Указ про створення ВА населеного пункту, то віддає усю владу над ресурсами громади в одні руки.
За чинним законодавством, Президент може утворювати військову адміністрацію населених пунктів у тих випадках, якщо відповідні органи самоврядування не можуть через війну виконувати своїх прямих, покладених на них функцій.
У результаті децентралізації з 2020 року в країні вже немає ОМС населених пунктів. Є керівництво громад. Однак за реформою децентралізації мали слідувати зміни до адміністративного устрою та відповідних статей Конституції. Проте цього не сталося.
Тому формально Президент призначає голів ВА населених пунктів, а по факту – відповідальних за громаду з центром у тому чи іншому місті/селищі.
У кожного органу місцевого самоврядування, у кожній громаді, є три ланки влади: рада депутатів, голова, виконавчий комітет тощо.
Начальник військової адміністрації населеного пункту бере на себе функції усіх цих трьох ланок.
Йому підпорядковуються всі місцеві управління, департаменти, комунальні підприємства, які б за мирних часів підпорядковувалися іншим органам місцевого самоврядування, – пояснює Дементій Бєлий. – Усі повноваження концентруються в руках однієї людини. Вона може формувати свій певний штат, вирішувати кого брати на роботу, чи не брати. І особисто вирішувати, зокрема, як розподіляти бюджет громади. Сесії місцевої ради не проводяться, депутатські комісії не засідають. З одного боку в умовах воєнного часу це потрібно, щоби швидко відгукуватися на потреби громади. Щоби не було перекидання відповідальності, типу «це не наші повноваження». Але з іншого боку тут є певна небезпека. Адже такого контролю за роботою голови місцевої ВА, як за роботою голови громади в мирні часи, – нема. Дехто навіть стверджує, що це узурпація влади. Проте я з цим не згоден. Бо начальниками місцевих ВА, як правило, призначаються саме обранці мешканців місцевих громад. І лише після погодження їх кандидатур із Верховною Радою. Тобто, демократичні процедури продовжують працювати, попри такий складний час.
Продовжують функціонувати та виконувати свої обов’язки, попри окупацію, органи місцевого самоврядування у Виноградівській та Скадовській громадах Херсонщини.
У всіх інших утворено військові адміністрації населених пунктів.
Головне завдання керівників ВА – допомога армії, гуманітарна місія, а потім вже – підтримання порядку на території та робота комунальних служб.
Що «не так» із Херсонською ВА
До складу Херсонської міської громади входять місто Херсон, селища міського типу Антонівка, Зеленівка, Комишани, Наддніпрянське, села Богданівка, Петрівка, Садове, Степанівка та селища Благовіщенське, Зимівник, Інженерне, Молодіжне, Придніпровське, Приозерне, Сонячне.
Очолював громаду на початок повномасштабного вторгнення РФ та під час окупації до ранку 28 червня 2022 року Ігор Колихаєв. У той день загарбники викрали Колихаєва. Доля його досі не відома.
За відсутності голови Херсонської міської громади, його повноваження перейшли до секретаря ради Галини Лугової.
Указом №658/2022 від 19 вересня того ж року Володимир Зеленський утворив Херсонську міську військову адміністрацію, і 21 вересня призначив її начальником Лугову. Але 02 березня 2023 року звільнив та призначив іншого керівника – Романа Мрочка.
Після утворення міської ВА депутати громади не засідають у комісіях, не збираються на сесіях, та не приймають ніяких рішень.
Але, як підкреслює Дементій Бєлий, депутатська діяльність не обмежується цими завданнями. Взагалі то, їх головний обов’язок – піклуватися про потреби виборців. І це стає особливо важливим, коли відбувається сильна концентрація влади, кульгає зворотний механізм зв'язку:
На жаль, є такі, хто пішов на співпрацю з ворогом. Є такі, що самоусунулися, «відпочивають». Проте більшість наших депутатів продовжують активно працювати, приймати виборців, допомагають знаходити гуманітарну допомогу для мешканців громад. І це яскравий приклад того, що вищезазначені проблеми – тимчасові.
Але є й інші проблеми.
Кульгава перспектива
Взагалі, як зазначає заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов, ситуація з регіональною політикою в країні наразі відверто поганенька. Навіть немає профільного міністерства. І розуміння важливості регіонального розвитку теж немає.
Але ж якби не децентралізація, мирний спротив на тимчасово окупованих територіях був би в гіршому становищі, – стверджує Сергій Данилов. – І відсоток голів, які пішли на співпрацю з ворогом, був би значно більшим. Я в цьому абсолютно впевнений. Адже в результаті реформи на регіональному рівні запустилися механізми конкуренції, розвитку. Сприйняття, що це – своє, призвело до того, що і влада почала сприйматися як своя. Голови більшою мірою відчули залежність від своїх виборців, односельців. І не могли їх ігнорувати. Навіть у тих громадах, де голова хотів би зрадити, він розумів – це «не пройде». Хтось колаборував «по тихому», але ж більшість категорично відмовилася.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
