Дружина мешканця Херсонщини, якого викрали окупанти, назвала імовірну причину смерті чоловіка

Дружина жителя Херсонщини Миколи Гарбара, якого викрали окупанти, припускає, що вони вбили Миколу відразу після викрадення. За те, що чоловік не мирився з окупацією і допомагав Збройним силам України.

Про це вона повідомила Медійній ініціативі за права людини.

Дружина Миколи Тетяна Гарбар розповіла, що подружжя понад 25 років прожило в селі Новокаїри на Херсонщині. Її чоловік працював механізатором на полі.

Микола Гарбар 28 лютого 2022 року, разом з іншими чоловіками з Новокаїрів, добровольцем поїхав до військкомату в Дніпропетровській області. Проте на службу їх не призвали через проблеми з документами. Вони повернулися додому, а 9 березня їхнє село окупувала Росія.

Одного вечора Гарбарам повідомили, що на наступний день має бути зелений коридор для виїзду цивільних на підконтрольну Україні територію. У Києві мешкає син подружжя, тож вирішили, що Тетяна має їхати.

“Десь кілометрів за 60 від села вже стояли українські війська. У Миколи був із ними зв’язок. Він мені говорив: “Ти виїзди, я сам зможу вийти, тут не залишусь, а з тобою мені буде важче тікати”, – поділилась Тетяна Гарбар.

У середині серпня Микола Гарбар припинив брати слухавку. Від сусідки Тетяна дізналась, що його забрали окупаційні військові.

“У той день росіяни влаштували якесь свято. Музика гриміла на все село. До нашого двору під’їхала російська військова техніка. Кілька чоловіків зайшли на подвір’я. Напевно, проводили обшук”, – розповіла вона.

З того моменту жінка понад два роки не мала жодної інформації про чоловіка. Тетяна припускає, що його, як інших затриманих цивільних, вивезли до Каховки, а далі – в Чаплинку або Крим. Вона подавала запити до російських СІЗО, однак відповідей не було.

Допомогти намагалися знайомі родини, які залишилися в окупації. Кума Тетяни ходила до місцевого відділку поліції, в якому окупанти облаштували комендатуру. 

“Вони погрожували їй. Звинувачували в тому, що передавала дані. Казали, що зараз привезуть її доньок і вона в усьому зізнається”, – пригадала Тетяна Гарбар.

Потім жінку повезли на Машзавод, де вона бачила трупи російських військових та цивільних. Згодом, її відпустили. Сказали: “Ти зараз їдеш і більше про нього ніколи не питаєш. І передай сім’ї: нехай забудуть і живуть спокійно”.

Десятого листопада 2022 року українські війська звільнили Новокаїри від російської окупації. А в вересні 2024-го недалеко від села знайшли тіло невідомого чоловіка. У березні 2025 року результати ДНК-експертизи показали, що це Микола Гарбар.

Тетяна Гарбар переконана, що її чоловіка катували. Вона зробила такий висновок через стан його тіла.

“У документах судмедексперта написано, що руки ноги були поламані, а в черепі – дірка 13 на 9,5 см. Чим так треба було бити, щоб перебити ноги й руки, а смерть настала від оцього удару по голові? До того ж його одяг був поруч із тілом і у висновках написано, що рештки знайдені без нього”, – зазначає Тетяна.

Вона вважає, що до смерті Миколи може бути причетним їх односелець:

"Він сам родом із Росії, але вже дуже давно мешкав у нашому селі. Окупаційна влада поставила його старостою. Микола не раз із ним скандалив і говорив, що прийде розплата”.

Коли знайома Тетяни запитала в нього, куди та чому вивезли Миколу, той відповів: “Много разговарівал". 

Жінка підкреслює, що дуже важливо, аби колаборанти, які нарівні з російськими солдатами вчиняли злочини на окупованих територіях, були покарані.

• Наразі встановлено 186 місць несвободи, з яких 29 детально досліджені: 18 у Росії та 11 на окупованих українських територіях, включаючи такі населені пункти, як Маріуполь (Донецька область), Бердянськ (Запорізька область), Сімферополь (Крим), Донецьк (Донецька область), Чонгар (Херсонська область), Гола Пристань (Херсонська область), Горлівка (Донецька область), Старобільськ (Луганська область) та Скадовськ (Херсонська область). У цих закладах може утримуватись не менше 18 тисяч людей, як цивільних, так і військових. Зафіксовано 695 форм тортур. Найпоширеніші – удари струмом, побиття, імітації страт, насильницьке утоплення, зґвалтування та фізичне ламання кінцівок. Умови утримання – підвали, тісні камери, відсутність санітарії, рідкісні прогулянки.