Доля ФОПів: чому влада постійно намагається скасувати спрощену систему оподаткування

Цінність малого й середнього бізнесу в тому, що він не тільки забезпечує своїх власників, а й дає роботу звичайним українцям. Такий бізнес не стоїть з простягнутою рукою біля державних мужів, а навпаки – саме з його податків армія чиновників отримує зарплату.

Майже два мільйони наших громадян є фізичними особами підприємцями, або ж по-народному ФОПами. Багато з них використовують спрощену систему оподаткування.

Таку систему в Україні запровадили у 1998 році. Тоді власники невеликого бізнесу почали сплачувати єдиний податок, який прийшов на противагу патентам та поборам, що доводилось платити для діяльності без перешкод. Завдяки єдиному податку вдалося зберегти роботу багатьом людям, які згодом стали основою середнього класу в країні.

Утім, згодом держава почала поводитись зі спрощенцями за принципом "я тебе породила, я тебе і вб’ю". Першу таку спробу було зроблено за часів Януковича, коли в 2010 році створили новий Податковий кодекс.

Проти ухвалення документа на вулиці український міст вийшли сотні підприємців. Цей протест отримав назву Податковий майдан. Тоді спрощену систему вдалося зберегти, тим не менше "наїзди" на бізнесменів і заяви про необхідність ліквідації спрощеної системи почастішали.

То кому ж невигідне її існування? І чому влада постійно намагається закрити спрощену систему?

Спробуємо розібратись, що таке спрощена система.

Підприємець витрачає свій цінний час та світлу голову тільки на кінцевий продукт – результат. За спрощеної системи він не повинен сильно перейматися тонкощами сплати податків, винаймати бухгалтера, юриста, а часто навіть орендувати офіс.

Спрощена система оподаткування значно легша з точки зору ведення бухгалтерського обліку, хоча має низку обмежень. Так, існує список дозволених для цієї системи оподаткування видів діяльності. Окрім цього існують обмеження припустимого об’єму доходу (1,5 мільйона гривень на рік для другої групи, 5 мільйонів гривень на рік для третьої групи), а також обмеження по кількості найманих працівників.

Не дивлячись на це, спрощена система оподаткування добре підходить для малого бізнесу, що і забезпечує її популярність. Окрім того, вона передбачає тільки один вид податку: єдиний податок, який сплачується до місцевого бюджету.

Незалежно від цього підприємці сплачують єдиний соціальний внесок. Наприклад, підприємець на 3-й групі сплачує податок за ставкою 5% від обороту і не має клопоту з веденням складного обліку доходів і витрат та, відповідно, не зустрічається з податківцями для перевірок.

Але це постійно комусь не подобається: то стратегічна група радників-іноземців у пакеті ключових реформ називає спрощену систему "джерелом патології та ухилення від сплати податків" чи "раковою пухлиною на тілі української економіки", то депутати БПП пропонують ліквідувати 3-ю групу "спрощенців".

І здавалось би правильні речі декларуються – детінізація, припинення зловживань великого бізнесу, припинити схеми працевлаштування та виплати зарплати через ФОПи. Слід сказати, що такі випадки є: іноді за використанням спрощеної системи ховається зовсім не малий бізнес.

Наочний приклад: купуючи електроніку в одному з найвідоміших на всю Україну інтернет-магазині або навіть в магазині в центрі Києва, отримуєш товарний чек від фізичної особи підприємця. Хоча легкий підрахунок говорить, що 5 мільйонів гривень – це оборот такого магазину кількох днів, а не року. І про це відомо податковій. Це приклад зловживання зі спрощеною системою, щоб не платити податки на загальній системі і не мати документів на прихід товару.

Але чому борються зі "спрощенкою" і ФОПами, а не зі схемами зловживання? Адже силовикам відомі ці мережі та інтернет-платформи, які використовують ФОПів для зменшення оподаткування. Відомі вони і податківцям, і економічним підрозділам інших органів. То де доведені до логічного завершення кримінальні провадження?

В регіонах люди часто питають: скільки ще часу я буду всю сім'ю реєструвати ФОПами: і жінка, і теща і навіть повнолітні діти – всі ФОПи. Відповідь на це питання лежить у площині покращення загальної системи, зниження податкового навантаження, скасування корупційних повноважень податківців та мінімізації контактів з ними через впровадження справжніх електронних сервісів.

Хіба ж буде платити підприємець відсоток з обороту, якщо йому вигідніше буде перебувати на загальній системі?

І наступне питання. Чому детінізацію починають зі "спрощенців"? Згідно з дослідженням експертів Інституту соціально-економічної трансформації, схеми з ухиляння від сплати податків завдають українському бюджету таких втрат: "обнал" і використання ФОП замість найму – від 3,2 до 8 мільярдів гривень, а офшори – 50-65 мільярдів!

Це не порівнювані величини. Але за останні 20 років склався певний соціальний договір: великому та провладному бізнесу – офшори та схеми оптимізації, решті – спрощена система. Зміна соціального договору означає, що в першу чергу великий і провладний бізнес перестає користуватися схемами оптимізації, виводити прибутки в податкові гавані, заробляє в Україні та платить українцям. 

А відповідальність за податкові порушення стає невідворотною. Тобто зміну соціального договору влада має почати з себе і пов’язаного з нею бізнесу. Хоча б зарплату "білу", а не в конвертах платити.

Ми не можемо дозволити собі армію безробітніх. То чому ж тоді влада постійно зазіхає на "спрощенців"? Чи не тому, що середній клас – це вільні та незалежні люди? Саме вони виходили на Майдан, саме вони не мовчать, коли в країні відбувається безлад і узурпація влади. Вони ж підтримують армію, купують спорядження добровольцям та фінансують волонтерів. Щоб люди й далі вільно працювали, потрібно не скасовувати "спрощенку", а зробити нормальною загальну систему оподаткування. 

Нормальна це яка? Зрозуміла, легка в адмініструванні та звітності, контакти з контролерами мінімізовані та в основному електронні. Тоді в "спрощенця" буде вибір перейти на загальну систему та не платити відсоток з обороту на 3-й групі. Тільки це має бути його рішення, а не державний примус.