Усі декларують, а вони — ні: керівництво яких держкомпаній уникло е-декларування

До 1 квітня всі чиновники мають подати свої електронні декларації. Разом із ними вперше будуть декларуватися й антикорупційні активісти. Такі вимоги для громадських організацій депутати запровадили минулого року — і вже в цьому активісти, антикорупціонери та взагалі усі, хто отримував з антикорупційних проектів будь-що — від зарплат до канцтоварів, мусять подати електронну декларацію про доходи та витрати за 2017 рік.

Водночас, є ціла категорія ТОП-керівників, причетних до розподілу бюджетних коштів, яких закон не змушує декларуватися. Наприклад, це очільники великих акціонерних товариств, які повністю або частково належать державі. До таких відносяться відомі через гучні корупційні скандали Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ), Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК), Турбоатом, Укртрансгаз, Надра України, Укргазвидобування та багато інших.

Так, декларацію не подаватиме Віктор Суботін — директор ПАТ “Турбоатом”, яким на 75% володіє держава. Це один з найбільших українських виробників турбін для теплових, атомних і гідроелектростанцій для 45 країн. 

Державний Турбоатом є найбільшим кредитором приватного Мегабанку — майже чверть всіх грошей банку належать цьому державному підприємству, а це — 1,8 млрд гривень! 60% акцій Мегабанку володіє Віктор Суботін. Так, з'ясували журналісти Радіо Свобода, менеджер державного заводу підтримує “на плаву” свій приватний бізнес. При чому, обслуговування у банку вигідне тільки банку, а не держпідприємству, бо навіть за своїм депозитом Турбоатом отримує від Мегабанку менші відсотки, ніж середня ставка Нацбанку.

Сам Суботін не бачить конфлікту інтересів у такій співпраці. А НАЗК не бачить нічого дивного у тому, що керівник на 75% державного Турбоатому не подає свою декларацію.

Не декларуються й у ПАТ “Укртрансгаз”, де систематично порушують законодавство у сфері державних закупівель.

Наприклад, у 2015 році Укртрансгаз розіграв на тендері 7 мільйонів гривень між двома пов’язаними фірмами, а також обрав найдорожчу пропозицію на тендері зі страхування авто, “роздерибанивши” 3,1 млн грн.

Крім того, ГПУ підозрює службовців Укртрансгаз у сприянні фірмам з групи Інтерпайп Віктора Пінчука, які виграли підрядів на 500 млн грн.

Укртрансгаз повністю належить найбільшій нафтовидобувній компанії України НАК "Нафтогаз", керівництво якої також не декларується. Єдиним власником Нафтогаз України є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Не менш цікавим серед недекларантів є ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ДПЗКУ) — збитковий державний зернотрейдер. А збитковий через те, що крадуть. 

Ще у 2015 році журналісти Української Правди писали про те, як керівництво ДПЗКУ через оборудку вкрало 132 мільйони доларів. Згодом у 2016 НАБУ затримало екс-главу зернової корпорації Валерія Томіленка, який організував корупційну схему, завдяки якій привласнив 50 мільйонів гривень. А потім затримали ще трьох посадовців ДПЗКУ, які підозрюються у корупції та завданні збитків ДПЗКУ. Один із них планував отримати відкат у розмірі понад 660 тисяч доларів США.

Не декларуються також керівники державного ПАТ “Укргідроенерго” (УГЕ) зі статутним фондом 1,12 млрд грн, якому належать земля та об’єкти гідроенергетики такі, як Канівська, Дністровська, Дніпровська ГЕС. Загальна вартість останніх — мільярди доларів. Їх будували під державні гарантії за рахунок міжнародних кредитів, за які тепер розраховуються українці. А поки громадяни платять по кредитах, керівники Укргідроенерго витрачають півмільярда на будівництво Канівської ГЕС по завищеним у декілька разів цінам, та за 6 мільйонів оздоблюють Дністровську ГАЕС предметами розкоші — більярдним столом, елітними меблями та біговою доріжкою.

Утім, НАЗК не бачить потреби, аби ці ТОП-менеджери державних підприємств-гігантів подавали свої декларації на рівні з рештою держслужбовців — депутатів, міністрів, урядовців. 

Немає обов'язку подавати декларацію  й управлінцям Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК), підконтрольного на 49% Дмитру Фірташу. НАБУ підозрює директора цього комбінату у розтраті майже 500 мільйонів гривень, які мали бути витрачені на модернізацію підприємства, а пішли — "на користь третіх осіб".

Керівники Надра України та  Укргазвидобування, що мають найбільше дозволів на користування нафтогазовими родовищами, теж уникли декларування.

Не подають декларації також ТОПи всіх чотирьох державних банків: Укрексимбанку, Приватбанку, Укргазбанку та Ощадбанку.

Укрексимбанк, який на 100% належить Кабінету Міністрів України, витратив майже 2 мільйони гривень на рекламу у британських виданнях, яку неможливо знайти. Натомість, пошук по сайтах цих журналів за назвою Ukreximbank видає три  тексти у рубриці “Special Reports”: статтю про нормалізацію банківського сектору,  інтерв’ю з головою правління банку Олександром Гриценком та екс-головою НБУ Валерією Гонтарєвою.

94,94% акцій Укргазбанку належать державі. У 2016 році там за завищеними цінами закупили комп'ютерів на 64 мільйони, а до того купляли у "компанії-прокладки" банкомати на 16 мільйонів. У 2017 прокуратура нарешті повідомила про підозру колишньому заступнику голови правління Укргазбанку за фактом службового підроблення та службової недбалості, що спричинило збитки на суму понад 155 мільйонів гривень.

Не подають декларації й керівники націоналізованого у 2016 році Приватбанку, на докапіталізацію якого держава виділила 139,3 млрд гривень. А також керівництво державного Ощадбанку — другого за розмірами активів та найбільшого за кількістю відділень серед усіх банків України.  

Усі чотири банки є уповноваженими на видачу "теплих" кредитів у рамках урядової програми. А ще Приватбанк, Ощадбанк і Укргазбанк підозрювали у можливій змові через одночасне зниження ставок по депозитах у лютому 2017.

НАК “Автомобільні дороги України” знає кожний автомобіліст країни. 100% підприємства, відповідального за ремонт доріг, належить Державній службі автомобільних доріг України (або Укравтодор). У 2018 році на дорожній фонд з бюджету виділили 44 мільярди.

Керівництво Автомобільних доріг України також не подає свої декларації про доходи, так само як і очільники їхніх дочірніх підприємств у регіонах — облавтодорів.

Останніх журналісти не раз викривали на нечесних закупівлях. Наприклад, у 2017 році сім облавтодорів оголосили тендер на закупівлю вантажівок на суму 74 мільйони гривень, але встановили  таку вимогу, що діяла на користь підприємства Костянтина Жеваго.

У червні 2017 Автомобільні дороги України очолив Роман Косинський — помічник голови БПП Артура Герасимова. До цього посаду займав інший помічник Герасимова — Артем Гриненко.

Чому керівники цих компаній, що повністю чи більшою мірою належать державі, досі не подають декларації? Чому депутати знайшли голоси для норм про декларування для активістів, скасували абсурдну вимогу декларуватися строковим військовим та лікарям, але досі не виправили таку очевидну помилку? Адже йдеться не про керівників приватних корпорацій, а про тих, хто в інтересах держави управляє її найбільшими підприємствами, розпоряджаються великими бюджетними коштами, майном…

Очевидно, парламентарі точно знають, у чиїх конкретно інтересах управляють ці державні ТОП-менеджери, а за лояльність у цій країні прийнято платити — якщо не грошима, то — індульгенціями.