5 міфів про ринок землі

20 грудня 2018 року Верховна Рада продовжила дію заборони на продаж сільськогосподарських земель. 8 серпня 2019 новообраний президент Володимир Зеленський анонсував, що до кінця року в Україні проведуть земельну реформу, а вже у 2020-му запрацює ринок землі.

Журналісти 24 каналу розбирались з найбільшими "страшилками" про запуск ринку землі в Україні.

Станом на сьогодні ринку землі в Україні немає. Заборона (мораторій) на продаж та відчуження сільськогосподарських земель означає, що власники земельних паїв не можуть вільно розпоряджатися ними, а єдиним способом передачі землі для користування іншим особам є укладання договору про оренду. Причина заборони – відсутність в Україні інфраструктури для запровадження ринку купівлі та продажу сільськогосподарської землі.

Трохи статистики. Мораторій на продаж землі в Україні продовжувався 7 разів. Він паралізує ринок у 96% сільськогосподарських земель. Завдяки цьому Україна є світовим рекордсменом за тривалістю земельної реформи – понад чверть століття.

У розпал президентської кампанії, яка плавно перейшла у парламентську, політики продовжували лякати українців міфами про "страшний" ринок землі. Далі читайте головні з них.

Міф 1. Ринок землі відбере землю у селян

Земля вже належить українцям, які володіють земельними паями. 68% земель (27,7 мільйона гектарів) перебувають у власності селян-пайовиків. Створення ринку землі ніяк не вплине на права власності громадян. Відкритий ринок землі не означає, що він "відбере в селян землю".

Водночас 1,6 мільйона паїв належать громадянам пенсійного віку. Вони не можуть самі обробляти цю землю і так само не можуть вигідно здати в оренду, продати чи заставити власний пай. Ще гірша історія – приблизно 1 мільйон пайовиків померли за час довготривалої земельної реформи, так і не скориставшись своєю власністю, навіть у спадок землю не передали. Тому що оформлення спадщини коштує більше, ніж прибуток від оренди цієї землі.

Політики-популісти, які люблять гасла на кшталт "земля має належати українцям" – торгують совістю. Бо якраз заборона розпоряджатися своєю власністю – землею – це ознака недемократичної держави.

Така заборона є, зокрема у Конго, Венесуелі, Кубі, Таджикистані, Північній Кореї. Правда ж, не найбагатші країни, і не надто вдалі приклади для наслідування?

Натомість у США ринок землі вже діє багато років. І ніхто Штати по шматках ще нікуди не вивіз.

Міф 2. Землю продадуть за копійки

Насправді це зараз вона приносить своїм законним власникам копійки. За підрахунками аналітиків проекту "Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні", нині українці-власники землі отримують від неї в 12 разів менше, ніж могли б, якби діяв ринок.

Сьогодні близько 60% сільськогосподарської землі, яка є у користуванні, обробляється орендаторами, чиї орендодавці – власники паїв.

Вартість оренди мала би сягати 455 доларів за гектар замість нинішніх 37. Чому така мала вартість оренди – бо є мораторій на продаж землі с/г призначення, роздрібнена власність землі, поганий доступ до капіталу. А ще – власники паїв не мають досвіду і навичок переговорів за ціну оренди, захист прав користувачів землі у нас слабкий.

Тому відкриття ринку – це позитив не лише для тих, хто схоче продати землю – значно дорожче, ніж за "сірими схемами". Ринок також збільшить прибутки орендодавцям землі.

Міф 3. Після відкриття ринку землю в Україні скуплять китайці, індійці, інопланетяни

Можливо. Але не всю. І точно не вивозитимуть її в Китай чи на Марс. (Згадайте США – звідти ніяку землю не вивозять, хоча торгують нею вже дуже давно). Інвестор, який захоче мати справу з українським ринком землі, на ній зароблятиме. Створить робочі місця, виробництво. Та й то – якщо будуть хороші умови. А відсутність ринку землі – головний маркер для інвестора. Адже, якщо держава вирішує за власника, як розпоряджатися землею, та ще може в будь-який момент щось заборонити-відібрати – жоден інвестор, навіть інопланетний, не захоче все втратити через емоційну нестабільність парламентарів.

Якщо не вірите, що наші законодавці на таке здатні – подивіться трансляцію засідання Ради від 20 грудня 2018 року, момент обговорення продовження мораторію – там один з депутатів так і сказав: "Зараз земля в оренді, і це добре, бо ми, держава, завжди можемо розірвати договір і все забрати".

Теоретично, таким депутатам може прийти в голову вигнати геть усіх орендарів будь-чого. Ось чому держава – поганий власник. Та все ж не всі нардепи так думають.

Міф 4. Скасування мораторію на руку латифундистам (крупним землевласникам)

Бо тоді вони успішно всю землю скуплять. Насправді – не скуплять, якщо власник не схоче її продати. А от якщо схоче – то вже не за копійки. І зможе вибрати – кому саме продати (дивіться Міф 2).

Натомість в Україні понад 15 років успішно діє тіньовий ринок землі. За даними президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, які він повідомив "Урядовому кур'єру" у 2017-му близько 8 мільйонів гектарів державної землі обробляється невідомо ким, поза межами правового поля.

Простіше кажучи, окремі латифундисти знають – кому принести відповідну валізу з хабарем, і – обробляй-перепродавай ці гектари, як хочеш. Причому це з благословіння політиків, які грудьми на вила за "заборону розпродажу головного багатства України – святої землі".

Міф 5. Скасування мораторію зразу створить ринок землі

І знову ні. Він не запуститься сам собою на наступний день після того, як знімуть заборону на продаж.

Щоб повноцінно запустити ринок землі в Україні, потрібна величезна організаційна і законодавча робота. Найперше – таки розробити законопроект "Про обіг земель сільськогосподарського призначення". А потім сильно піднатужитись парламенту і проголосувати за нього.

Як розповів у коментарі 24 каналу заступник голови Стратегічної групи радників прем'єр-міністра, економіст Павло Кухта, цей закон загалом не дуже великий і не дуже складний. Але він би запустив найбільшу і найпотужнішу з доступних нам реформ. 

Звісно, якщо "втиснути" в закон непрозорі і неринкові умови – відібрати в селян можна все, і навіть більше. Але для того парламент і потрібен – щоб напрацювати адекватний закон. А мораторій на продаж с/г земель – такий зручний інструмент "захищання зубожілого селянства". Це спосіб для окремих політиків лякати електорат, який вірить локшині на вухах і не хоче розбиратися в тому, як насправді мав би працювати ринок землі.

Або ж – такі політики просто відробляють гроші тих, хто якраз і отримує надприбутки з землі, що фактично нікому не належить, доки її власники не можуть нею розпоряджатися. Бо – мораторій.