Сергій Горбатюк: Велика частина справ по Майдану вже закінчена і направлена до суду

В ході гучної прес-конференції екс-президент-втікач Віктор Януковичч зробив низку гучних заяв, в тому числі про події на Майдані 2013-2014-го, четверту річницю яких наприкінці лютого відзначили в Україні. Зараз ми вирішили зробити сухий аналіз того, що відбувалося, і для цього звернулися до тих, хто безпосередньо займається розслідуванням вбивств.

Сергій Горбатюк 4 роки очолює управління спеціальних розслідувань ГПУ, і вже 4 роки займається розслідуванням вбивств на Майдані. Ми зустрілися в Києві, на Подолі, в офісі його управління, щоб дізнатися, наскільки слідство просунулося за ці роки, куди зникла зброя з Майдану, що відомо про тих, хто розстрілював людей, про тих, хто намагався замести сліди, знищуючи зброю.

- Сергію Вікторовичу, з подій на Майдані минуло 4 роки, чи можна назвати оптимістичним прогноз з приводу розслідувань справ вбивств??

- Відповідь треба розбивати на дві частини. Один прогноз стосовно злочинів, які ще не розкриті – мається на увазі, в них не встановлені особи по всіх ланках: виконавці, організатори, посередники. І інша частина – це те, що суспільство очікує, тобто покарання, винесення вироків по кримінальних провадженнях.

Тому перша частина відповіді – так, у нас дійсно є нерозкриті злочини, зокрема це і перші вбивства на Майдані... у інших епізодах є організатори, в якомусь виконавці, в якомусь середня ланка. По всіх інших, в ході роботи, яка ведеться, я вважаю, що у більшості випадків особи, які призводили до вчинення злочинів, будуть встановлені і їм буде повідомлено про підозру.

Щодо судових справ, щодо більшості з них, саме виходячи з їх перебігу і завершення – в мене погляд песимістичний, виходячи з розвитку подій. Тому що неможливо спрогнозувати час, коли вони завершаться., навіть не не вказуючи  сам вирок, обвинувальний чи виправдувальний, тому що це рішення виключно суду, яке він виносить, в залежності від того, чи прокурор, чи захисник надали більше доказів.

Завершення судового розгляду у більшості справ не можна спрогнозувати. Є справи, де півтора – два роки тільки продовжуються підготовчі засідання. Тобто, по суті ще не приступали, а там велика кількість потерпілих. Покращень немає, на мою думку, за виключенням окремих справ. І очікування суспільства, що має буди відповідь саме через вироки – я не бачу позитиву у розвитку подій з цього питання.

- Якщо згадати перші вбивства на Майдані... Наскільки відомо, вбивство Нігояна (Сергій Нігоян був убитий 22 січня 2014 року. – Ред.) було виконано мисливськими набоями?

- Зброя на сьогоднішній день не ідентифікована, тобто, це може бути і мисливська гладкоствольна рушниця, це може бути з неї обріз, помпова рушниця, яка була на озброєнні в міліціонерів, і яку за їхніми  інструкціями вони мали  використовувати лише для стрільби гумовими кулями, але конструкція дозволяє вставляти туди мисливський патрон і стріляти.

- Один з можливих мотивів вбивства Сергія Нігояна, який озвучувався спочатку – спроба привести до ескалації ситуації на Майдані. Чи взагалі розглядається зараз такий мотив вбивства?

- Звичайно, ця версія, як і інші висунуті, відпрацьовується, допоки злочин не розкритий. Тобто, це може бути версія правоохоронців, і версія переодягнених провокаторів.  Звичайно, до останнього, знову ж таки, не відкидається версія можливості, що вбивця перебував серед майданівців. Хоча вона не знаходить підтвердження, але, знову ж, допоки злочин не розкритий, версії повинні існувати і повинні перевірятися. Останній час більше даних саме стосовно застосування зброї правоохоронцями. Я вже пояснював, перший час ми були обмежені першими висновками експертиз, які вказували, що вбивства вчинені з відстані до 3 метрів. Але додатково була проведена і хімічна експертиза щодо нашарування, і балістична за розльотом тих самих картечин, які сказали, що початкове твердження не є достатньо підтвердженим, вони кажуть, що відстань не менша 20 метрів.

- Наступні два вбивства  вже були вчинені кулями, які використовують для зупинки транспорту.

- Так, це засоби, які перебували лише на озброєнні в органах внутрішніх справ, і продаж їх громадянам ніколи не здійснюється, офіційно.

- А що це взагалі за набої?

- Перше, що потрібно уточнити, що по Сенику можна сказати категорично – це саме ця куля, тому що вона в тілі. А в Жизнєвського наскрізне поранення і куля не знайдена. Але великий діаметр рани  і нашарування металу, які характерні саме для цієї кулі, дозволяє припустити, що це саме вона. Ця куля за розміром і діаметром така, як мисливський набій.

- Тобто це 22-й калібр?

- Так. Ще в момент вильоту вона в контейнері, умовно кажучи. І через контейнер не залишаються сліди каналу ствола на цій кулі. Тобто, неможливо кулю, яка знайдена в тілі чи на місці події, прив’язати до конкретного ствола, з якого стріляли. Тому що якби не було цього контейнеру, то це як відбитки пальців,  кожен ствол зброї, особливо нарізні, залишає на кулі сліди, індивідуальні для цього виду зброї. По них  балістична експертиза ідентифікує, чи ця куля вистріляна з цього ствола. Це теж є тим моментом, який ускладнює саме розслідування. Такі кулі призначені саме для зупинки транспорту, щоб пробили двигун. За матеріалами, ці кулі були роздані після подій грудня місяця. Після того, як на Банковій був трактор, була спроба наїзду на бійців Внутрішніх військ.

Після вбивства Жизневського і Сеника керівники МВС дали вказівку все кулі здати. І в той час, за документами, всі кулі, які були роздані підрозділам "Беркута", Внутрішніх військ, всі були здані, що знову-таки ускладнює процес ідентифікації. Тобто, як отримали, так і здали. Ніхто не робив детальну перевірку, наскільки це відповідає дійсності. А потім вже, звісно, робити висновки щодо куль стало практично неможливо

- Скільки взагалі вбивств зараз охоплює це розслідування?

- Те, що було в центральній  частині Києва, це 77 загиблих. Серед них є троє осіб, в яких смерть настала внаслідок ішемічної хвороби серця. Водночас без тілесних пошкоджень.  Але у двох з них смерть настала саме після тисняви 18-го по Інститутській, коли міліція їх гнала вниз.  Тобто   слідство розглядає версію, що причиною настання смерті стали саме дії правоохоронців. Проте ще зарано стверджувати категорично.

- 77 загиблих – це в цілому за весь період? Ця цифра включає правоохоронців?

- Ні, це тільки протестувальники. А якщо брати правоохоронців, то це ще 13 осіб.

Розслідування відбувається в двох кримінальних провадженнях, але вони пов'язані одним слідчим відділом, тобто, вони координуються. Тому що неможливо встановити чітко обставини загибелі чи протестувальників, чи правоохоронців якщо вони були в одному місці приблизно в один час, не досліджуючи обставин щодо вчинених злочинів стосовно тих, чи інших.  Вони можуть бути пов'язані між собою. Може бути самооборона у відповідь на якісь неправомірні дії,  може бути стан необхідної оборони чи крайньої необхідності. Тобто, якщо такий стан встановлений у того, хто спричинив чи поранення, чи вбивство, це виключає кримінальну відповідальність. Але щоб цей стан встановити, треба дослідити в комплексі ці всі обставини.

- Половина людей загинула від мисливських набоїв, частина від автоматів. Чи можна зараз порахувати, яке число протестуючих загинуло від того чи іншого виду зброї?

- Так, звичайно. Рани у протестувальників, що отримані від нарізної зброї – всі з 20-го лютого. Тобто, до цього смерті протестувальників були або від побиття, або від набоїв з картеччю. Чи ви хочете якісь чіткі цифри? 45  - це ознаки саме нарізної зброї,  17 від картечі, 2 – для зупинки транспортних засобів. 1 – дрібнокаліберна, 1 пістолетна. Правоохоронці – 6 мисливські набої, 7 – ознаки нарізної зброї.

- Чи можна в такому випадку ідентифікувати, скільки осіб було поранено з автоматів Калашникова, а скільки зі снайперської зброї?

- Експертиза не може дати цій інформації, якщо поранення наскрізне. Снайперська зброя від автомата відрізняється довжиною кулі. Тобто калібр той же, а довжина різна. Відповідно, якщо це наскрізне поранення, експерти не можуть сказати, автомат Калашникова це чи снайперська зброя. Більшість мають наскрізне поранення. Але є частина, понад 20 куль в тілах постраждалих, загиблих, поранених – це кулі, випущені з автомата Калашникова. Дві кулі мають ознаки пострілу зі снайперської гвинтівки. Але той же підрозділ "Беркута" в складі своєму мав снайпера. І розрізана снайперська гвинтівка Драгунова, як і автомати, була знайдена на Жуковому острові.

- 6-го лютого 2016 року СБУ оприлюднила інформацію про знахідку цієї зброї. Тоді було знайдено 23 розрізаних на частини автомати Калашникова. І тоді Ви говорили, що ця зброя належить підрозділу "Беркут".

- Якщо не помиляюсь, 19 автоматів саме вдалося відновити зрізані номера. А у інших не вдалося. Але загалом ми припускаємо, що це саме та зброя, просто не можна цього стверджувати на 100%.

- Якось вдалося встановити картину, як це було? Хто міг зібрати зброю, розрізати? Хто відповідав за це?

- Встановлено обставини втечі "беркутівців". І, відповідно, наявність у них цих сумок з розрізаною зброєю. Єдине, що не встановлено – як безпосередньо здійснювалося поховання цієї зброї, ким саме. Коли вони тікали, то приїхали з цією зброєю, і попросили когось її заховати.

Але безпосередні обставини, як вони його закопували, топили, не встановлені.

- Розрізати 25 одиниць зброї – на це потрібен певний час. У ситуації, коли вони бігли, це, очевидно, треба було робити швидко. Чи встановлено, було це зроблено в поспіху, чи заздалегідь сплановано? Чи можна змоделювати обставини?

- Ну, по-перше, втеча була вже через кілька днів, не менше ніж через 3-4 дні після 20-го числа. Тобто, був час і на це розрізання, і на знищення номерів.

- Чому на частині зброї знищені номера, а на частині – ні?

- На всіх знищені, просто експертизі вдалося відновити номера на 19 з них.

- Генпрокурор Юрій Луценко влітку 2016-го також заявляв про знайдену зброю. Зокрема, в інтерв'ю телеканалу 112 він заявив наступне: "На жаль, це особа, яка, за нашою версією, за вказівкою Захарченка, вивела "чорну сотню" з Києва, знищила зброю і утопила її, хоча саме вона була разом з нами на Майдані". Запитання: Про кого говорив Луценко? Що відомо слідству про цю людину? Чому після заяви Луценка минуло майже 2 роки, а ми досі не знаємо, про кого саме тоді йшлося?

- Я не знаю, кого саме мав на увазі Луценко, тобто з ким він був на Майдані з тих, хто знищував і топив зброю. Але за матеріалами розслідування встановлено осіб, які 23.02.2014 допомагали бійцям так званої "чорної роти" покинути місто Київ і при цьому забезпечили вивезення вже порізаної зброї. Двом з них повідомлено про підозру, один (колишній правоохоронець) в розшуку, а щодо іншого триває слідство.

- Серед інших, під час подій були поранені і співробітники МВС. Згодом один з активістів, Іван Бубєнчик, заявив, що брав участь у стрільбі по "Беркуту" на Майдані. Це не може бути розслідуваним за амністією. Але згадуючи обставини подій, під час яких він отримав автомат, він заявив, що до консерваторії, де він перебував, зайшов хлопець. У нього в чохлі для тенісної ракетки був автомат, він сказав, що не може брати в руки зброю, а ви, мовляв, можете. І дав йому автомат. Розслідується, звідки могли взятися автомати у протестувальників, чи в цьому напрямку розслідування не ведеться?

- Ведеться. За всіма фактами вбивств і поранень співробітників правоохоронних органів ведеться розслідування, і цю особу, яка заявляла, також допитували в ході слідства. Ми отримували дані про ці події і перевіряли далі... Самі факти цих вбивств правоохоронців ми зареєстрували, все це перевіряємо і ідентифікуємо. Цим показникам також дається оцінка, встановлення обставин йде до завершення.

На сьогодні повідомили про підозру одній з осіб за статтею 348 – посягання на співробітника правоохоронних органів.

– А можете докладніше розповісти про це?

– Ні, на теперішній час це якраз події буквально останніх двох тижнів, деталі повідомити не можу.

- Чому вбивства працівників МВС не кваліфікуються як вбивства правоохоронців, а лише як умисні вбивства?

- Закон, який був ухвалений 21 лютого 2014 року, фактично зобов'язує не розслідувати. Понад 20 статей КК України там є. У тому числі стаття 348 – посягання на життя працівника міліції. Є загальне правило про застосування амністії. Той же закон про недопущення переслідування учасників акцій протесту, винесений не у відповідності з законом про амністію. Тому що за законом про амністію встановлюється особа, загальне правило кримінально-процесуального кодексу, їй повідомляється про підозру, і після цього справа направляється до суду для застосування амністії.

Той же закон, який був ухвалений, говорить: там, де є підозри, справи закриваються, там де підозр немає, теж справи закриваються. Тобто закон говорить не розслідувати взагалі. Але, як ми з вами спочатку говорили – неможливо давати об'єктивно оцінку подіям вбивств протестувальників, і правоохоронців, а то й розслідувати події так, як все це відбувалося. За яких умов все це відбувалося. Відповідно, зареєстровані були провадження за ст. 115 КК України, за якою немає заборони на розслідування. І після того, як ми встановили особу, їй інкримінують саме вчинення вбивства міліціонера. Відповідно, ми інкримінуємо так, як це встановлено матеріалами розслідування.

І вже після цього прокурор цю справу надає до суду. Але там законом визначено: по-перше, особа повинна бути учасником, і, відповідно, вона повинна надати свої свідчення, дати згоду на застосування закону. А також саме в статусі підозрюваного особа повинна надати свідчення і пояснити. Якщо вона застосовувала цю зброю з метою власного захисту, тоді це необхідна самооборона, це крайня необхідність і тоді кримінальне провадження закривається і без цього закону, а за відповідними статтями кримінального кодексу. Без наявності цих умов це умисне вбивство Посягання на працівника міліції – це відповідальність за ст. 348 КК.

- Тобто, закон вимагає від слідства, щоб слідство не дізнавалося обставини тих чи інших злочинів через те, що не можна?

- Мало того, той закон забороняє збирати будь які данні про потерпілих взагалі. І про правоохоронців, і про протестувальників. Закон також передбачає відповідальність (щоправда, не пише яку) слідчих, прокурорів за невиконання його положень. Тобто, всі зацікавлені в розслідуванні вбивств протестувальників, звичайно, і правоохоронців але закон каже: не можна збирати будь які дані, які стосуються потерпілих, за це передбачена відповідальність. Тобто, з однієї сторони є вимога розкрити злочин, а з другої сторони ніхто не хоче скасовувати загрозу для слідчих прокурорів, які, встановлюючи істину, збирають дані про потерпілих. І ця норма залишається до теперішнього часу.

- Всі знають про "розстрільний спецпідрозділ беркутівців". Але їх колег було на Майдані в десятки разів більше. Будь-хто з них давав показання на "своїх"? Якщо ні, чому так відбувається?

- Це дійсно проблема. Показання до застосування, наприклад, тих самих мисливських патронів в помпових рушницях. Є дані про те що вона роздавалась централізовано, що заборонено – вони можуть використовувати лише свої штатні гумові кулі. Але показань про це просто мізер. Так само і стосовно 20 лютого. Так, дійсно, там була величезна кількість правоохоронців, які певний час перебували там, потім був наказ на відступ. Ще є частина людей, які там залишалися, є частина, які спостерігали, але фактично про застосування стрільби саме від правоохоронців ми не маємо показань. Є окремі показання стосовно ідентифікації тих чи інших осіб з "чорної" так званої роти. Але маємо парадокс, що ті, навіть, одиниці, які такі показання давали,  вони їх бояться давати відкрито.  Вони написали заяви на гарантування їхньої безпеки, відповідно вони фігурують під псевдонімами.  Але звичайно, що суд з урахуванням процедури буде мати можливість їх заслухати.

- Яка ж небезпека може їм загрожувати?

- Вони вважають, що може бути загроза життю і здоров'ю.

- З представників "спецроти" більшість або перебувають в Росії, або під вартою. Хто ще може загрожувати людям, які свідчать?

- Знову ж таки, якщо ви дивилися судові засідання (зараз цього, можливо, менше), постійно приходила велика кількість їхніх колег, які навіть скандували в суді "Слава "Беркуту". Було це в Апеляційному суді. Виходячи з цих обставин, є велика кількість правоохоронців, які їм співчувають, і які продовжують працювати в правоохоронних органах.

Далі, що є важливим – маючи результати атестації, перевірок, ми бачимо, що немає сприяння керівництва МВС в частині отримання правдивих пояснень про ці події. В нас навіть підозрювані, яким ми повідомили про підозру, зібрали достатні дані, які викривають їх у причетності до вчинення злочину, а вони продовжують перебувати в МВС, частина з них на високих посадах. Там, начальник департаменту, начальник управління. Тому, відповідно, підлеглі їхні у більшості бояться давати, показання, бо для себе думають, що їх  або звільнять, або дискредитують, або ще якісь дії вчинять. І певно мають для цього підстави.

- Ці керівники, вони належать до рангу не перспективних. Розслідування буде позитивним?

- В цій частині ми зібрали доказів які слідчий і прокурор вважають достатніми спочатку для підозри а потім – для складання обвинувального акту. І відповідно прокурор теж розраховує що ці данні будуть достатніми для винесення вироку. Але знов ж таки, коли ці справи попадуть до суду, або вже попали до суду, то коли вони будуть реалізовані в повноцінний вирок,  тут складно говорити про якісь позитивні тенденції.

- У суспільства на прикладі справи щодо Ноздровської склалося враження, що коли воно тисне на слідство, то це якось "виходить боком". Чи відчуває слідство взагалі тиск, і яке?

- Сказати, що ми повністю віддалені від будь якого тиску, то ні –  ми відчуваємо, в першу чергу, відповідальність, з тим щоб відповісти на питання: "Хто, як, чому і за чиїм наказом причетний до тих чи інших вбивств". Але  це впливає позитивно, тому що це стимулює до прикладення зусиль. З точки зору прямого тиску як прямих відвертих перешкод, то такого не має. Тобто у нас таких вказівок не надходило. Але є маса питань, де просто немає достатньої допомоги. Її ж можна оцінювати по різному. Можна: а) як не бажання того, щоб ми досягли результату; б) як просто небажання працювати. Тому що дуже великий об’єм слідчих дій, і величезна кількість злочинів, що викликає потребув спільної праці багатьох правоохоронних та державних органів..

У нас зареєстровано та об’єднано в тих  провадженнях, які ми розслідуємо від 20-го – 30 листопада до 20 лютого, понад 3400 злочинів. Це перевіряються десятки тисяч правоохоронців, службових осіб. Відповідно, тією кількістю слідчих не можна просто фізично в стислі терміни охопити якісно всі епізоди. Це можливо тоді коли всі правоохоронні органи, всі державні органи працюють на те, щоб допомогти або створити максимальні умови для досягнення того результату. Це належна і оперативна робота, тобто допомога в наданні інформації, в проведенні і негласних слідчих дій, якійсь агентурній роботі. Але в більшості цього немає. Тобто у нас фактично десь на 95-99 % розкриття злочинів це – це робота слідчих.

Не можна сказати, щоб нас геть сторонилися, МВС та СБУ виконують наші запити, але в більшості вони не ведуть до розкриття злочину. Можна сказати, що в нас йде якісна співпраця з Департаментом карного розшуку Нацполіції в частині розкриття злочинів тітушок. А що стосується правоохоронців,  а ні МВС, а ні СБУ не надали інформацію щодо розкриття будь-якого злочину. Хоча можливості в них для цього є, було б бажання.

У чому справжня допомога від Нацполіції, то це виділення понад 30 слідчих, які працюють у складі слідчих груп.

- На блокпосту під Слов'янському фігурувала зброя, яка також фігурувала на Майдані. Однак не було жодних пояснень, яким чином вона там опинилася. Ви щось знаєте про це?

- Так, у слідства є така інформація, і вона ретельно перевіряється.

- Чи можете більш детально розсказати про її походження та використання? Де вона використовувалась, як потрапила на Майдан та блокпост?

- Так, слідство володіє зазначеною інформацією і зібрані відповідні матеріали щодо вчинення злочинів із застосуванням однієї вогнепальної зброї під час Майдану, в наступному на блокпосту, а також вчинення ще одного злочину. Слідство триває – встановлюються причетні до їх скоєння особи. Більше деталей повідомити на теперішній час не можу.

- Яку кількість зброї вдалося повернути та ідентифікувати?

- Ту, що була викрадена зі складів МВС – приблизно до 10 одиниць – вдалося віднайти або під час обшуків, або під час припинення якихось нових злочинів. А з викрадення із західних райуправлінь (районних управлінь міліції в західних областях країни. – Ред.) мені сказати складніше, тому що розслідуванням займаються інші підрозділи. Там теж щось знаходилося, але в більшості своїй це одиниці зброї.