Міфи про мовний закон

Голова комітету культури та духовності Микола Княжицький розвінчав міфи про "Закон про забезпечення функціонування української мови як державної".

1. Володіння українською мовою для зайняття державної посади – це не дискримінація, а об'єктивна необхідність.

Державні службовці працюють із законодавством, написаним українською мовою, читают листи і циркуляри, написані українською, готує відповіді та виступають перед громадянами.

2. Закон визначає прості й чіткі критерії для рівня володіння мовою.

Володіння мовою – це здатність почути або прочитати інформацію, зрозуміти її зміст і надати на неї відповідь. Цей підхід відображений у рекомендаціях Ради Європи з мовної освіти і він дослівно перенесений в український закон про мову. Кожен випускник української школи володіє українською мовою на найвищому рівні.

3. Хартія про регіональні мови обмежена в застосуванні як Конституцією, так і законом про її ратифікацію.

У Хартії вказано, що охорона і розвиток регіональних мов не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх. За Конституцією, офіційна мова в Україні лише українська. У чинному законі про ратифікацію Хартії встановлено, що заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, які за цим законом вважаються мовами меншин. Державний статус української мови закріплений у Конституції, розтлумачений Конституційним судом України, і ніщо, у тому числі Хартія, не може змінити цей статус.

Російська мова не відповідає визначенню терміну "регіональна мова" в статті 1 Хартії. В Україні немає обмежених території, у межах яких проживають люди, що володіють нею. Російська мова поширена на всій території України.