Реалії гібридної війни: перекручена інформація, сумнівне посилання, недоречність, узагальнення і напів правда

Симулювання заклопотаністю в ефективності зовнішньої політики України хороший підхід, щоб досягти аудиторії, яка в іншому разі не буде турбуватися, щоб читати очевидну дезінформацію.

Є, однак, серйозні недоліки в недавній статті Андреаса Умланда, що була опублікована в журналі ” Нова Східна Європа” :

Перекручена інформація

… Ультра-націоналістична, етнічно вичищена і моністична однієї частиною держави , що фракцією Бандери передбачено, по крайній мірі, до початку 1940-х років,  була  сама по собі  неліберальною і тоталітарною диктатурою.

ОУН була національно-визвольним рухом. На своєму першому з’їзді в 1929 році вона не прийняла ніякого рішення щодо форми правління майбутньої держави. Коли ОУН приступила до розгляду питання про форму правління в грудні 1940р., то видала Маніфест, в якому містилися конкретні положення, що гарантують права людини на працю та проти ограблення її з усякої радости життя, проти обтяжування жінок і проти злочинного оглуплювання дітей і молоді, зокрема, “за гідність і свободу людини, за право визнавати отверто свої переконання, за свободу всіх віросповідань, за повну свободи совісті.” У травні 1941 року ОУН випустила Політичні вказівки під назвою “Боротьба й діяльність ОУН під час війни”, в яких вказаним, що:”Уконститування тривалої державної влади має бути оперте на організованому вияві волі цілого українського народу у формі заініційованого ОУН загальному виборі Голови Української Держави по звільненні більшої частини українських земель та початковому наладнанні державного життя.”

Деякі документи, що показували план ОУН для очищення України від євреїв, серед інших національностей, були прийняті навесні 1941 року до нападу Німеччини на Радянський Союз.

Не існує таких документів. Я закликаю Умланда представити ці документи, але не з радянських архівів. Насправді, справжні документи ОУН навпаки закликають українське населення визнати, що євреї та інші меншини в Україні не є ворогами та не випускати з уваги той факт, що ворогом є Москва.

Посилання на вибраних авторів з сумнівними науковими вірчими грамотами
При всій повазі, реєстр Умланда академічних критиків ОУН це не “Хто є хто” серед міжнародних вчених. Насправді деякі з них, такі як Гжегож Россолінські- Лібе є академічним неофітом, який у своїй роботі навмисно спотворює речі. Наприклад, одним із засновників організації ОУН була “Ліга українських націоналістів”. А Россолінські-Лібе пише, що «Ліга українських фашистів”. Багато інших авторів були просто збережені та оплачені різними благодійниками, починаючи від тих, чия місія полягала в тому, щоб принизити ОУН в політичних цілях, тих самих хто були відповідальні за вбивства на Заході лідерів ОУН, або просто тих, хто сфабрикував демонів, щоб зберегти пам’ять Голокосту живою. Існує набагато більш сильна лава академіків, які не згодні з негативними оцінками ОУН, такі як Сергійчук і Патриляк з Київського університету, Квіт з Києво-Могилянської Академії, Шаповал з Національної Академії Наук України, Гунчак з Ратгерс університету, Косик з Сорбонни та багато інших, включаючи В’ятровича.

Використання недоречно вживаних слів, узагальнень і напівправди

Назвати Степана Бандеру “полонофобом” це як назвати Джорджа Вашингтона “англофобом”. Бандера провів все своє раннє життя в боротьбі з польськими окупантами Західної України. Як лідер ОУН в Україні в 1930-х роках, він санкціонував атентати особливо жорстоких польських виконавців політики геноциду пацифікації проти українців на українських землях. Двоє, а не один з його братів, були вбиті нацистами в сумнозвісному нацистському концтаборі в Освенцімі. Ці нацисти були польськими капо.

З приводу відносин України з Польщею, Німеччиною та Ізраїлем. Так, хороші відносини взаємно важливі. Проте, це не означає, що Україна повинна переписати свою книгу історії на догоду деяким елементам польської, німецької або єврейської громади. Узагальнення Умланда є недоречними. Більшість поляків визнають, що в історії польсько-українських відносин Польща була головним агресором. Вони також визнають, що вільна і демократична Україна необхідна для подальшого виживання Польщі. У Німеччині псевдо-інтелектуали на кшталт Россолінський-Лібе (який насправді має польський відтінок) є облямовуванням. Більшість німців повністю поза політикою або про-українські. Існує елемент німецького суспільства та наміри уряду, щодо прокладання шляху для розділення вартості репарацій євреям, що пережили Голокост з іншими країнами, наполягаючи на тому, що німці не могли влаштувати Голокост самотужки. Таким чином, пошук демонів триває. Цьому сприяють люди з Голокосту, чия місія, можливо, благородна, зберегти пам’ять живою. Але навіть цей аспект єврейського товариства знижується, так само, як серед українців число тих, хто звинувачує євреїв за Голодомор виснажується. В основному, євреї прихильні по відношенню до України. Україна вшанувала трагедію Бабиного Яру на найвищому рівні. Вперше за довгий час, Ізраїль нещодавно проголосував з Україною за Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН з осудом агресії Росії проти України. Єврейське населення в Україні зростає. Його вплив в українських владних структурах і у суспільстві є дуже значним, навіть непропорційно.

Моя пропозиція така – незалежно від мотиву, який я не можу ні оцінити, ні довести, Умланд повинний працювати на користь. Якщо він хоче допомогти Україні зростати як державі то повинен перейти на змагання з корупцією в Україні та боротьбу з Росією і її дезінформацією. Такі реальні проблеми в Україні.