Судова реформа по-українськи: як відбувається оцінювання недоброчесних суддів

Вища кваліфікаційна комісія суддів вже декілька місяців проводить оцінювання суддів та викликає їх на співбесіди. Намагаються з'ясувати, чи відповідають вони своїм посадам та перевіряють їхні статки. Цей процес є ключовим у судовій реформі і має відсіяти недоброчесних суддів.

В рамках оцінювання судді зі всієї країни проходять співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів.

Комісія з'ясовує їхній професійний рівень та перевіряє на доброчесність. І це транслюють онлайн. 

Тих суддів, які порушили критерії, мають звільнити. Але на деякі порушення члени ВККС просто не звертають уваги. До прикладу, комісія дозволила далі працювати черкаському судді Костянтину Семенюку, який не зміг пояснити півтора мільйона гривень подарунку, який отримала його дружина від 80-річного батька-пенсіонера.

У ВККС закрили очі й на дії одеського судді Юрія Осіпова. Він під час Революції Гідності забороняв одеситам виходити на мирні зібрання.

Кваліфікаційне оцінювання суддів – один із найголовніших етапів судової реформи, який має очистити систему від непрофесійних та недоброчесних суддів. У ВККС поставили за мету за літо оцінити дві тисячі суддів. Офіційно на оцінку одного судді мають 24 години 55 хвилин.

Тож, аби встигнути вкластися в графік, члени кваліфкомісії мали б працювати беззупинно. Тому і оцінювання пришвидшують. Більшість суддів залишають при посаді, частину відправляють далі готуватися до співбесіди і потім знову викликають. І лише 10 % провалили оцінювання.

А потім всіх тих суддів, які судили Майдан чи незаконно збагатилися, призначають на посаду безстроково. Наприклад, суддю Дніпровського районного суду Києва Наталю Марфіну, яка під час Майдану відхиляла скарги активістів на сфальсифіковані протоколи ДАЇ, якими забороняли активістам сідати за кермо.

Додатковим фільтром під час оцінювання суддів мала б стати Громадська рада доброчесності. Але вона самоусунулася з процесу. Адже у Вищий кваліфікаційній комісії суддів створили такі умови, які унеможливлюють їхню участь. Наприклад, члени ГРД мають надавати інформацію про те, хто і як голосує, під час оцінювання. Однак за законом взагалі не мають права регулювати діяльність Громадської ради.

А Громадська рада доброчесності вимагала лише запровадження реалістичних термінів, оприлюднення чітких критеріїв для оцінки, ретельну перевірку суддівських досьє та відсіювання суддів, які не довели законності походження своїх статків. Тож громадські діячі вважають, що це останній шанс повернути судову реформу у законне становище.